Про нове періодичне видання Греко-Католицької Церкви: «Християнин і світ» розповідає головний редактор часопису, викладач кафедри богослов’я Українського Католицького Університету, Віктор Жуковський.
Суспільство завжди, а тепер особливо, потребує слова Церкви. Згідно статистики, які б проблеми Церква внутрішньо не переживала, довіра людей до Церкви залишається найбільшою. Повноцінної відповіді на цей величезний кредит довіри немає. Гляньмо, що Церква зараз робить в суспільстві, в бізнесі, в політиці і ми побачимо наскільки мізерним є цей вклад, наскільки мізерні спроби і наскільки великим є страх входити у ті сфери. Якась така боязнь торкнутися ніби прокаженого, боязнь «стрибати з моста у воду». Це виключно світська, людська, нехристиянська боязнь, про яку читаємо в книзі Одкровення Йоана Богослова (Од. 21,8). Христос закликав не боятись, і Сам відважно йшов до різних людей, у тому числі грішників, митарів і прокажених, з ними їв і пив, для того, щоб навернути їх. Для Нього не було бар’єрів. І, зрештою, велике питання: чи туди куди ми, християни боїмося йти, чи там самі тільки «невоцерковлені» люди? Чи може там є люди, які живуть глибшим життям ніж ті, хто живе ніби в Церкві, але насправді не виконує своєї християнської місії? І це закид до кожного з нас, нашої совісті! Ці питання повинні турбувати християн, а особливо Церковних провідників, від яких залежить винесення цих питань на практичний порядок денний. Ми часто чуємо різні декларації, зворушливі стратегічні гасла, за якими не стоять ні реальні конкретні справи, ні тактичні напрацювання в різних сферах життя і діяльності Церкви, ні відповідальність, системність і тяглість у виконанні поставлених завдань.
Бажання мати пряме спілкування з людьми різних зацікавлень і представляти християнську позицію у різних сферах суспільного життя вже давно жевріла серед працівників кафедри богослов’я (Українського Католицького Університету – ред.) і це співпало також з моїм задумом «увести» слово Церкви туди, де воно поки що дуже слабо звучить. Вмотивований цією нагальною потребою, я спробував проекспериментувати і, після певної підготовки, консультацій, заснував часопис для християн, фахівців своєї справи часопис «Християнин і світ».
«Християнин і світ» – це давній задум. Його передвісником стали «Богословські зустрічі», які кафедра організувала і успішно провела минулого року, а цього року продовжує їх. «Богословські зустрічі» – духовно просвітницька діяльність в різних вищих навчальних закладах Львова. Наші викладачі відвідали вісім Університетів Львова з відкритими лекціями на різноманітні теми. Загалом, протягом року відбулось понад 50 таких зустрічей. Також на радіо «Воскресіння» ми зробили радіо версію «Зустрічей» та записали компакт диск.
Сьогодні часопис «Християнин і світ» – це квартальник, який повинен (на разі в декількох номерах) тематично висвітлити зв’язок між церковним поглядом, між церковним життям, між християнським духовним виміром і різними сферами життя українського суспільства.
Епіграф до журналу – «Бути, а тоді діяти» – виражає властиву динаміку морально-ефективної діяльності людини: від внутрішнього до зовнішнього. Допоки людина не стане на шлях внутрішньої переміни, очищення, оновлення, духовно-моральної зрілості й цілісності; не заглибиться у себе, шукаючи істину, добро й красу, вся її зовнішня, професійна активність, яким би благим «піаром» чи потребами не прикривалась, залишатиметься слугою гріховних пристрастей, що її мотивують, а відтак не приноситиме добрих плодів.
Перший номер присвячено економіко-бізнесовій сфері, світу економіки, світу бізнесу, світу банківської справи, підприємницької діяльності, світу, який крутиться навколо грошей. Другий номер оголює ще один нерв нашої сумної соціально-економічної ситуації в Україні, яким є український політикум та влада. Саме з затяжної духовно-моральної хвороби у цих площинах суспільного життя в Україні тягнуться корені багатьох негараздів. Третій номер буде присвячено проблемам довкілля, проблемам екології, забруднення середовища.
Весь часопис побудований саме на тому, щоб розглядати глибинно ці питання. Щоб прочитавши ці 80 сторінок читач знав що Біблія говорить про гроші, про економіку про владу, що передання Церкви говорить про ці речі, як сучасна Церква, не лише Греко- чи Римо-Католицька, але й Православна відповідає на ці виклики. Щоб ми могли зорієнтуватися як повинна діяти Церква у сучасному світі, чи є люди які поєднують цінності професійні, фахові, світські й глибокодуховно християнські. В рубриці «Життя» подаються свідчення, інтерв’ю, аналітичні статті, які допомагають нам побачити, що між Церквою і суспільством нема ніякого муру, Церква і суспільство єдині, Церква і держава єдині, тому що, – запитаймо, чи є в нас в Україні багато атеїстів, – всі, якщо не православні, то греко-католики, або протестанти, десь 80 або 85 % – це гарантовано віруючі люди. Отже, тоді постає запитання, а де ж у державі місце Церкви?
Відділення Церкви від держави це «совєтський» комуністичний продукт. Тому повинно постати питання співпраці між Церквою і державою задля паритетної вигоди, задля гармонії в державі і задля оптимальних можливостей для виконання Церквою своєї місії в цій державі. Чи достатньо робиться в цьому напрямку? Є точкові удари: проводяться конференції, семінари, круглі столи, є окремі проекти, які десь там зажевріли, відбулися. Але можна було зробити набагато більше і треба робити набагато більше. Журнал це невелика лепта, щоби ще раз подзвонити у дзвіночок, щоб засигналізувати, що ось є ця проблема: є питання контакту з бізнесом, контакту з владою, впливу Церкви, як совісті суспільства, на одне й на друге. За часів Шептицького Церква впливала на владу, впливала на те, що в селах, районних центрах засновувалися різні майстерні, бібліотеки і владні структури звертали увагу на те, що Церква говорила, що єпископи говорили, що священики говорили, наскільки тепер цей вплив має місце? І не треба звинувачувати тільки комуністичний режим, який багато знищив. Ми двадцять років вже живемо не в комуністичному режимі…
Цей журнал є для думаючих людей доброї волі. Незалежно від того, чи вони належать до Православної, Католицької, Протестантської Церкви… Журнал виходить з лона Греко-Католицької Церкви (з благословення Архиєпископа Львівського –ред.). Він пропонує цінності які сповідує Греко-Католицька і Римо-Католицька Церкви. Ці цінності виносяться на діалог з православними, з протестантами, на діалог з людьми, які шукають, з людьми, які думають, які хочуть щось змінити і цю зміну хочуть базувати на твердому ґрунті, на ґрунті моралі. Хоч, можливо, вони цього до кінця ще не розуміють. Журнал скерований до всіх людей, які хочуть жити чесним, моральним, духовним, цілісним життям в єдиній державі, ростити своїх дітей та внуків в духовно і морально здоровому середовищі; еволюціонувати як внутрішньо (кожен зокрема) так і в спільнотах у яких працюють, чи то бізнес, чи владні структури, чи навчальні аудиторії, чи релігійні спільноти до яких практично кожен належить.
Я мав практично нульові стартові позиції у всіх аспектах і в фінансовому, і в напрацюваннях і т.д. Тому я поставив перед собою програму мінімум – видати декілька номерів журналу, висвітлити найголовніші проблеми в тематичних номерах; показати різні явища з точки зору Біблії, Передання і науки Церкви – це осердя журналу, і у рубриках «Життя», «З історії думки» та «З історії духу» розкрити винесені на розгляд питання з точки зору їх «прив’язаності» до реального, практичного життя. Таким є первинний задум. Як піде справа далі залежатиме у великій мірі від пошуку коштів на реалізацію цього видавничого неприбуткового проекту. Немає проблем з тим, що робити, і кому це робити. Питання у фінансовій спроможності забезпечити випуск глибокого, актуального і якісного часопису, аналогів якому немає в Україні. А потреба, як свідчать відгуки на перші номери, величезна. Тому час сказати своє слово меценатам, для яких духовно-моральні цінності українського суспільства не пустий звук, і які готові долучитися до справи просвітництва, яка є Божою справою. Вкладання ж часу, праці й фінансових ресурсів у Божі справи ніколи не є збитковими, а повертаються сторицею.
Формат журналу дуже неординарний, він не «попсовий», він не є таким, що містить набір різної інформації, яку легко перебігати очима, але яка не пускає коріння у глибині людського серця і ума. Іно‑ ді читаєш дуже добру статтю чи есе, ходиш під враженням від неї, але через кілька днів забуваєш її зміст. Тут інакший акцент. «Християнин і світ» зосереджується на глибокому зануренні в конкретну глобальну проблему, на різноплановому підході до неї, і, очевидно, такий матеріал важче читати, бо… потрібно думати і не просто думати, а переживати умом. Такий формат – це виклик для мене, як редактора і для дописувачів, оскільки, треба вчитися писати простою мовою про глибокі речі. Але, я переконаний, саме глибинний, духовний аналіз суспільних процесів – це те, що зараз українству найбільше потрібно. Хоч і не всі це розуміють. Маємо різні суспільні видання, які «скачуть по вершках», роблять поверхову аналітику, натомість не проводять серйозного глибинного і різнобічного аналізу християнськими фахівцями-богословами духовно-моральних причин політичних та економічних процесів і явищ в Україні. Місія журналу «Християнин і світ» і полягає в тому, щоб в певній мірі, хоч частково, заповнити цю прогалину, чи радше, відсутність серйозного діалогу між Церквою і владою, бізнесом, наукою, культурою тощо.
У наступному номері «Патріярхату» читайте інтерв’ю Віктора Жуковського про стан богословської науки та її майбутнє в УГКЦ.
Спілкувався Анатолій Бабинський
