Викресати світло із темряви
Якщо буденне життя – наїжджена колія, то криза – це нагода вискочити з неї, потрапити на цілину, на бездоріжжя, у простір, де знову треба давати відповідь на прості й водночас складні запитання: хто я? куди йду? як сталося, що я сюди потрапив? Криза світової економіки – це нагода для Церкви, її покликання, її місії. Більшість авторів цього числа, кожен у свій спосіб, вказує на кризу як на нагоду пізнати Спасителя в кон- кретних обставинах життя особи чи спільноти. Причому криза виявляється не як щось, що є виключно пов’язане з якимись негативними подіями чи явищами: вибір нового Патріарха викликав велику кризу в Українському та Російському православ’ї (5-7 стор.), зняття екскомуніки з чотирьох єпископів послідовників Лефевра викликало кризу в середовищі єпископів та священиків, які свого часу відкинули рішення II Ватиканського Собору (7-8 стор.), масове будівництво церков в Галичині в 90-х викликало кризу душпастирювання УГКЦ (17-19 стор.). Що може бути кращого для християнина, ніж ясне усвідомлення кризи своєї віри? Остання стає нагодою позбутися зайвого, вкрай небезпечного для Церкви багажу аргументу сили, впливовості, кількісної переваги тощо. Якщо таким чином розуміти кризу, тоді кожен піст, а особливо Великий піст, є тою нагодою, якою Церква ділиться з людиною, щоб та з легкістю могла викресати світло Воскресіння зі, здавалося б, незворушної, всепоглинаючої темряви.
