Подорож Святішого Отця Івана Павла II до Польщі в днях від 2 до 10 червня 1979 p., чи, як він це постійно підкреслював, його паломництво по польській землі, це один великий тріюмф віри й патріотизму. На кожному кроці, в кожній своїй промові чи проповіді Папа підкреслював свою польську національність та свою віру в Христа й любов до Матері Божої. Оця синтеза християнства й патріотизму, в нього така природна, виразна й глибока, це основна думка, що проходила крізь його звернення до своїх земляків, це теж основа його послання до них. Його думки, це не тільки наука для них — для польського єпископату, духовенства, монахинь, семінаристів і мільйонів мирян; це теж глибока наука для всіх народів світу, це велика лекція для всіх нас, українських духовних і мирян, це знаменитий приклад до наслідування.
Погляньмо, що сказав Папа Іван Павло II до своїх «любих земляків», як він завжди звертався до них, на різних етапах своєї небуденної подорожі. Цитуємо вийнятки з його промов за газетою «Оссерваторе Романо», де надруковані всі його промови в польській мові та в італійському перекладі. При тому бажаю підкреслити, що це не буде повна аналіза папських промов і проповідей, а тільки опис однієї сторінки, хоч дуже важної, цих промов. Бо нас у першу чергу цікавить його відношення до свого народу, його патріотичні почування. Для кожної чесної людини це одна з найважніших проблем життя: знати хто вона, не встидатися свого, підкреслювати своє національне походження, гордитися ним, любити свою спадщину, передати її наступному поколінню. Від цього Папи можемо, і ми повинні дуже багато навчитися.
Виїжджаючи в суботу, 2 червня 1979 р. з Риму, він сказав по-італійському до достойників, які його прощали:
У хвилині, коли залишаю любу італійську землю, щоб поїхати до любої польської землі, я є під живим враженням, що ця подорож відбувається гейби між двома батьківщинами… Залишаю батьківщину з вибору, а їду до батьківщини мого походження (Оссерваторе Романо, ч. 126)*
Згадав теж Святіший Отець у цій промові про Тисячеліття (Millennium) Хрещення Польщі (в 966 p.), про кн. Мєшка, св. Войтіха, св. Станіслава та висловив надію, що його візита «скріпить внутрішню єдність між любими земляками».
Головні міста, в яких Папа задержався довше, це Варшава, Ґнєзно, Ченстохова і Краків. Всюди вітали його незчисленні маси народу, часом навіть мільйони. До всіх говорив він часто, сердечно, з великим зворушенням, очевидно польською мовою.
І
В суботу 2 червня Святіший Отець прибув літаком на військове летовище Окєньцє в Варшаві. Там привітали його президент Державної Ради Польської Народної Республіки, проф. Г. Яблонський, і кардинал-примас Польщі С. Вишинський, та тисячі народу. Він подякував президентові за «прихильну поставу до моїх відвідин у Польщі, любій Батьківщині всіх поляків, моїй Батьківщині»; подякував примасові за привітання; привітав в імені Христа своїх «улюблених братів і сестер» в Польщі, «в тій моїй рідній землі, в якій я стою постійно глибоко врослий корінням мого життя, мого серця, мого покликання». Привітав і представників світової польонії. А, нав’язуючи до слів і мельодії польського національного гимну, сказав до народу:
«Дякую вам за те, що тому полякові, який сьогодні прибуває «з італійської землі до польської» (це цитат з національного гимну — Б. Л.), товаришить на порозі його паломництва по Польщі ота мелодія і текст, в якому завжди доходила до голосу неструджена воля народу — жити: «як довго живемо» (знову цитатат з гимну — Б. Л.). Бажаю, щоб мій побут у Польщі також прислужився тій неструдженій волі моїх земляків жити, на землі, що є нашою спільною Матірю і Батьківщиною».
З черги Папа зупинився в варшавській катедрі. У своєму слові говорив з найбільшою пошаною про голову католицької Церкви в Польщі, кардинала-примаса С. Вишинського, заявляючи:
«Він є наріжним каменем Варшавської Церкви і цілої церкви в Польщі. В тому полягає його Богом дана місія, яку він уже виконує понад тридцять років. Хочу це підкреслити на початку мого паломництва тут, у столиці Польщі, і бажаю за це ще раз разом з цілою Церквою подякувати Пресвятій Тройці»
А далі вітає всіх:
«Людей усіх професій, що своєю працею будуєте сучасну Польщу, наслідство по поколіннях, любе наслідство, нелегке наслідство, велике завдання, наш польський «великий збірний обов’язок», батьківщину» (Ц. К. Норвід).
Говорить про знищення і повну відбудову варшавської катедри св. Івана Хрестителя і підкреслює, що вона є «теж знаком нового життя польського і католицького, яке в ній знаходить свій осередок». А кінчаючи, каже:
«Стрічаю Вас сьогодні, Любі, й вітаю, як перший папа, що вийшов з польського роду, на порозі другого тисячоліття хрещення і другого тисячоліття історії народу».
Кульмінаційною точкою стрічі Папи Івана Павла II з поляками в Варшаві була св. Літургія, яку він відслужив того дня після полудня на Площі Перемоги для багатьох соток тисяч народу. Там виголосив проповідь, яку часто переривали довготривалими оплесками. На початку Папа згадав, що покійний Павло VI хотів приїхати до Польщі в 1966 р. на відзначення тисячоліття хрещення Польщі (польський уряд не погодився на цю візиту — Б. Л.). Пригадав, що ап. Петро прибув з Антіохії до Риму «щоб там свідчити про Христа і проляти свою кров за Нього». Додав, що його обов’язком було сповнити оте бажання, якого «Павло VI не міг виконати під час тисячоліття хрещення Польщі». А згадуючи про свій вибір, вибір поляка на Петровий престіл, він ставить запит, чи не треба з того зробити висновок, що «Польща стала в наших часах землею зокрема відповідального свідчення? Що саме звідси, з Варшави, а теж з Ґнєзна, з Ясної Гори, з Кракова… треба голосити Христа? Що саме тут на цій землі… треба станути, щоб відчитати свідоцтво Його Хреста і Воскресення?»
Нав’язуючи до ювілею 900-ліття смерти св. Станіслава, до ювілею тисячоліття хрещення Польщі, в якому Папа Павло VI не міг взяти участи, та до факту, що він, Папа, прибув до Польщі в навечеря свята Святого Духа, він заявив, що може «ще раз пережити тисячоліття хрещення на польській землі, та вписати цьогорічний ювілей Станіслава в оте тисячоліття, від якого взяла початок ціла історія Народу й Церкви… День Зелених Свят є днем народин віри й Церкви також на нашій польській Землі. Є початком переповідання великих Божих справ також у нашій польській мові. Є початком християнства також у житті нашого народу: в його історії, його культурі, його досвідченнях… Не можна без Христа зрозуміти історії Польщі… Неможливо зрозуміти людину, як лиш у тій спільноті, якої є її народ… Неможливо зрозуміти історії польського народу… без Христа… Не можна зрозуміти того міста Варшави, столиці Польщі, яка в 1944 р. рішилася на нерівну боротьбу з наїздником, а в якій її опустили заприязнені великодержави… Тисячоліття хрещення Польщі… є головним мотивом мого паломництва, моєї молитви подяки разом з Вами усіма, Дорогі Земляки, для яких Христос не перестає бути постійно відкритою книгою науки про людину, про її гідність і її права. А одночасно науки про гідність і права народу… Не може бути справедливої Европи без незалежної Польщі на її карті…»
В суботу після полудня Папа мав теж стрічу з численними представниками польського уряду в Бельведерській палаті. Промовляючи до них, він сказав:
«Ніколи не можемо забути тієї жахливої історичної лекції, якою була втрата незалежности Польщі від кінця XVIII до початку цього століття. Цей болючий досвід став гейби новою кузнею польського патріотизму. Слово «батьківщина» має для нас таке значення, понятностеве й чуттєве, одночасно, якого, здається, не знають інші народи Европи й світу. Зокрема ті, які не перенесли таких історичних втрат, кривд, загроз, як наш Народ…»
Говорячи про добро, сперте на правді, Папа сказав:
«Того добра і всяких інших досягнень у кожній ділянці хочу побажати Польщі в якнайбільшій кількості. Дозвольте, Шановні Панове, що буду його вважати далі за своє добро, що буду відчувати так само глибоко свою участь у ньому, якби я далі жив на цій землі і був громадянином цієї держави. І з такою самою теж силою, а може й із ще більшою, з огляду на віддаль, буду далі болюче відчувати все те, що могло б Польщі загрожувати, шкодити, приносити їй неславу, що могло б означати для неї застій чи заломання…»
Промовляючи до університетської молоді в неділю 3 червня вранці, Святіший Отець обіцяв їй молитися за неї, за її майбутнє, і «за майбутнє Польщі».
II
В неділю 3 червня Святіший Отець прибув гелікоптером до Ґнєзна, першої столиці Польщі та історичного осідку польського примаса. Відповідаючи на привіт кард. С. Вишинського, він заявив:
«Тут на цій розлогій луці вітаю з честю само пястівське гніздо, початок історії нашої Батьківщини, а одночасно колиску Церкви» Висловив теж бажання, щоб його паломництво по польській землі «стало живою катехизою — доповненням тієї катехизи, яку записали в історії цілі покоління наших предків. Хай це буде катехиза цілої історії Церкви і Польщі».
В часі св. Літургії на площі перед катедрою, Святіший Отець сказав:
«Вітаю Польщу охрещену понад тисячу років тому! Вітаю Церкву в Польщі, яку ведуть від самого початку святі єпископи й мученики Войцєх і Станіслав, з’єднані при боці королевої Польщі, Ясноґурської Пані!»
А далі каже:
«Дозвольте, що сьогодні, як перший в історії Папа з польського роду, заспіваю ще раз з Вами оце Те Деум тисячолітнє… Коли сьогодні, у свято Зіслання Святого Духа Року Божого 1979, ідемо до тих основ (тут мова про початок християнства в Польщі — Б. Л.), не можемо не чути, крім мови наших власних предків, також інших слов’янських і братніх мов, якими тоді почала говорити широко відкрита історична їдальня Пятдесятниці. Зокрема не може не чути тих мов перший в історії Церкви Папа-слов’янин. Хіба на те вибрав його Христос…, щоб до великої спільноти Церкви він вніс окреме зрозуміння тих усіх слів і мов, які ще далі звучать чужо для вуха звиклого до звуків романських, германських, англосакських, кельтійських… Чи ж Христос не хоче, чи ж Святий Дух не наказує, щоб той Папа, який носить у своїй душі зокрема виразний запис історії власного народу від самого його початку, але також історії братніх, сусідніх народів, виявив і потвердив окремим способом в нашій добі їх приявність у Церкві? їх окремий вклад в історію християнства…?»
Хоч поляки вибрали західне християнство, то все таки, каже Папа, «ми поляки… завжди шанували крізь наше тисячоліття традиції християнського Сходу. Наші землі були гостинні для тих чудових традицій, що мають свої початки в Новому Римі, в Константинополі».
Згадуючи про хрещення Польщі в 966 p., він пригадує християнізацію хорватів, словінців, болгарів, словаків, моравян, чехів, сербів, полабських слов’ян та інших, і додає:
«Треба теж пригадати хрещення Руси в Києві в 988 р.
Тієї коротенької згадки про хрещення Руси-України не поміщено в італійському перекладі. Цей факт говорить сам за себе: «східня політика» Ватикану ще не відійшла до історії.
Співаючи з усіма 104-ий Псалом, Папа заявив: «Так буде співати разом з Вами, любі земляки, той Папа, кров з вашої крови, і кість з кости».
Того самого дня після полудня Папа мав слово до молоді, якій говорив про християнські основи польської культури:
«Польська культура це добро, на якому спирається духове життя поляків. Вона нас відокремлює як народ. Вона рішає про нас через цілий час історії Рішає більше ніж матеріяльна сила. Більше навіть ніж політичні границі. Відомо, що польський народ перейшов крізь важку пробу втрати незалежности… та, не зважаючи на те, серед тієї проби залишився собою. Залишився духово незалежним, бо мав свою культуру… Польська культура від початку несе на собі дуже виразні християнські знаки… І так є сьогодні. Християнське надхнення не перестає бути головним джерелом творчости польських мистців. Польська культура пливе постійно широкою струєю надхнень, що мають своє джерело в Євангелії… В історії польської культури віддзеркалюється душа народу… Вона є постійною школою щирого й чесного патріотизму… Ці слова говорить до Вас людина, яка свою духову формацію завдячує від самого початку польській культурі, польській літературі, музиці, плястичному мистецтву, театрові — польській історії, польським християнським традиціям, польським школам, польським університетам. Говорячи до Вас, молодих, він таким способом прагне передусім сплатити довг, що його він затягнув супроти тієї прекрасної спадщини духа, яка почалася від «Боґуродзіци» Одночасно та людина бажає сьогодні станути перед Вами з тією спадщиною, яка є спільним добром усіх поляків, а одночасно є й знаменною часткою європейської й загальнолюдської культури. І просить Вас: Залишіться вірними тій спадщині! Зробіть її основою свого виховання! Зробіть її предметом шляхетної гордости! Зберігайте ту спадщину! Помножіть ту спадщину! Передайте її наступним поколінням!»
Продовження у жовтневому числі
* Всі дальші цитати беру з повище поданого числа ватиканського офіціоза. В дальшому буду зазначувати перший цитат з нового числа газети з тим, що дальші цитати будуть відноситися до того самого числа.
