Перша громада християн на чолі з єпископом була саме тут, на узбережжі Понту Евксійського (Чорного моря) землях, які тепер входять до складу Одеського та Кримського екзархатів УГКЦ. Хоч ці адміністративні одиниці є фактично наймолодшими утвореннями в Церкві, та вони особливі тяглістю на них Христової віри ще з IV століття.
Спершу обидва ці екзархати були одним цілим (з 2003 по 2014 рік) і очолював їх перший екзарх владика Василь Івасюк. Проте з анексією Криму Росією виникла необхідність поділу Одесько-Кримського екзархату на дві самостійні структури. З того часу очільником обох є владика Михаїл Бубній, ЧНІ, екзарх Одеський та адміністратор Кримський.
Владика Михаїл поділився з читачами «Патріярхату» словесним образом свого екзархату: «Одеський екзархат це досить нова церковно-адміністративна одиниця Української Греко-Католицької Церкви, яка територіально охоплює увесь південь України. До його складу входять чотири великі південні області Одеська, Миколаївська, Херсонська і Кіровоградська із загальною кількістю населення 5,5 мільйона осіб. Якщо, наприклад, розглядати в порівнянні, то площа Одеського екзархату в 2,5 рази більша за площу трьох наших Галицьких митрополій разом узятих Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської.
Щодо вірних нашого екзархату, то їх кількість не надто велика на цих розлогих теренах. За офіційними даними, греко-католиків приблизно 90-95 тисяч осіб, але коли йдеться про практикуючих християн тих, що беруть активну участь у парафіяльному житті та є присутніми на Святій літургії щонеділі, то їх, звісно, значно менше, але це дуже активні парафіяни.
Через відрядження, навчання чи то в пошуках праці, особливо за радянських часів, вірні нашої Церкви, прибувши сюди з різних куточків Західної України, розпорошились по всьому півдні. Тому особливістю нашого тут служіння є знайти їх, згуртувати в громади, створити для них відповідні умови для молитви та Божого культу, тобто побудувати храми чи каплички, щоб могти в гідний спосіб разом із ними молитися і нести слово Євангелія в ці запустілі пострадянські терени.
Богу дякувати, в нашому екзархаті служить вже 38 священнослужителів, які обслуговують понад 50 парафій. Зростає й число бого- посвячених осіб як чоловічих, так і жіночих згромаджень, котрі приїхали сюди допомагати у становленні церковних громад. На сьогоднішній день своє служіння в екзархаті здійснюють дві чоловічі спільноти богопосвяченого життя (отці-василіяни у Херсоні та отці Воплоченого Слова у Скадовську) і чотири жіночі спільноти (сестри Воплоченого Слова в Одесі, сестри Непорочного Серця Марії Фатімської в Кіровограді, сестри святого Йосифа Обручника в Южноукраїнську і сестри-редемптористки в Одесі, при курії).
Зрозуміло, що основною особливістю нашого екзархату є те, що він охоплює все українське Чорноморське узбережжя – від гирла Дністра до Криму й аж до Азовського моря. Тут є майже всі українські морські порти та військово-морські бази Збройних сил України. З огляду на це в екзархаті були створені Капеланство військово-морських сил та морський Апостолят для душпастирської обслуги мореплавців на українському узбережжі Чорного моря. Формальна його реєстрація як католицької місії для роботи з моряками відбулася у 2000 році. Але, згідно з рішенням останнього Синоду, рівень морського Апостоляту підвищили з локальної місії до патріаршої структури. Іншими словами, розширили поле його діяльності. І якщо раніше завданням католицької місії «Морський апостолят» було служіння в портах України на Чорноморському узбережжі, то тепер це служіння поширилося на весь світ там, де присутня наша Церква. Якщо досі це була загальноукраїнська структура, то тепер вона переростає в загальносвітову мережу.
Можливо, не так особливістю, як радше проблемою нашого екзархату є те, що від самого початку його заснування (а це вже понад 12 років) триває завзята боротьба з місцевими чиновниками, «вірними слугами» Церкви Московського Патріархату на чолі з митрополитом Агафангелом, про виділення хоча б однієї земельної ділянки під будівництво повноцінного храму в самій Одесі – резиденції єпископа. Відповідно немає в екзархаті й катедрального храму. Його завдання виконує на даний час невеличка каплиця приблизно на 100 осіб. Але ми не втрачаємо надії і далі боремося за справедливість та віримо, що милосердний Господь зглянеться на нашу довготерпеливість і пошле нам щедрих добродіїв, які посприяли б нам у купівлі земельної ділянки, на якій постане гарний золотоверхий Господній храм, а нашим «опонентам» доведеться відповісти перед обличчям Божим за їхнє ставлення до своїх ближніх.
Подібно як і кожна нова структура, Одеський екзархат стикається в цей час з досить серйозними фінансовими труднощами, оскільки майже кожна наша парафіяльна спільнота є дотаційною і не може себе самостійно утримувати. Тому ми намагаємося з усіх сил знайти фінансову підтримку для того, щоб наша Церква на тих теренах розвивалася і щоб наші парафії «залишалися відкритими і були маяками світла для тих, хто прагне знайти Господа».
