Ваші Ексцеленції, Святочна Громадо!
Дякуючи Вам усім — виконавцям концерту і Вам присутнім за те, що звеличили Ви великі наші річниці нашої Церкви за Ваші молитви, побажання, та Ваші благородні почування. Радше дякуймо спільно милосердному і всемогучому Богові за те, що разом із народом, щасливої з Христом ми несли разом той важкий і відповідальний хрест, що з рамен Слуги Божого Андрея переставлений був на наші плечі. Добрий був Господь для нас. Випробував нас у терпіннях, благословив у стражданнях, помагав у горю, рятував від безнадії. А (ми з радістю кажім йому: «Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити» /Лк. 17, 10/.)
Дякуючи нашим Владикам, що прийшли звеличати наші ювілеї, але над усе, що в дусі того 1929-ого року відчули цю свою приналежність до одної, неподільної, терплячої своєї Української Церкви — Церкви мучеників і Ісповідників сьогодні! Цю свою єдність вони хотіли заманіфестувати разом і з своїм патріярхом, разом із своїми спів-братами в єпископстві в Україні і спільною журбою за свою рідну Церкву.
Згадка річниць не може бути тільки настроєм хвилевим. Ювілеї нас вчать, про щось пригадують, про щось напоминають. Наші ювілеї говорять про важну річ: єдино в одності, згоді і любові досягається із Богом великих речей. В 1929 році те бажання одности зібрало всіх наших Владик навіть із поселень, щоб засвідчити, що ми є одна Церква всюди і неможе нас нічого ділити. Оснуванням Богословської Академії того ж року — це діло єдности думки і бажань в тих, що її творили і бажали дати своїй Церкві наукову силу. 40-ліття архиєрейських свячень — то акт, яким Слуга Божий Андрей хотів загрожену одність свого стада забезпечити своїм наслідником. Посвячення храму Святої Софії в Римі — це — бажання дати діяспорі символ для єдности, що збирав би всіх в розсіянню сущих. Чи не велика це наука наших ювілеїв? Йдім з тією наукою в життя, щоб в тій єдності і єдиномислії здобути при Божій помочі волю, право, і справедливість. На сторожі цієї єдности і єдиномислія, повторяємо це постійно, стоятиме наш Патріярхат, як об’єднуюча сила всіх українців. З нього не можемо зректись, бо наш Патріярхат — то історична наша правда, то законна наша сила основана на східному церковному праві, богословії і постановах Другого Ватиканського Собору. З тією правдою ідемо відважно вперед, пригадуючи слова Шевченка: «В своїй хаті своя правда і сила і воля».
З тими думками повертайтесь до своїх домів, щоб працювати дальше із молитвою для здобуття своєї долі!
Спасибі Вам! Нехай Бог винагородить Вам за це тисячократно!
Благословення Господнє на Вас!
+ ЙОСИФ
Патріярх і Кардинал
Рим, 22 вересня 1979
