Заходами Відділу Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви в Нью Йорку о. Петро Стецюк з Риму виголосив доповідь про загальну ситуацію на церковному відтинку після вибору на Апостольський Престіл Папи Івана Павла II. З цією доповіддю о. Петро Стецюк виступав у багатьох українських осередках тут в США. Він приїхав з рамени Патріяршої Канцелярії в Римі.
Спершу підкреслив що Вселенська Католицька Церква під сучасну пору має поважні різного рода проблеми. Отже під тим оглядом наша Помісна УКЦерква не є одинока. Треба сподіватися, що справи нашої Церкви після вибору Папи Івана Павла II дещо покращають. Одне вже можна сказати, що період «остполітік» безповоротньо закінчився, від якої наша Церква так багато потерпіла. Є всі надії на краще.
В останньому часі несподівано помер Владика Йосиф Шмондюк і з його відходом осталось осиротіле місце на митрополичому престолі у Філядельфії. Треба робити всі заходи і просити Господа Бога, щоби на це місце прийшов святець, новий митрополит, який буде відповідати не тільки за філядельфійську метрополію, але за цілу Помісну УКЦеркву.
В останньому часі був один з наших єпископів, який не був на нараді, у листопаді 1978 р. на авдієнції у Святішого Отця Івана Павла II. При цій авдієнції Папа його запитував скажіть як зробити, щоби українську Церкву об’єднати тут на поселеннях із Матірною Церквою в Україні. Це говорить про те, що Святіший Отець думає і про нашу Церкву. Що владика відповів Папі Іванові Павлові невідомо, але після авдієнції у папи він був у нашого Патріярха Йосифа і може йому щось про те сказав. Відомо, що Папа Іван Павло попросив більше матеріялів про проблеми нашої Церкви, щоби він міг більше запізнатись та заняти належне становище.
Навів фрагмент, як у Римі кореспонденти запитували примаса Польщі кардинала Вишинського про мовчазну Церкву в сателітних держав й СССР? Кардинал Вишинський відповів, що такої мовчазної Церкви незнає, там Церква живе працює і змагається, мовчазна Церква є тут на заході у вільному світі.
В дальшому доповідач підкреслив яке велике піднесення було серед вірних в цілій східній Европі після вибору на папу кардинала Кароля Войтилу. Вірні там багато сподіваються від новообраного Папи Івана Павла II. Напевно Папа Іван Павло II під цим оглядом буде пам’ятати про тих, що там караються, але не каються. Поруч з тим о. Петро Стецюк сказав, що прийшов був ще перед конклявою, на якій було вибрано на папу Івана Павла II лист, з СССР заадресований до трьох осіб Кардинала Вишинського, Кардинала Кеніґа і Патріярха Йосифа з проханням, щоби вони заступились за них і щоби вони цього листа вручили всім членам конкляви. Це надзвичайно цінний документ. Спочатку думали, що це може бути якась провокація, але згодом переконались, що документ є автентичний. Документ має 17 сторінок. Постараємось його друкувати на сторінках журнала. В цьому документі була згадка про Митр. Нікодима, який був активним КДБістом. Доповідач присутній авдиторії зачитував тільки окремі місця з цього документу. Є низка інших листів, які одержав наш Патріях Йосиф. Деякі з них називав о. Петро Стецюк і деякі цитував. Довше зупинився над листом відомого українського письменника Олеся Бердника. Лист цікавий своїм глибоким змістом. Також назвав листа від литовських священиків, які писали, що вони дуже раділи, коли під час інсталяції Папи Івана Павла II бачили Патріярха Йосифа, якого пошанував новообраний Папа вставши до Патріярха. Вони нагадали Патріярхові, як вони йому допомагали, коли КДБісти були його викинули на викінчення, а вони його внесли до середини бараку, зхоронили і тим врятували життя. Вони раді, що їх допомога не пішла надаремно і просять, щоби не забував тепер про них. Це справді зворушливі моменти. Доповідач з чуттям передав думки з різних листів і показав авдиторії широку панораму фрагментів і в цілому ситуацію нашої церкви під сучасну пору. Свою доповідь закінчив зверненням, яке Патріярх Йосиф зробив під час святкувань 87 уродин в Римі. Присутні на доповіді, нагородили доповідача довгими довгими оплесками.
Під час дискусії виринуло одне питання щодо писання листів до папи, які заініціювали без порозуміння з Крайовою Упр. Т-ва і Відділу. Ішлось проте чи підписувати листи до папи в справі назначення митрополита на Філядельфійський Престіл. о. Петро Стецюк, відповідаючи на це питання кілька разів підкреслював, що йому в даній ситуації не зручно забирати будьяку сторону з різних причин, і цього не думає робити, але таки зробив і піддав сугестію, щоби висилати листи, хай папа знає про те що народ думає, а він всі листи читає. Мабуть о. Петро Стецюк не передумав цієї справи докінця? Що станеться тоді коли ми будемо мати листи в тій самій справі, але іншого а може протилежного змісту? Що тоді буде? Чи папа довідається, як думає народ? Папа буде важити, яких більше листів і після того вирішуватиме хто має рацію, чи як? Це був дуже не розважний крок о. Петра Стецюка. Наслідки можуть бути не надто добрі. Такою суґестією з сторони о. П. Стецюка можна перекреслити всю громадську зорганізовану дію. Хай народ вирішує в цій важливій справі легко сказати, а наслідки… На жаль це питання на залі внесло дещо непотрібний дисонанс. Зборами провадив голова Відділу мґр. Ярослав Щербанюк. Молитву на початку і на закінчення провів о. Петро Стецюк.
