Свіжий номер

6(506)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором
Джерело фото: PINGNews.

Світова фінансова криза – виклик Церкві та її відповідь

Фінансова криза у той чи інший спосіб зачепила мільярди людей в усіх куточках світу. Хтось втратив роботу, хтось збанкрутував, чиїсь вклади та інвестиції різко впали в ціні, для когось просто відчутним стало підняття цін. Тоді, як фінансисти шукають вихід із ситуації, а політики винних, Церкви намагаються знайти християнську відповідь та роздумують про роль, яку вони покликані відіграти. Адже пошуки цапа-відбувайла – не найкраще рішення. Церква не має окремої економічної стратегії – її завдання творити спільноту, яка розвиває у вірних моральні чесноти, щоб вони могли творити добрі, виважені, мудрі рішення. Крім пасторальної апостольської праці, для Церкви також важливим є питання: виграє чи програє вона як духовна інституція під час цієї кризи?

Досвід кризи від Америки до Росії

Звичайно, що Церкви як структури теж потрапляють під удар та страждають від фінансової кризи. Наприклад, в Америці багато Церков призупинили будівельні проекти та відклали впровадження нових програм, американські католики побоюються, що криза змусить закрити деякі парафіяльні школи, адже падає цінність «залізних фондів», відсотки від яких були відчутним джерелом прибутку. Тому Церкви про всяк випадок зменшують бюджети. Такі ж процеси відбуваються у Європі. Проте, як зазначає директор Інституту релігії та суспільства УКУ д-р Леся Коваленко, поки що нема рішень щодо скорочення чи скасування благодійних програм, адже криза в жодному разі не повинна зачепити найбідніших.

Своєю фінансовою стабільністю занепокоїлась Російська Православна Церква. Її тепер уже покійний Глава Алексій ІІ був звернувся з листом на ім’я президента Росії з пропозиціями для «забезпечення стабільності фінансового становища УПЦ в нових фінансових умовах», серед яких запропоновано поширити дію системи страхування вкладів фізичних осіб на всі кошти УПЦ, які розміщені на банківських рахунках. Також УПЦ розраховує на отримання преференцій на оплату комунальних послуг та звільнення від податку на власність усіх своїх господарських об’єктів і навіть просить видати Московській Патріархії безвідсоткову державну позику для мінімізації негативних наслідків фінансової нестабільності.

Україна між молотом і ковадлом

Чи повинні хвилюватися вірні нашої Церкви щодо її добробуту? Д-р Леся Коваленко зазначає, що на УГКЦ фінансова криза прямо відбилася досить мало, тому що Церква відділена від держави, і її фінансова система майже цілковито незалежна від державної. Проте, за словами директора ІРС, можуть виникнути проблеми з розвитком будівництвом, упровадженням соціальних та навчальних програм, майбутніми позиками чи грантами. Більшість наших проектів фінансують закордонні спонсори, і, відповідно, коли вони відчувають фінансовий тиск, то це відображається на діяльності нашої Церкви. «Мені імпонує виважена та спокійна позиція ієрархії УГКЦ, яка не панікує і не пише звернень про «кінець світу». Ця криза є певним викликом для Церкви, щоб вона могла переосмислити свої програми стратегічного розвитку, інвестувати в людей, в освітні програми, в програми саморозвитку – саме це сьогодні важливо. Можливо, ця криза – це шанс виробити альтернативні механізми, які цілком можуть забезпечувати існування Церкви», –прокоментувала п. Коваленко становище УГКЦ щодо фінансової кризи.

Україна опинилася між молотом і ковадлом. До складної фінансової ситуації додалася незрозуміла й затяжна політична криза та чвари серед політичних еліт, що призводять до глибокого розчарування. Тому основним завданням Церкви в Україні є дати надію і об’єднати людей заради спільного добра та виходу з обох криз. «Суспільство не може існувати без солідарності», – заявив під час програми «ШустерLive», де розглядалося питання релігій, солідарності та толерантності в Україні, Глава УГКЦ Любомир Гузар.

Можливі як негативні так і позитивні наслідки

Медицина пояснює кризу як стан організму, після якого (якщо організм витримає) будуть покращення. Фінансова криза переосмислення, і не лише грошових справ. За словами Лесі Коваленко, навіть коли знані фінансисти говорять про кризу, вони торкаються не лише фінансів, а й питання моралі, стратегії розвитку, ефективності праці та справедливості розподілу коштів. «Фінансова система, яка була лише посередником між виробниками та споживачами, стала жити власним життям. Це наче існування світу в «Матриці». Сьогодні таке ілюзорне сприймання світу знівелювалося, проте не можна сприймати кризу тільки негативно. Криза містить в собі елемент надії, очищення, можливості реформ та знаходження нових виходів як для Церкви, так і для суспільства» – зазначає директор Інститу релігії та суспільства. Про кризу як предмет не паніки, а роздумів говорить також директор Європейського інституту соціальних комунікацій Олександр Доброєр. «Повинно настати певне переосмислення базових принципів існування суспільства. В умовах кризи релігійні спільноти повинні підняти голос власне у справі публічного обговорення загальних принципів здорового функціонування суспільства. Для християн цей час має стати «кайросом» для проголошування «суспільного Євангелія», – прокоментував він, відповідаючи на запитання під час веб-конференції на сайті Релігійно-інформаційної служби України.

Надзвичайно активними в аналізі фінансової кризи стали американські Церкви – протестанти та католики. Вони найкраще пам’ятають наслідки великої депресії початку 30-х років, бо саме в США криза мала виразний економічний характер. У Європі Церква була більше перейня та зміцненням двох тоталітарних режимів, і економічні проблеми тісно перепліталися з політичними ідеологіями. Хоча саме в Європі зародилася практика соціальних тижнів, під час яких католики намагалися давати відповідь на соціальні питання, зокрема, й економічні.

Велика депресія мала нищівний вплив на Церкви в Америці: під час розквіту 20-х років вони розпочали амбітні будівельні проекти й з початком кризи були не здатні за них заплатити, відмовлялися повертати борги, що спровокувало в суспільстві скандал. Багато спільнот втратили свої «залізні фонди» й були змушені припинити певну діяльність. Крім економічних наслідків, Церкви також опинилися перед проблемою відпливу вірних: під час великої депресії спостерігали розвиток різних сект, наприклад, відчутно зросла кількість Свідків Єгови в США. Сьогодні традиційні американські Церкви говорять про національне об’єднання і свою роль як каталізаторів об’єднання. Єпископи Євангелистської лютеранської Церкви видали документ, у якому йдеться про турботу про найбідніші верстви населення, особисту й корпоративну відповідальність, добрий менеджмент та певне регулювання ринку заради служіння людині.

До осмислення кризи

Папа Бенедикт XVI, коментуючи ситуацію, зазначив, що вона лише показала загальну ламкість світової фінансової системи. «Ми це бачимо в банкрутстві великих банків зникають гроші, які є просто ніщо. Усе, що здавалося реальним, насправді є другорядним. Лише Бог є твердою реальністю», сказав Понтифік. Така позиція викликала неоднозначну реакцію серед вірних. В одному з коментарів до цієї новини розчарований читач написав: «Дякуємо за підтримку. Я впевнений, що ваш бос навіть після такої промови вас не звільнить».

Римський Архієрей міг із легкістю давати просту відповідь на питання економічної кризи. Його мета дати їй духовне осмислення, а не шукати миттєвого розв’язку, адже саме Католицька Церква має добре розвинуту суспільну доктрину, де, окрім інших, детально розглядається питання економіки. Звичайно, що Церква не має готової моделі економіки, а може лише запропонувати принципи, на основі яких така модель може бути розвинута. Це протидія бідності, антимонопольність економіки, співпраця (праця заради інших) і повага до особи, яка має право проявляти творчість та ініціативу. Католицька Церква ставить наголос не на економічній теорії, а на бізнес-етиці. Часто виглядає, що християнство є апологетом капіталізму, але, перефразовуючи Черчілля, Іван Павло II зазначав, що капіталізм найкраща форма організації господарювання, та кращої ще людство не придумало, хоча застерігав перед небезпекою поклоніння ринку та споживацької культури, яка стала однією з причин глобальної кризи.

Дехто називає цю кризу кризою капіталізму як ладу, тому застерігають, що світ може відчутно «полівішати». Д-р Леся Коваленко зазначає, що такий варіант навряд чи можливий. «Я думаю, що ми вже пережили час соціалістичних регульованих методів, люди оцінили блага власності й можливості для розвитку, які вони дають. Проте, якщо вважати полівішанням соціальну справедливість, то Церква – досить «ліва» інституція», – прокоментувала вона.

Проблема фінансової кризи отримала широкий резонанс у блогосфері, де люди різних професій та статків намагалися подати свій погляд та поділитися із однодумцями власними міркуваннями щодо подолання її наслідків. Не залишились байдужими і блогери-християни: Інтернет рясніє сотнями міні-аналізів і коментарів, що ілюструють християнське сприйняття світової кризи; хтось оптимістично вірить, що цей час випробувань зміцнить вірних, хтось стверджує, що церковна таця стане легшою і храми спорожніють. Проте, і католики, й протестанти погоджуються на думці, що в цій фінансовій кризі християни повинні пам’ятати, що вони насамперед є спільнотою. «Я вірю, що ми повинні почати діяти як родина. Парафія має об’єднати й стати джерелом надії і допомоги. Час для вірних продемонструвати, що їх довіра до Бога більша, ніж тимчасові проблеми. Коли це станеться, для нас все буде можливим, і за таких умов Церква стане сильнішою», – говорить католик із США.

Під час будь-якої кризи варто ставити питання, для чого вона і що вона дає. Очевидно, що не можна абсолютно заперечувати думку про черговий переділ світу й сприймати фінансову кризу суто як Богом дане очищення. Проте для християн це час молитви, переосмислення та праці задля економічної справедливості. Середньовічне монаше «ora et labora» знову набуло своєї питомої актуальності.

Мар’яна Карапінка – магістр соціальної комунікації, журналіст відділу інформації Українського Католицького Університету

Поділитися:

Популярні статті