Відразу передбачаю здивування наших постійних читачів, коли Ви взяли до рук цей номер. Тема розлучення і справді не зовсім вписується у той спектр питань та проблем, на яких зосереджував свою увагу часопис впродовж всіх років. Тому цей номер зроблено швидше «ad experimentum». Наша редакція на Святоюрській горі розташована по сусідству із церковним трибуналом, який власне і займається справами пов‘язаними із цією непростою сферою. Щодня кілька молодих людей стукають у наші двері із майже одним запитанням: «Чи тут знаходиться суд?» або «Чи тут дають розлучення?». І це тільки ті, які помиляються дверима. Багато ж відразу потрапляють в потрібний їм кабінет трибуналу. Окрім того, спілкуючись із знайомими, друзями, колишніми однокласниками, всі ми так чи інакше чуємо і знаємо про випадки розлучень в родинах. Я особисто не одноразово стикався також із ще одним феноменом: зазвичай люди вважають, що церковний процес розгляду сімейних справ є просто паралельним до цивільного. І хоч більш проблематичним, але все ж повинен закінчитись таким самим результатом. Саме для того, щоб пролити світло в цих питаннях, ми й підготували цей номер. Окрім змісту статей, хочу звернути увагу на обкладинку числа, де на першій сторінці зображена щаслива пара щойно одружених молодих людей, а на задній – святе подружжя Йоакима і Анни, батьків Богородиці. На мою думку, кожне подружжя покликане пройти еволюцію від «образу» до «подоби». Ставлячи тему розлучень провідною в цьому номері, ми також хочемо привернути увагу до неї душпастирів та церковних очільників. В 2001 році, тоді ще єпископ, Любомир Гузар у своєму зверненні «Про сім’ю» писав: «На жаль, не кожне подружнє життя є щасливим, радше навпаки. Наше суспільство зазнає чимало родинних трагедій. Особливо там, де люди далекі від Бога або не зуміли позбутися наслідків більшовицької дійсності і комуністичної безбожної ідеології. Обставини сьогодення теж часто є значним і навіть нездоланним ви‑ пробуванням для сімей і родин. Всі ці реалії слід об’єктивно, прагнути допомогти справді потребуючим людям, на краєчку страшного провалля». Я думаю, ці слова нашого предстоятеля майже десятирічної давнини слід ще раз перечитати і проаналізувати, що ж зроблено в цьому напрямку, а що ще слід зробити. Окрім провідної теми числа, дорогий читачу, в цьому номері ми торкнулись непростих відносин між Російською Православною Церквою і УГКЦ, опитавши представників цих Церков стосовно висловлювань митрополита Іларіона (Алфєєва), про ліквідацію УГКЦ в 1946 році, а також щодо проблем пов’язаних із поверненням майна Греко-Католицької Церкви на початку 90-х. Також в номері опублікована стаття православного богослова та релігійного аналітика Юрія Чорноморця про візит Московського Патріарха Кирила в Україну, влітку цього року. А в нашій рубриці, яка покликана інформувати читачів про діяльність Патріаршої Курії та інших керівних структур нашої Церкви надруковано статтю про Комiсiю УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я. Наступне число «Патріярхату» буде присвячене темі мігрантів. Темі, над якою останнім часом наша Церква застановляється все більше і глибше. Темі, яка стане провідною на цьогорічному Синоді нашої Церкви.
Анатолій Бабинський