14 квітня цього року минуло 200 років від дня народження бл. п. отця Йосифа Заячківського, священика Греко-Католицької Церкви, українського патріота, громадського діяча, одного із засновників «Народного дому», «Руської Ради», співзасновника «Просвіти» і учасника Першого Загального збору цього Товариства. У 1910 році з нагоди 100-літньої річниці уродин о. Йосифа Заячківського газета «Діло» писала: «о. Йосиф Заячківський був своїми особистими прикметами і характером визначною особистістю в клирі й національному життю і тому уважаємо своїм обов’язком пом’янути того праведника і патріота нашим добрим словом».
Отець Йосиф Заячківський, син священика Луки Заячківського (1782-1837) і Гонорати Яремкевич (1796-1861), був охрещений у 1810 році у храмі св. Миколая у Львові. Після одруження з Сабіною Смеречанською Йосиф Заячківський у 1833 році прийняв свячення і до 1838 року був адміністратором храму в с. Містках коло Львова. Пізніше отця Йосифа іменовано парохом с. Крехівців біля Івано-Франківська, а з 1839 року він приймає парафію в с. Лоп’янці коло Долини, якою опікується 56 років, до кінця свого життя. Заячківські виховали семеро дітей в патріотичному українському дусі. Маючи прекрасну освіту, сини о. Йосифа Заячківського достойно представляли українців у суспільному й державному житті тодішньої Австрії. Тит Заячківський (1846–1926) був радником Вищого Крайового суду у Львові та послом до Галицького сейму, доброчинцем Національного музею у Львові. Атаназ Заячківський (1851–1910) – вищим фінансовим радником Галичини державного фінансового управління в Австрії, кавалером ордена Франца Йосифа (1898) і членом багатьох український товариств.
Усе своє життя о. Йосиф Заячківський був помітною постаттю у суспільному житті громади. З 1848 року він – активний член товариства «Руська Рада» в Стрию і «Народного дому» у Львові. Газета «Діло» писала, що в ті часи Греко-Католицька Церква зазнавала як брутального тиску з метою латинізації, так і слов’янофільського впливу російського православ’я. Отець Йосиф Заячківський відверто виступив проти таких настроїв, і його заслуга була тим більша, що «лише дуже маленько старших мужів лучилося тоді… до ідейної роботи» і захищали народні традиції. У кожному його виступі промовляла гаряча любов до рідного краю і надзвичайна енергія, що заохочувала слухачів до співпраці.
Під впливом таких визначних осіб, як Заячківський, Качала, Тенячкевич, Лопатинський, Гумалевич, Дідицький та інші зародився новий суспільний рух «народовців-українофілів», які вважали програмою своєї діяльності освітню та організаційну працю в народних масах. Результатом цієї роботи стало створення товариства «Просвіта». 8 грудня 1868 року у Львові відбувся Перший Загальний збір цього Товариства, учасником якого був і його співзасновник о. Йосиф Заячківський, парох с. Лоп’янки. І сьогодні є актуальними слова його сердечної промови: «Засяяв славетний 1848 рік і воскрес руський нарід, а на чолі народу поставив себе духовний стан. Нарід узнав його за свого проводиря і заступника, узнали його й чужі. Не дивовиж, що на нас піднялася вража сила, а ми священики, не до боротьби поставлені, але радше апостоли миру, злякалися тої бурі, зачали оглядатися поза себе, щоби собі плечі забезпечити і відступили, так далеко, що стратили з очей нарід, а нарід нас. То ж на наше місце хочете Ви, панове, ставати і повести дальше діло просвіти народу там, де ми перестали. За те нарід Вам дякує, а Бог най благословить».
Священик А. Стефанович так характеризує особу о. Йосифа Заячківського: «Сама стать покійного була вельми симпатична, сам собою безпретенціональний і смирний, лице завсіди лагідне і миле, око бистре і ясне, відношення до людей щире і одверте, характер непохитний».
Отець Йосиф Заячківський підтримував постійні зв’язки з парохами сусідніх парафій та залучав їх до освітньої співпраці. У Лолині, відвідуючи о. Рошкевича, він познайомився з молодим Іваном Франком і пророкував йому велике майбутнє такими словами: «Та то, прошу я Вас, розум. Та пану Франку з таким розумом бути щонайменше університетським професором».
Вважаємо, що доцільно буде пригадати прекрасні слова звернення о. Заячківського до молодих людей, які були на Першому зборі засновників «Просвіти»: «Праця – це Ваш капітал, з котрого маєте сплатити довг народові. Так, Ви знаєте, і нарід того свідомий, що Ваша нинішня наука оплачується по найбільшій части тим мізерним грошем, на котрий нарід криваво працює. А як доробитися куска хліба, щоби Вас Бог охороняв від тої сьогочасної чуми, від огидного космополітизму, котрий є погибеллю всякій народности, – то держіться свойого народу,… хоч як високо піднесла би Вас доля, не дайтеся відорвати від Вашої матері – від народу! Тоді лише Ви будете сильні в народі, а нарід Вами славний! Ото просить Вас нарід моїми устами».