В ненормальних обставинах діються ненормальні речі. Це вже такий закон природи. Коли б наші церковні та релігійні справи розвивалися нормально й згідно з вимогами часу й ситуації — то ми не переживали б нині того, що переживаємо. Не було б ні Патріярхального руху, не було б потреби творити патріярші парафії. У перших роках після останньої війни виглядало, що наша Церква на еміграції переживає свій золотий вік. Стихійний ріст нових парафій на нових поселеннях, завершення нашого церковного життя єпископствами екзархатами, адміністратурою, які відповідали потребам часу.
З збігом років почали зарисовуватись небезпечні тріщини у розбудованій УКЦеркві поза межами батьківщини. З під опіки архиєпископа Бучка виділено всі заокеанські єпархії, потворено апостольські екзархати, залежні безпосередньо від Риму. З Риму йшов натиск на наших єпископів, а зокрема на сестер, щоби вони чимскоріше включались у сім’ю місцевих римо-католицьких церков. Нами створене, при церквах шкільництво, переходить на мову даної країни як викладову. Молитви у школі відмовляється на мові даної країни. Призначування нових єпископів поволі переходить цілковито в руки Східньої Конґреґації з якою тісно співпрацюють наші отці Василіяни в дусі злиття чи радше влиття нашої Церкви без решти в рамці римо-католицької церкви. Незадовільний стан нашої Церкви застає Голова УКЦ Митрополит Йосиф після свого прибуття до Риму. Його намагання відродити занедбане, справити те, що було нам на згубу натрапляє на спротив серед латинізаторів. Починається явна і скрито-анонімова війна проти особи Блаженнішого.
Здоровий відрух проти латинщення нашого обряду, проти всіх тих асиміляторських практик у Церкві, почався вже раніше. Всім нам добре відомі події (жалюгідні) у Чікаґо, у церкві св. о. Миколая, що були осідком єпископства. Повстала у 1968 році перша патріярша парафія св. Володимира й Ольги у Чікаґо. П’ять років вони ходили молитись до храму наших братів православних, аж поки не збудували власного чудового храму, який посвятив сам Блаженніший при нагоді своєї поїздки до ЗСА.
Ось що пише про цю парафію у її 10 літній ювілей єп. Ізидор Борецький (Наша Мета 16. 12. 78.) «Парафія св. Володимира й Ольги стала нині взором для всіх парафій Помісної УКЦеркви на поселеннях. І дійсно, там одними устами й одним серцем миряни і священослужителі моляться за Святішого Отця Патріярха Йосифа. І не тільки моляться, але й працюють у тому напрямі, щоби важливі задуми Голови рідної Церкви могли бути переведені в життя. Там є гармонійна співпраця між священиками, брацтвами і сестрицтвами у спільному прямуванні до розбудови й закріплення нашої Церкви…»
Парафія св. Володимира й Ольги видає свій орган «Церковний Вісник» починаючи 1968 роком. Цей гарно редагований та дбайливо оформлений журнал двотижневик приносить крім місцевих відомостей з життя та праці парафії, теж низку статтей про наші загально церковні справи,а зокрема про потребу зберегти наш обряд та нашу мову у всій її красі. Кожного року заходами Брацтва св. Андрея виходить стінний календар а теж Календар-Альманах з багатим історичним та релігійним змістом. І навіть звичай отців тої парафії при нагоді відвідин домів своїх парафіян роздавати іконки святців нашої Церкви має своє виховне значення.
При парафії зорганізовано брацтва і сестрицтва, традиційні в нашій Східній Церкві. Ці брацтва та сестрицтва крім обов’язкових релігійних практик, допомагають в адміністрації, ведуть культурно-освітну і харитативну працю тощо. Сестрицтво Покрова Пресвятої Богородиці за 10 років пожертвувало на допомогу потребуючим у Бразілії, в’язням совісти в СССР, студентам в Інсбруку та жертвам повені в Югославії суму 11270 дол. Ось оден образок з праці Сестрицтва. «Третого грудня 1978 сестрицтво влаштувало «голодний обід» прибутки з якого призначено на допомогу в’язням. Після молебеня в соборі, й запалення свічок, голова сестрицтва запросила до столу приявних, а до окремого запросила символічно всіх в’язнів: «сідайте тут, біля нас! Будьте духом з нами! Оживіть нас своїм вогнем завзяття!» — Маленькі діти поклали на тому столі вінок з калини — символ єднання з нескореними. На екрані висвітлено портрети поодиноких в’язнів та подано ближчі дані про них. Потім заслухано із тасьми привіт Патріярха Йосифа а також слово Надії Світличної на конгресі СКВУ. Приявні мали нагоду оглядати й подивляти виставку вишивок за проектом Заливахи з вишитих невідомими в’язнями голкою з рибячої ості та нитками витороченими з тюремного одягу…»
Брацтво св. Андрея займається головно видавничими справами та частинно адміністраційними. Брацтво молоді ім. св. Бориса та Гліба дбає про всякі розвагові та прогулькові справи. З нагоди 10-ліття своєї парафії вони зложили на стипендійний фонд для студентів УКУ в Римі суму 2000 дол.
Парафія св. Володимира та Ольги переняла патронат над політв’язнями Левком Лук’яненком та Йосифом Терелею. Вона теж зорганізувала пересилання через «Голос Америки» в Україну св. Літурґію на Різдво і Великдень. Ця парафія розмножила, та увела у звичай співання Молитви за Патріярха а останньо випустила в світ чудову платівку з Божественною Літурґією в українській мові на закінчення якої хор «Прометей» співає саме цю молитву.
При парафії існує добрий хор «Прометей» та «Театральна Студія» яка не лиш притягає молодь, заставляє її плекати рідне слово, але має щораз більше коло своїх любителів і по інших місцевостях, які їх постійно запрошують до себе.
В трудних і непривітних хвилинах зродилась ця парафія, а нині може бути прикладом для інших, бо побудовано її на правильних основах: плеканні релігійного духа, пошанування рідної традиції та тісній співпраці душпастирів із своїми вірними.
Друга (часово) патріярша парафія повстала в Римі — це Собор Св. Софії — осідок Патріярха. При ньому УКУ ім. папи Климента з гуртожитком. Стилевий храм Св. Софії з чудовими мозаїками та прегарним довкіллям на периферії Риму — знані більшості вірних українців. Так само перша самостійна парафія в Римі, при Патріяршому Дворі, церква св. Сергія та Вакха з чудотворною іконою Жировицької Богоматері, Там теж приміщено багатий музей релігійної та церковної спадщини.
Поступово розвивається патріярша парафія ім. Покрови Пресвятої Богородиці у Клівленді (Парма) з церквою та просторим церковним домом, що вже став серцем та душею тої частини міста. Настоятелем парафії є зараз о. д-р І. Тилявський. Існують там брацтва св. Юрія Переможця, сестрицтво Покрова Пресвятої Богородиці та молодече брацтво св. Архистратига Михаїла. Парафія обходила свій п’ятирічний ювілей мин. року.
У Філядельфії, осідку митрополії УКЦ в Америці, всякі асиміляційні практики а теж анти-патріярхальний дух спричинив створення громадою вірних патріяршої парафії ім. св. Михаїла якої парохом є о. Любинський. Хоча громада вірних там велика, але з уваги на близькість не надто прихильної (за урядування митр. Сенишина та єп. Лостена) атмосфери парафія з великим трудом оформилася.
Основано брацтво Архистратига Михаїла, сестрицтво св. Анни та молодече брацтво св. Івана Богослова. Заходами сестрицтва св. Анни видано друком 12 зошитів з доповідями про Божественну Літурґію, з поясненнями на цілий рік. Ця дуже важлива праця для розбудови нашої помісности цікава ще й тим, що цілість прикрашена орнаментами, заставками, ініціялами та кінцівками з наших давніх богослужебних книг, як Псалтир та Часослов Федорова з 1570 року та з всяких ікон 15 чи 16 сторіччя. Парафія видає свої «Парафіяльні Вісті» в яких знаходимо теж багато матеріялів, які відноситься до розбудови помісности.
Парафія у Вашінґтоні з настоятелем о. Т. Лончиною при філії УКУ щойно розбудовується.
З уваги на те, що в Австралії єп. Іван Прашко враз з усіма своїми священиками станули на патріярших началах — цілий цей терен можна назвати патріяршим тереном. Спроба василіянина, о. Лацика зробити розкол-бунт, не повелась. Нині на його місце прийшли молоді священики, які є вірні Голові своєї Церкви. Там появляється газета «Церква і Життя» в якій поставлено ясно нашу церковну проблематику.
Від 1975 року в церковному житті у Англії прийшло до зламу. Єпископ Горняк по наказу згори та по своїй зарозумілості, спробував силою свого авторитету, при помочі англійської поліції та публічної опінії зламати хребет патріярхальному рухові, який тут досі був дуже слабий та нездецидований. Невдалі та розбіжні з Христовою засадою любови ближнього та пошанування правди, потягнення єпископа створили й наелектризували могутній рух за збереження нашої Церкви, Українською Церквою не по самій лише назві, але й по змісті.
Жалюгідні вихватки, провокації відштовхнули людей від «такої» Церкви. За благословенням Патріярха, на усильні прохання вірних, прибули на цей терен священики з Риму. Сльози вірних, масові участі в Богослужбах по новітніх катакомбах — не зворушили кам’яного серця екзарха — але заставили чутливого до потреб вірних Голову нашої УКЦ, благословити плян встановлення патріяршої парафії на цьому терені.
У 1977 постає парафія у Галіфаксі на чолі з о. крил. М. Матичаком. Осідок пароха при Свят-Покровському храмі у Галіфаксі, а терен дії ціла Англія. Душпастирство видає свій інформаційний місячник «Зв’язковий листок для мирян ПУКЦеркви у В. Британії». Досі появилось 80 чисел завдяки яким терен є вчасно повідомлений про всякі запляновані торжества, про розклад Богослужб, та про фінансові справи. Раз на рік появляється теж виказ народжених, повінчаних та померлих цеї великої територіяльно парафії. При церкві в Галіфаксі урухомлено вже Культурний Центр, якого посвячення відбулося минулої осені.
Від весни минулого 1978 року в ново-закупленому домі Філії УКУ в Лондоні віддано до вжитку простору і гарну каплицю. Осінню м. р. Блаженніший Йосиф висвятив в дашпастирі Є. Гарабача й призначив його парохом при каплиці УКУ. Від осені о. Є. Гарабач обслуговує цілу південну Англію. На час рокових свят приїздять з Риму інші отці для помочі.
По інших осередках нашого поселення, де не було «бунту» проти єдности і сукупности нашої Церкви під проводом свого законного Глави, де не було шикан, заборон тощо — немає потреб наразі творити окремі патріярші парафії. Вірні разом із своїми священиками моляться так, як їм їх совість наказує. За співання молитви за Патріярха за поминання в Богослужбах Голову нашої Церкви — Патріярхом, ніхто не карає вірних, ані не суспендує священиків.
