Предобрий Господь дав нам ще одну можливість вшанувати Блаженнішого Патріярха Йосифа з нагоди дня його народження. Вшанували Патріярха всі вірні УКЦ в розсіянні сущі, зробили це й вірні в Боффало. Святкування в Боффало, які відбулися в неділю 25 лютого 1979 року, відрізнялися від святкувань в інших роках тим, що їх звеличав своєю присутністю гість з Риму — настоятель Собору Св. Софії в Римі всч. о. Петро Стецюк. З цієї нагоди достойний гість відслужив Божественну Літургію в наміренні Патріярха, сказавши відповідну проповідь, а згодом — по полудні — взяв участь у Святочних Сходинах вірних як головний доповідач. Святочні Сходини відбулися в Українському Домі «Дніпро». Їх відкрив голова Відділу Т-ва за Патріярхальний Устрій Помісної Української Католицької Церкви інж. Михайло Пікас. Після того дівчата з місцевої Станиці Пласту відспівали молитву «Отче Наш». Ті самі дівчата виступали ще після доповіді, з деклямацією присвячену Патріярхові, Романа Завадовича. Центральною точкою Свята була доповідь о. Петра Стецюка, яка кинула немало світла, і то ясного світла, на справи, що відносяться до УКЦ. Ось деякі думки доповіді: В минулому році двічі опорожнювався Папський Престіл. Разом з тим Католицька Церква пережила — можна сказати — дві епохи. Тепер за понтифікату Папи Івана Павла II настала третя епоха, зовсім відмінна від попередніх. Перш за все покінчено із так зв. східньою політикою Ватикану. В нових обставинах можна мати багато більше надії на офіційне визнання Патріярхату УКЦ. Звертаємо увагу на слово «офіційне», бо фактично Патріярхат ми маємо. Створено його — так, як творилися майже всі східні патріярхати, — знизу. Створено його згідно з правами, які нам належалися і належаться. Від нас самих залежить, чи зуміємо ми оборонити належні нам права. Якщо ми їх відстоїмо, то й прийде офіційне визнання патріярхату Ватиканом.
Після доповіді і після відповідей на поставлені прелегентові запитання секретар Відділу Оксана Бережницька відчитала текст привітального листа для Блаженнішого Патріярха. Присутні прийняли лист з ентузіязмом, оплесками, а згодом його підписали. Святочні Сходини закінчено молитвою, що її провів о. Василь Кондуський з м. Лянкастер.
Доповненням згаданих святкувань була виставка експонатів безпосередньо або посередньо зв’язаних із особою Патріярха. Виставку влаштував у іншій просторій залі Укр. Дому «Дніпро» мист. Мар’ян Борачок, використавши для того власні експонати та експонати Оксани й Олександра Бережницького і Ігоря Чмоли. Виставка була влаштована — можна сказати — із подвійним пієтизмом мистця. Мар’ян Борачок присвятив цю виставку їх Блаженству не тільки як Главі УКЦ, але й як великому синові теребовельської землі, що є вужчою батьківщиною також і для мистця. Експонатів на виставці було багато. Центральне місце займав давніший образ Блаженнішого Патріярха (тоді ще Митрополита) — намальований рукою Мар’яна Борачка в 1962 році, коли боффалівська громада відмічувала 70-ліття з дня народження Отця Йосифа, який перебував ще тоді на засланні. Згаданий образ можна назвати символічним. Символічним є тло — позначене хрестами мучеництва, символічною до певної міри є ідея зображення Митрополита у мітрі переробленій із корони короля Данила. На виставці можна було побачити ще й інші картини, а між ними картину руїн манастиря в Підгорянах на Теребовельщині. Цю картину намалював також Мар’ян Борачок. Зупинятися на всіх експонатах виставки, направду, важко. Тож закінчімо свій опис виставки дуже загально. Між експонатами ще були: альбоми із знимками, книжкові видання, журнали, відозви, програми святкувань у минулому, медалі, жетони тощо. Словом: виставка пребагата і тим самим багатомовна. Високо оцінив її гість з Риму, вписавши свою оцінку у книгу відвідувачів.
