В неділю 5 листопада ц. р. українська католицька громада Трентону та околиці, в 40-річчя хіротонії, вшанувала Патріярха Йосифа Ювілейним Концертом.
Гарно прибрано сцену великим портретом Достойного Ювілята, квіттям, вишивками та ювілейними датами. Добірну програму у виконанні трентонських і позамісцевих сил започатковано релігійним гимном «Боже Великий», що його відспівали всі учасники свята.
Концерт відкрив і ним кермував голова місцевого Відділу Патріярхального Т-ва мгр. Микола Нагірняк. Він підкреслив, що хоча на шляху встановлення Української Помісної Церкви ми зустрічаємо великі перешкоди від чужих, а навіть і своїх, то наші невтомні змагання вже внедовзі будуть завершені світлою перемогою правди. На це вказують величаві та масові святкування по всіх країнах і континентах поселення українців.
Парох місцевої церкви св. свщ. Йосафата о. декан Ярослав Федик в короткому слові наголосив, що Достойний Ювілят в часі московської окупації, а згодом серед нелюдських знущань на засланні та по прибутті на захід, через довгих 40 років, гідно несе відповідальний і важкий обов’язок керманича Української Церкви. Патріярх робить все, щоб правда про страждання та героїчний змаг нашої церкви й народу стали відомі в широкому світі.
Святочну доповідь, глибоку змістом та з реторичним хистом, виголосив запрошений доповідач о. Лев Любинський, парох помісної церкви св. Архистратига Михаїла в Філядельфії. Він пригадав, що щасливим збігом умовин українська спільнота в цілому світі сьогодні обходить світлу пам’ять І листопада 1918 року та водночас вшановує одного із найбільших синів України героя-мученика Ісповідника віри Блаженнішого Патріярха Йосифа. Надхнений великим Митрополитом Андреєм о. Йосиф добув у найславніших університетах Европи глибоке загальне й богословське знання та зосередив пильну увагу на догматичну й обрядову схожість обидвох віток нашої Церкви та потребу їхнього зближення і об’єднання. Коли за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого ми мали одну віру та одну церкву, Що духово лучила ввесь народ, скріпляла державне життя і створила одну культуру, тоді українська держава була одною із наймогутніших у світі. Митрополит Андрей та о. Йосиф, своєю невтомною працею і блискучими науковими творами, випередили на 50 років теперішній екуменічний рух. Вони були співтворцями Української Богословської Академії та Богословського Наукового Т-ва у Львові, що їх згодом старанням Блаженнішого відновлено на чужині. Рим тепер є новітнім релігійним, культурним і науковим центром українського народу а українська церква стає помісною.
Олександра Татомир Городиська з притаманною собі милозвучністю дикції читала зворушливе слово визначного достойника римо-католицької церкви Веренфріда ван Страатена виголошене на Ювілейному Концерті в Римі. Він говорив: «Фальшивий екуменізм є контрастом мучеників… Ваша Церква найбільша і найчисленніша з усіх східних патріярхальних церков має краще від усіх право на власний Патріярхат… Ви мусите бути об’єднані знизу, тоді напевно отримаєте визнання з гори». Передаючи Блаженнішому хрест, що його в часі війни врятував з горіючої української церкви німецький вояк, Ван Страатен сказав: «Дав би Бог, щоб Ви Патріярх своєї Церкви і свого народу змогли, як колись апостол св. Андрей на київських верхах благословити цим хрестом початок другого тисячоліття в Україні!
П-і мгр. Дарія Кузик з великим зрозумінням прочитала довшу поему «Осанна» відомої поетеси Зої Когут про 50 мільйонів силачів, що ждуть допомоги від слабших й задля перемоги не хочуть перемогти самих себе. «Нехай наказує Москва, Варшава, Рим тільки не свій…» Ворог «Віками твердить, що нас нема, а ми все є… І все більше в нас борців». Та вкінці прийде: «Воскресний ранок… Нас в нім не буде. Будуть в нім сини і дочки одержимих і вже руками не чужими нашу історію писатимуть вони…»
Програма була переплітана музичними продукціями студентів УМІ з Ню Йорку та Ірвінґтону кляс: скрипки проф. Рафаїла Венке й фортепіяну проф. Галі Клим. Студенти відограли: скрипаль Бил Аєрбе при фортепіяновому супроводі сестри Марти «Концерт Ґ-дур» Кравчука, піяністка Уляна Пінковська «Листок з альбому» Людкевича та «Орґановий прелюд» Баха-Сільоті, скрипачка Аніта Аєрбе при фортепіяновому супроводі сестри Марти «Ліричну пісню» Верівки та «фантазію на українські теми» Шольца. Виступи всіх юних музик були на високому мистецькому рівні, зокрема їхні українські мельодії. Коли на сцені чужонаціональна молодь гідно вшановувала нашого Патріярха, тоді серед гостей на залі зовсім не помічалося української молоді. Чи це не сумний недогляд наших молодечих організацій, а перш за все батьків.
Концерт закінчено релігійним гимном «Боже вислухай благання» та «Молитвою за Патріярха».
Слід висловити щиру подяку І. Головці за вокальний супровід релігійних гимнів, інж. І. Микитинові за дбайливу декорацію сцени та п-і В. Микитин за влаштування перекуски для позамісцевих виконавців програми.
Ювілейний Концерт залишив милий та будуючий спомин дбайливо підготованої і зразково виведеної релігійної імпрези.
