За «Оссерваторе Романо» з 13-го листопада 1979 р.
Слава Ісусу Христу!
1. З великим зворушенням стою нині перед престолом і разом з Вами, Достойні Браття, уділив я архиєрейські свячення новому Митрополитові Філядельфії для українців. Недавно тому мав я щастя під час моєї подорожі до Сполучених Держав Америки відвідати його катедру у Філядельфії. Стріча з Номінатом, з Єпископами філядельфійскої церковної провінції, як також з Божим людом Вашої Церкви, який численно зібрався зі своїми душпастирями-священиками, а також присутність багатьох сестер, були для мене глибоким пережиттям. Знаю зблизька тяжку історію вашого народу, історію Церкви, що так сильно з ним зв’язана протягом цілих століть. І звідси була моя готовість покласти руки разом з Вами, Достойні Браття, на того, якого Дух Святий покликує до архиєрейського служіння, а заразом покликує його до єдности з наслідником св. Петра та з цілою ієрархією тої Церкви, якої особливо визначним ієрархом є наш Найдостойніший Брат Кардинал Йосиф Сліпий.
2. Дозвольте мені, Еміненціє, що в особливий спосіб звернуся до Вас. Не тільки сини і дочки Вашого народу, але також ціла Церква і ввесь світ знають про Ваше небувале свідоцтво, яке Ви дали своїм трудним життям, а передусім довголітнім ув’язненням, Христові та Церкві, що постала з Його хреста та воскресіння. Це ув’язнення відірвало Вас від улюбленого престола Львова, на який Вас назначив мій попередник Пій XII. Є потішаючим ствердити, що Ви нині знаходитеся біля нас, звільнений вже від багатьох літ старанням мойого попередника Йоана XXIII та обдарений кардинальською гідністю моїм попередником Павлом VI. Можете, отже, присвятитися своєму народові, для добра якого, згідно зі словами Христа до євреїв, Ви є поставлені. Ви найдальше є поставлений пастир, який життя своє дає за вівці (Йоан 10, 15). Так, скиталець тої Церкви, яка від 1596 року є в злуці з Престолом св. Петра, додержуючи вірність з’єднанню, яке заключено майже 400 літ тому. Вірність та була куплена великою ціною, головно протягом, останніх століть і дальше вона є оплачувана великими жертвами. Ваше життя пастиря є особливим цього прикладом і доказом.
3. Бажаю скористати з нинішньої нагоди, щоб виявити пошану, яку має до Вашої Церкви Апостольська Столиця і ціла Церква. Вірність показана Петрові і його наслідникам зобов’язує Нас до особливої вдячности, а також до взаємної вірности тим, що її так великодушно зберігають. Бажаємо дати їм доказ правди і любови. Бажаємо улегшити терпіння тим, що терплять, передусім задля своєї вірности. Бажаємо з цілого серця забезпечити одність Вашої Церкви і єдність з Престолом Петра. Дозвольте, Еміненціє, що ті самі почуття спрямую до другого співсвятителя, до Митрополита Максима Германюка з Вінніпегу в Канаді і до всіх тих присутніх представників ієрархії Вашої Церкви та виявлю мою пошану та мою любов до цілої Української Церкви.
4. Святкуємо нині пам’ять св. Йосафата, єпископа і мученика, якого Ваша Церква почитає як свого особливого покровителя. Його мощі, які від 1963 року спочивають у базиліці св. Петра, є додатковим узасадненням нинішньої події, коли то новий пастир Вашої Церкви приймає свячення у Римі при мученичих мощах цього святого. Разом з Вами почитає нині св. Йосафата ціла Католицька Церква.
5. А Ви, Владико Любачівський, як новий пастир стада є покликані дати свідоцтво вірности, що є так великою частиною традиції Вашого народу. Як католицький єпископ Ви є покликані бути зразком Божої вірности своїм обітницям, зразком Христової невмираючої любови до своєї Церкви. І сьогодні поручено Вам служіння: безперестанно подавати вірним хліб життя, що по словам Другого Ватиканського Собору є Боже слово і тіло Христове (Dei verbum, 21). Так проповідуванням Божого слова і уділюванням Святих Тайн буде те піддержувати свій нарід у його вірности Євангелії та провадити його дорогою спасіння. Слово Боже буде для Вашого люду світильником перед його ногами і світлом на його стежці (Пс. 119, 105). Тож всі Ваші пастирські зусилля будуть спрямовані ось до такої мети: щоб Слово Боже стало практичною нормою християнського життя і принесло овочі справедливости і святости життя в спільноті, яку Ви очолюєте і якій служите. Приносом Євхаристійної жертви будете надальше піддержувати свій нарід, в радости утверджуючи його в мирі, в одності і в злуці любови. Достойний Брате! У тім взнесенім післанництві Ви є спадкоємцем і сторожем величної традиції, яка є заразом католицька і українська. І тому в ім’я Господа нашого Ісуса Христа ідіть вперед, продовжаючи діло Апостолів і їхню вірність у проповідуванні Вашим вірним Євангеліє спасіння. А як повернетеся до своєї Митрополії, передайте своїм вірним мій сердечний привіт та особливіше моє Апостольське благословення.
6. Нехай нинішня Наша присутність перед маєстатом Всемогучого Бога у Пресвятій Тройці буде новим потвердженням тої дороги, якою іде Ваша Церква і народ у зв’язку з тою великою тисячолітньою річницею хрещення, до якої Ви цього року зачали приготування. Любов Бога-Отця, благодать Господа нашого Ісуса Христа і дар одности в Святім Дусі — за молитвами найсвятішої і непорочної Христової Матері та св. Йосафата і всіх Святих — нехай буде зо всіми Вами. Амінь.
