Добротолюбіє – перша збірка творів Східних отців, яку 1782 року, після декількох століть стагнації православного богослов’я, у надзвичайно важких умовах турецької окупації, видали грецькі подвижники святитель Макарій Коринтський і преподобний Никодим Святогорець. Перше на що вони спромоглися, у видавничій справі, була саме ця збірка творів більш ніж двох десятків отців-ісихастів, які жили в межах цілого тисячоліття. Завдання цієї антології текстів полягало у тому, щоби показати людям ікону, ідеальний шлях християнського духовного подвигу. І вони видали цю ікону в тексті, ікону в слові. Наш український святий, полтавчанин Паїсій Величковський, який заснував монашу школу перекладачів, дуже швидко, буквально через десять років після появи оригіналу, переклав Добротолюбіє слов’янською мовою. Зважмо, одна людина переклада‑ ла цю величезну за обсягом збірку грецьких текстів, спавши всього по дві години на добу. Від св. Паїсія починається відлік української перекладацької діяльності з грецької і латинської мови Отців церкви, що є надзвичайно важливим процесом у справі віднайдення і збереження духовно-богословської традиції Східної Церкви.
Добротолюбіє – збірка різних праць отців-ісихастів, які дають свої рекомендації щодо того, який духовний шлях нам вибирати і як ним прямувати. Ця праця є, була і буде актуальною, оскільки вона словесно виражає той дух, яким дихає передання Церкви. За словами одного з отців, Добротолюбіє показує у чому полягає «царський шлях» християнина-подвижника. Це свого роду інструкція для християн, яка містить фундаментальні правила, що ніколи не змінюються. Автомобіль може змінитися за сто років, але фундаментальні правила їзди: тиснути на газ, крутити кермо залишаться. Подібно і з Добротолюбієм. Очевидно, «царський шлях» духовного подвигу тут одягнений у свої шати (мовні, ментальні) властиві тим епохам, у яких написано ці, дуже різні за часом і контекстом, тексти, але дух їх написання – той самий, це Божий дух.
Я дуже радо взявся за редагування цієї праці, а також написав післямову, щоб ознайомити читача з історичним контекстом її написання, значенням для сучасності, постаттю святого Паїсія Величковського та з постатями тих двох грецьких подвижників, які видали Добротолюбіє під час турецької окупації, про що також не слід забувати. Ми зараз не маємо окупації, але майже не маємо перекладів творів Отців Церкви з грецької на українську. Водночас, як би це дивно не звучало, для сучасного постмодерного, техногенного вуха, яке звикло чути інші звуки, звикло налаштовувати свій розум на інші моделі життя, але цю книгу розкуповують! Був такий час, що її навіть не було вже в продажу.
«Добротолюбіє» – це та книга, яка у щирих шукачів глибин духовного шляху, повинна стояти на столі, поряд з Біблією. Важливо, що за 200 років українці таки спромоглися видати Добротолюбіє рідною мовою Паїсія Величковського, який здійснив перший її переклад (до речі, фіни переклали цю книгу на 30 років раніше від нас). Ця книга вийшла саме тепер. Саме тепер, вона несе у собі певне духовне послання для нас, українців ХХІ століття. Як ми його відчитаємо, і наскільки ми зможемо спроектувати досвід святих отців-ісихастів на наш особистий духовний досвід християн постмодерної доби, від того залежатиме яким буде наш духовний шлях у майбутнє.
Віктор Жуковський, упорядник українського перекладу «Добротолюбія»
