В неділю, 16 грудня 1979 р. заходами Українського Патріярхального Товариства в Нью Йорку і Земляцтва Перемищина улаштовано спільний обід для відзначення сімдесят п’ять ліття життя заслуженого підпільного, громадського, політичного й мирянського діяча ред. Василя Качмара. Це було скромне, але щире відзначення відданої праці для Церкви й українського народу ред. Василя Качмара. Організатори відзначення 75-ліття ред.
Василя Качмара, обмежили до малого гурта близьких друзів і приятелів Ювілята. Обидва товариства так Українське Патріярхальне Товариство, як і Земляцтво Перемищина були під кінець 1979 року заняті працею тому не мали достатньо часу, щоби ювілей Василя Качмара поставити на ширшій базі, бо Ювілят на це заслуговував. Властиво питання лежить не в пишноті й багатолюдності, а в самому факті, що в наш час знаходяться люди, які уміють цінити громадсько-політичну і церковну працю. Отже організаторам спільного обіду ішлось тільки про те, щоби хоч маленькою одробинкою дати відчути Ювілятові, що його чесна і віддана праця на громадсько-політичному й церковному відтинку є цінена, а виявом цього був спільний обід в якому взяло участь понад 100 осіб, між якими були його друзі, приятелі, найближчі співробітники праці і родина.
Підготовчий Комітет, що складався з двох товариств до якого входили: від Українського Патріярхального Т-ва: Зенон Машталєр, Ярослав Пастушенко і Ярослав Щербанюк, а від Земляцтва Перемищина: Роман Лапичак, Євген Стахів і Михайло Хитра, який під керівництвом Я. Пастушенка на протязі дуже короткого часу добре справився з свого завдання, підготовивши ювілейний обід, що відбувся в Українському Народному Домі в Нью Йорку.
Євген Стахів з рамени Земляцтва Перемищина відкрив ювілейну зустріч, вітаючи дорогого Ювілята ред. Василя Качмара з його дружиною Наталією та родиною. Поруч того зробив коротеньке введення, представляючи Ювілята учасникам, називаючи його вклад праці у різних ділянках українського життя. Дальше ведення бенкетом передав представникові Українського Патріярхального Товариства Ярославові Пастушенкові, який в свою чергу привітав Ювілята та учасників і попросив о. крилошанина Любомира Мудрого розпочати святочну ювілейну зустріч молитвою, о. Любомир Мудрий провів молитву, поблагословив Божі дари на столах і заразом підніс та заінтонував многолітствіє для дорогого Ювілята, що зразу підхопили учасники. Ведучий програмою свята Ярослав Пастушенко вдало справлявся з свого обов’язку, називав поодиноких представників й осіб, що прибули на спільний ювілейний обід, щоби своєю присутністю привітати Ювілята Василя Качмара. Поруч з тим привітав і представив родину Ювілята, що була присутня на ювілейній зустрічі, себто дітей і внуків: абсольвентку політичних наук Ларису з чоловіком інженером Борисом Даником і їхніми дітьми — Андрієм, Олесем і Степаном, дочку Зірку з чоловіком д-ром Романом Воронкою та їхніми дітьми — Наталкою і Нестором, сина інж. Богдана з його дружиною Лесею з Леушів та дітьми — Ларисою, й Андрієм. Неприсутньою була дочка проф. Надія з чоловіком Володимиром Луцевим та дітьми — Данилом і Яремою, які жувуть в Торонті — Канада.
Слово про Ювілята ред. Василя Качмара та його багатотруднеє життя сказав товариш, ще з юнацьких років Ювілята д-р Володимир Пушкар. Промова була дбайливо опрацьована і охоплювала загальний перебіг життя і вкладу праці Ювілята. Підкреслив, що Ювілят вже в юнацькі роки відзначався непересічними прикметами активности і лідерства. Очевидно з такою настановою і такими прикметами, підкреслював промовець, які мав Василь Качмар не міг був оминути участи в Організації Українських Націоналістів, яка в ті роки розгортала свою працю. В. Пушкар накреслив панораму того часу і ситуацію в перемищині й в самому Перемишлі. Промовець зупинився над такими періодами життя Ювілята: участь в ОУН й польська тюрма, повоєнний період: його активна праця тут на терені Америки в ОУН під проводом Ст. Бандери. Наголосив вклад праці В. Качмара в оснуванні мирянського руху. До речі він ще перед тим був пов’язаний з українським Християнським Рухом. Василь Качмар був одним з головних основників мирянського руху в обороні прав нашої Помісної Церкви та за піднесення її до гідности патріярхату. Був двократним головою Крайової Управи Товариства за Патріярхат Помісної Української Католицької Церкви. Промовець вдало підкреслив цей великий вклад праці Ювілята у мирянський рух, який сьогодні зріс до сили і має свою мережу серед всієї української діяспори. На окрему увагу заслуговує журналістично-публіцистична праця Ювілята не тільки в минулому, але й тепер. Всі заслуги й успішну працю Ювілята треба завдячувати зрозумінню та допомозі його Дружини пані Наталії.
Ювілята привітав від Земляцтва Перемищина Роман Лапичак, який підкреслив великий вклад праці Ювілята в Земляцтво Перемищина. Від Крайової Управи Українського Патріярхального Товариства в імені голови д-ра Богдана Лончини Ювілята привітала Рома Гайда, відмітивши його ще неоцінену працю для мирянського руху. Галина Загайкевич-Мельничук прочитала з великим чуттям свою розповідь-есей з юнацьких років про касетку з хліба, яку вирізьбив ред. Василь Качмар в польській тюрмі. Д-р Мирослав Прокоп вітав Ювілята, відмітивши його період студентських років, підкресляючи, організаційні, провідницькі прикмети. Таким він тоді був. Тепло вітав від Ньюйоркського Відділу Т-ва мґр. Ярослав Щербанюк. Д-р Роман Осінчук вітав Ювілята від Патріяршого Фонду Св. Софія. Д-р Степан Галамай, вітаючи Ювілята від Визвольного Фронту, від себе особисто і від Ярослава Стецька, підкреслив, що ред. Василь Качмар належав до осіб з яким було приємно працювати. Крім усних привітань Любомир Зєлик зачитав письмові привітання: від д-р Галини і Святослава Клюфасів — відділ Патріярхального т-ва у Сиракюзах, від Українських Патріярхальних Товариств: з Гартфорду, Вашінґтон, Балтіморе, й інших. Д-р Василь Палідвор з Галиною Мельничук вручили подарок — картину Ека Козака. На закінчення говорив сам Ювілят ред. Василь Качмар, який дякував усім, що причинилися до цього відзначення. Вже під сам кінець висловила кілька речень донька Ювілята Лариса Даник, яка сказала — щиро дякую організаторам цього свята за таку милу несподіванку. Ми, діти знали, що маємо доброго батька, а сьогодні Ви нам сказали, що наш батько був добрим громадським, політичним і мирянським діячем. Ми Вам щиро дякуємо. . З невиголошених привітів належить згадати привіт від нашого журнала. Робимо це на цьому місці і бажаємо Ювілятові прожити ще довгі роки у кріпкому здоров’ю для добра Церкви і народу.
