Щороку на Світлий Празник Воскресіння ми слухаємо прекрасні і глибоко богословські читання з Євангелія від Йоана 1,1-17 і Діяння св. апостолів 1, 1-8. Вони звучать по всіх церквах Христових уже з 4-го ст. Виглядало б, що між ними немає нічого спільного. Але якщо зайдемо глибше, то побачимо, що вони добре підібрані одне до одного. Найперше, обидва читання є у своєму роді початками, тобто засновують щось нове. У Діянні св. апостолів від св. Луки ми чуємо наказ Ісуса Христа, щоб апостоли Єрусалиму не кидали, але чекали обітниці Отця (пор: Ді 1,46). Вони ще і тоді запитували Ісуса, не розуміючи, для чого він це їм каже: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» (Ді 1, 66). Св. Лука хоче, щоб ми знали, що наша віра прийшла до нас через проповідування св. апостолів після того коли на них зійшов Святий Дух. Він показує нам різницю між апостолами до отримання Св. Духа – перелякані, недогадливі, неосвічені, – і якими вони стали після дії Св. Духа: впевнені, красномовні богослови. Учені люди німіли після їхніх повчань. Завданням св. апостолів було залишити нам ос- нову нашого спасіння науку Ісуса Христа. «Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж по край землі» (Ді 1, 8). Вони були посередниками Святого Духа. Це засвідчує нам, що повчання св. апостолів не є людськими повчаннями, але йде від Духа Святого. І про це ми чуємо в Євангелії св. апостола Йоана Богослова.
На початку – богословське розуміння Ісуса Христа, хто Він такий – «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог» (Йо 1, 1). І це важливо для нашої віри, розуміти, ким є Ісус Христос. Деякі вчені твердять, що св. апостол Йоан запозичив цей вступ до його Євангелія із джерел, що є за межами православної віри. Навіть якщо це так, тоді св. апостол використав цей вступ, щоб пояснити справжнє відношення Ісуса Христа до Вселенної. То ким насправді є Ісус Христос? Він є Слово Боже. А що ж таке «Слово Боже»? Бог. Чи колись, може, Слова не було? Ні, «З Богом було воно споконвіку» (Йо 1, 2) і св. апостол Йоан продовжує: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.» (Йо 1, 3) Св. апостол відводить усякі сумніви щодо походження Ісуса. Він хоче, щоб і у нас була така певність, щоб і ми знали, що за повчаннями апостолів стоїть Ісус Христос-Бог, а не простий чоловік, хоче, щоб і ми відчули це, як і апостоли це відчули після отримання Святого Духа.
Воскресіння ГНІХ – не тільки є ця чудесна подія, але і основи нашої віри, де ми визнаємо, що Той, котрий воскрес із мертвих, є сам Бог. Це нелегко сприймати і неможливо зрозуміти, але це є істина! «Справжнє то було світло те, що просвітлює кожну людину. Воно (Слово) прийшло у цей світ… прийшло до своїх, – а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які в імя його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише від Бога народилися.» (Йо 1, 9, 11-13).
Нам дано можливість бути дітьми Божими єдиного, істинного Бога. Бог є наше світло. Він просвітлює наше існування – дає нам мету життя. Із Богом ми насправді розуміємо, чому ми існуємо і що має бути нашою ціллю на цьому світі. «Від його повноти прийняли всі ми благодать за благодать. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа» (Йо 1,16-17)
Святкуючи Воскресіння Христове, ми ісповідуємо перед цілим світом нашу віру в Ісуса Христа. Ми віруємо, що Він воскрес із мертвих і є первісним із мертвих. Якщо ми будемо наслідувати науку Христа, то воскреснемо із мертвих, але треба вірити що… Христос Воскрес!
о. Теодор Богдан Чабала, сотрудник при Соборі св. Юра у Львові, викладач ЛБА. Народився у США. Закінчив Папський університет ім. Св. Томи і Папський інститут східних церковних наук. Одружений, має двоє дітей.
