Разом із сучасною столицею на‑ шої держави та багатьма іншими «джерелами» українськості, древній Чернігів пильнує і передає духовнокультурну спадщину Київської Русі. Та більшою мірою ніж Київ, це північне місто зберігає «запах» старовини, адже нині його не так завзято атакує час, люди і події. Воно залишилося в тіні свого «брата-Києва» і це добре, бо саме спокій, яким огорнений Чернігів, дозволяє українцеві позбутися тут ментальності модерного туриста, який дивиться на пам’ятки історії як на засіб для релаксації, і торкнутися стін тисячолітніх чернігівських храмів з почуттям належності саме до цього, а не іншого народу, культури, традиції…
Чернігів – можна так сказати – місто православне, але вже майже двадцять років, практично з моменту виходу УГКЦ з підпілля, тут існує й греко-католицька громада. Парафія святих апостолів Петра і Павла Української Греко-Католицької Церкви офіційно зареєстрована у 1992 році. Чисельно громада спочатку була невелика – декілька постійних парафіян, вихідців з території Західної України, які збирались на молитву у домашній каплиці. Обслуговували парафію переважно священики, які доїжджали з Києва.
У 1997 році для постійного душпастирювання на Чернігівську землю прибув священик редемпторист о. Ігор Сподар. Завдяки його молитві, невтомній праці, вмінню знайти підхід до кожної людини, поступово парафія почала зростати. Невдовзі тут було збудовано невеличкий монастир апостолів Петра і Павла, що розмістився у приватному помешканні в каплиці якого продовжували збиратись вірні. Відчуваючи теплу і відкриту атмосферу, яка панує серед парафіян, до громади почали приєднуватись не лише вихідці з Західної України, а й корінні мешканці Чернігова. Тепер вона налічує близько сімдесяти вірних і нагадує велику родину, де кожен член є дуже цінний і люблений. Окрім цього під опікою отців редемптористів є також невеликі громади греко-католиків у містах Славутич і Ніжин. Оскільки там немає греко-католицьких храмів, отці служать у храмах Римо-Католицької Церкви.
Новим витком у розвитку УГКЦ в Чернігові став приїзд на парафію молодого священика о. Віталія Котика, ЧНІ у 2007 році, а згодом і брата Остапа Дудака, ЧНІ. Саме відтоді на парафії почала активно розвиватися праця з молоддю та дітьми. Вже більше року існує молодіжна спільнота «Єдність сердець», яка гуртує молодь та дітей різного віку. Цю єдність члени спільноти відчувають не лише на щотижневих зустрічах, на яких вони спілкуються, спільно моляться та діляться своїм досвідом життя з Богом, а й у спільних поїздках та прощах, на яких мають можливість зустрічатися з членами інших спільнот та організацій Чернігова, Київської архиєпархії і загалом всієї нашої Церкви. У серпні 2009 року спільнота вперше брала участь у фестивалі молоді Львівської Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя у Тернополі, на якому познайомилася зі своїми побратимами – редемптористською молоддю з різних куточків України.
Традиційним став для «Єдності сердець» літній відпочинок у Карпатах, а минулого року для спільноти вперше організували незабутній табір на березі моря, у м. Бердянськ і поїздку до Львова.
Той, хто зустрів Христа неодмінно прагне ділитися радісним досвідом цієї зустрічі з іншими, тому члени спільноти «Єдність сердець» часто допомагають отцям проводити благодійні акції для вбогих, організовують різноманітні вистави. Наприклад, на свято Миколая спільнота вже не вперше принесла радість дітям з Чернігівської обласної дитячої лікарні та сиротинця м. Щорс. «Добрі ангели» допомагали Миколаєві готувати подарунки також для ув’язнених жінок виправної колонії й слідчого ізолятора м. Чернігова, для мешканців Дому матері та дитини. Різдвяні свята на парафії не обходяться без вертепу, з яким молодь відвідує домівки парафіян, греко-католицьку громаду в м. Славутич, представляє свою творчість на фестивалі вертепів у Києві. Прагнучи підтримувати українські традиції в рідному місті, молодь організовує вечорниці, участь в яких може взяти кожен охочий.
Особливою подією для Чернігова стало дворазове перебування в каплиці монастиря мощей святого Шарбеля, до якого місцеве населення має особливу пошану. Протягом кількох тижнів каплиця була повна людей, адже поклонитися мощам святого приходили не лише парафіяни, а й вірні Православних і Римо-Католицької Церков Чернігова і Чернігівської області. Для них це стало доброю нагодою ближче познайомитись з греко-католиками і, чи не вперше, спільно помолитись.
Прагнучи жити харизмою свого засновника, святого Альфонса Марії де Лігуорі, і нести Добру Новину убогим та найбільш духовно занедбаним, редемптористи організовують благодійні акції для потребуючих, а також здійснюють служіння у виправних закладах Чернігова та Чернігівської області. У сфері їхньої душпастирської опіки опинились: Чернігівська виправна колонія для жінок, слідчий ізолятор м. Чернігова, Менська виправна колонія № 91, Домницький виправний центр. Під час Великодніх та Різдвяних свят отці разом з парафіянами організовують благодійні акції, під час яких ув’язнені не лише отримують подарунки, а й мають нагоду почути слово Боже, спільно помолитися, відчути себе членами великої родини Божих дітей. В’язничне капеланство не обмежується лише періодом свят. Кожного тижня отці намагаються відвідати ці заклади, провести тут різноманітні зустрічі допомагаючи ув’язненим шукати відповіді на питання, які їх хвилюють. Радує те, що ув’язнені часто приступають до сповіді, через хрещення приєднуються до Церкви, змінюють спосіб життя.
Греко-католицька громада в Чернігові йде дорогою розвитку. Відсутність власного храму, відносна нечисленність громади, можливо, таки даються взнаки і до греко-католиків там ставляться все ще з обережністю. Однак, молитва і невтомна праця отців, любов і злагода, які панують серед парафіян вже приносять свої плоди. Тож сподіваємось, що Господь і надалі огортатиме своєю опікою отців редемптористів, вірних УГКЦ в Чернігові та Чернігівській області та всіх, кого вони зустрічають на дорозі свого служіння.
с. Оксана Пелех, МНІ
