«Благословен той час, що дав такого Сина, Благословенна будь й мати Україна», – із захопленням сказала відома львівська поетеса Анна Канич на святкуванні 70-тилітнього ювілею священства отця доктора Дмитра Блажейовського у Львові (2 квітня 2009 р.).
21 серпня цього року отцеві доктору Дмитру Блажейовському минуло 99 років. Він розпочав сотий рік свого життя. Один із найстарших священиків нашої Церкви, але біля його імені ніколи і ніхто не робить додатку «емерит». Чому? Тому що це священик, який практично ніколи не відпочиває. Тут хочеться навести слова ювіляра, які він скерував до своїх прихильників, що зібрались на святкування 70-ліття єрейських свячень, що їх він святкував кількома місяцями раніше: «Вакацій не брав ніколи, ні якогось довшого відпочинку, бо мій батько завжди говорив нам, дітям, коли ми, працюючи у полі, були змучені і хотіли відпочивати, що у гробі будемо відпочивати скільки схочемо, а на цьому світі треба за життя весь час працювати. Ці слова позістали у мене у пам’яті на ціле життя і тому навіть тепер стараюся весь час працювати, а відпочинок залишаю на той час, коли відійду до Господа».
На науку нам, на добро Церкви й народу, Господь дарує цьому жертовному чоловікові многі роки життя. Він є даром для нас, за який ми, у свою чергу, повинні бути вдячними Богові та користати з цього дару. Користати з надбань отця Дмитра, якими є його науковий доробок у вигляді книжок, статей, альбомів; з прикладу його працьовитості, вдумливості, вміння тримати руку на пульсі часу. У такому поважному віці цей священик активно стежить за духовним та політичним життям України, переймається браком єдності в середовищі народу: «Україна зараз слабо стоїть, бо не дбають про неї та без потреби намножили 127 політичних партій і 72 Церкви і церковні громади». Отець говорить і пише про це, бо йому болить.
Отець Дмитро і надалі вишиває, мистецьке джерело його таланту не міліє. Він робить це заради свого народу, може, саме тому Господь і посилає йому натхнення. Він сподівається, що «хоч в Україні тепер особливо молоді мало читають і мало вишивають, але може все ще знайдеться хтось, що котрусь книжку перечитає та, може, хтось котрусь ікону вишиє, як буде мати взірці на вишивання».
Приєднуючись до численних побажань, редакція часопису «Патріярхат» зичить ювілярові якнайбільшого числа послідовників у такій особливій для нашого народу творчості – вишиванні, достойних читачів його праць, доброго здоров’я і Божого благословення!
