Інтерв’ю з Валентином Морозом, що його перевів інж. Юліян Головчак,
директор радіогодини «Голос Мирян» у Філядельфії дня 23-го травня 1979 року.
Це інтерв’ю надано на програмі з 27-го травня.
Текст переписано з магнетофонної стрічки.
Юліян Головчак: Пане Мороз, в першу чергу дозвольте привітати Вас від адміністрації, редакції та від усіх слухачів радіогодини «Голос Мирян» у Філядельфії, побажати Вам кріпкого здоров’я і багато успіхів. Ваші успіхи будуть рівночасно успіхами нашої еміґрації, а наші успіхи будуть успіхами цілого українського народу.
Валентин Мороз: Дякую щиро за вітання. Я радий промовляти до радіо слухачів українських пересилань в Америці й радий, що є такі пересилання.
Ю. Г. Дякую. Дозвольте поставити Вам декілька запитів. Яка під цю пору є ситуація Українських Церков в Україні? З Ваших писань ми знаємо, що Вас ця справа дуже турбувала, себто справа релігії, справа Церкви і справа української духовости взагалі. Чи є і чи діє підпільно в Україні Українська Католицька Церква?
В. М. Українська Церква веде героїчний бій за своє існування, героїчний бій проти совєтизації духового життя. Українська Католицька Церква ніколи не капітулювала не зважаючи на жорстокі тортури. Всі священики, які не підписали переходу на московську віру, так би мовити, не підписали переходу на московське православ’я, були послані в Сибір, включно з чотирма єпископами і з митрополитом. І ті, що повернулися, ті, що вистояли, тепер далі проводять працю Українсько-Католицької Церкви. Репресії продовжуються кожний день, але Українська Католицька Церква існує.
Ю. Г. Чи люди в Україні знають Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого? Чи вони здають собі справу з факту, що Українську Католицьку Церкву зліквідовано там на рідних землях та, що поза межами країни, завдяки Патріярхові Йосифові Сліпому, Українська Католицька Церква переживає свого роду ренесанс?
В. М. Так, ми в Україні, особливо українська еліта, стежимо з великим збудженням, з великим інтересом за кроками Патріярха Йосифа, починаючи з часу його звільнення. Ми з великим ентузіязмом приняли факт проголошення Українського Патріярхату. Я з великим здивуванням дізнався тут, що не всі українські католики приняли факт проголошення Патріярха Йосифа патріярхом. Я думав, що українська католицька громада більш зріла і вся одностайно підтримає цей крок, якщо треба буде виступити в опозиції до чужинців, які це не хочуть приймати. Я особисто сказав так: я не знаю канонічного права, але я твердо знаю, що Патріярх Йосиф давно має моральне право бути патріярхом.
Його героїчна постава на протязі багатьох років давно канонізувала його як Патріярха. Я православний, я належу до Української Автокефальної Церкви, але я вважаю своїм духовним зверхником Патріярха Йосифа, бо знаю, що нація є тоді дозрілою, коли має найвижчого духовного зверхника у свойому середовищі, а не у чужому.
Ю. Г. Сьогодні на пресовій конференції (мова тут про пресову конференцію з В. Морозом у Філядельфії 23-го травня 1979), Ви вже сказали, що з днем першого липня Ви починаєте виклади на Гарвардському Університеті. Чи Ви плянуєте у короткому часі написати Ваші спогади?
В. М. Так, я збираюся починати свої спогади. Тут є така проблема, що видавництва пропонують мені перш за все писати книгу про українську проблему і ті два моменти треба збалансувати. Звичайно, найперш треба починати із спогадів, бо це матеріял свіжий, який потрібно відновити в пам’яті в першу чергу. Я думаю найближчим часом ця проблема буде влаштована. Спогади я звичайно напишу — це мій обов’язок.
Ю. Г. Не буду Вас питати, як Вам подобається Америка, бо це банальне питання; але скажіть мені, будь ласка, чи з того, що Ви вже вспіли побачити, довідатися в Америці, чи Ви змінили деякі свої думки? Чи Ви думаєте, що Вам треба буде багато більше часу простудіювати і провірити та вивідати дещо більше про нас і Америку та Захід взагалі, заки Ви зможете правильно оцінити позитиви й неґативи нашого життя?
В. М. Так, як вже казав, що Америка виявилась для мене більш принятною ніж я думав. Я завжди готовий, як кажуть, до гіршого в новій ситуації. Виявилось, що його не стільки, скільки я думав. Я казав також вже не раз, що я тут розглядаю себе студентом, а не професором Гарварду, бо я мушу багато, багато навчитись того, чого не знаю.
Ю. Г. Дуже Вам дякую, Пане Мороз, і ще раз дозвольте Вас привітати з нагоди Вашого побуту в нашому місті, себто в місті «Братньої любови». Щиро дякую!
В. М. Дякую!
Текст інтерв’ю дозволяється друкувати частинно або в цілости при подачі джерела: Радіогодина «Голос Мирян», Філядельфія, ЗСА. Радіогодина «Голос Мирян» є власністю Філядельфійського Відділу Українського Патріярхального Товариства і є першою й одинокою того рода радіопрограмою в українській діяспорі. Радіогодина «Голос Мирян» існує вже вісім років і під цю пору передає свої програми щонеділі через висильню WIBF F.М. 103.9, Philadelphia, 19117.
Адреса Редакції й Адміністрації:
1531 W. Lindley Ave
Philadelphia, Pa. 19141
