Рішення Ватикану піднести чотири Апостольські адміністрації до статусу єпархій з осередками в Москві, Саратові, на Уралі – в Новосибірську та Іркутську, призвело до найсерйознішого погіршення відносин між Москвою та Ватиканом, від часів падіння комунізму в 1991 році та відновлення Католицької Церкви в Росії.
Це рішення викликало бурхливий протест Московського патріархату. Патріарх Алексій та Священний Синод заявили, що такий хід далеко не дружній і лише доводить, що Католицька Церква розглядає територію Росії як поле для своєї місійної діяльности. Візит до Москви кардинала Валтера Каспера, президента Паської Ради у справах сприяння християнській єдности, було відкладено на невизначений термін, як і решта візитів із Ватикану. Віктор Малухін, прес-секретар Патріярха, заявив: “Ці останні кроки Ватикану роблять візит Івана Павла II до Росії ще менш ймовірним”.
Голова відділу зовнішніх справ Московського патріярхату Митрополит Кіріл, за повідомленням преси, заявив, що створення католицьких єпархій означає: все населення Росії на цих територіях слід розглядати як таке, що підпадає під юрисдикцію католиків. Це свідчить про недовіру та еклезіологічне нерозуміння намірів католиків. Адже Ватикан лише створив у Росії такі ж католицькі структури, як і в решті країн світу.
Православні знову звинувачують католиків у прозелітизмі. Російська Православна Церква почувається вразливою перед Католицькою Церквою, незважаючи на статистику, згідно з якою католики мають чотири єпархії, а православні 130. І це не дивно, адже дійсно практикуючих і відданих православних мало. Російська Церква утотожнює поняття “православний народ” з поняттям “російський народ”, а дії Католицької Церкви скріплюють церковний плюралізм.
Усе ж запитання: “Чому Рим робить це саме зараз?” – цілком правомірне. Адже усвідомлюючи, що на даний час росіяни вкрай чутливо ставляться до цих проблем, можливо, було б краще почекати, поки налагодиться довіра. Зрештою, було б правильним рішенням православних сісти з католикам за круглий стіл і пояснити, що вони насправді мають на увазі, звинувачуючи їх в прозелітизмі. А католики, своєю чергою, зможуть поцікавитися, як православні втілюватимуть візантійське гасло “Одна територія – одна релігія” в державі, офіційно демократичній, сучасній, де поважається свобода совісти.
Православні єрархи були особливо обурені тим, що архиєпископа Тадеуша Кондрусевича, голову Католицької конференції єпископів в Росії, колишнього Апостольського адміністратора, було призначено не лише архиєпископом новосформованої єпархії Пресвятої Богородиці в Москві, але й возведено в сан Митрополита. Такі дії, на думку Патріярха, перетворюють Росію на “провінції” Римо-Католицької Церкви та порушують права православ’я як традиційної християнської конфесії.
Після розпаду комуністичної імперії в 1991 році Католицька Церква почала відновлювати свої структури в Росії. У той час по всій Росії було лише десять католицьких парафій і вісім священиків. Сьогодні існує вже 212 парафій і близько 300 священиків, більшість з яких – усе ще іноземці. Перші місцеві священики були висвячені у 1999 році, проте вони складають менше 15% від загалу.
Православні єрархи спостерігають за діяльністю Католицької Церкви з великою підозрою, уживаючи терміни “традиционная конфессия” та “каноническая территория” для окреслення своєї історичної переваги в Росії. Закиди щодо прозелітизму почали лунати в бік католиків, як тільки було створено Апостольські адміністрації. Патріярхат протестував, коли їх кількість зросла, коли було створено Католицьку конференцію єпископів та коли Папа відвідав Україну (де більшість православних вірних офіційно належать до української гілки Російської Православної Церкви). Останнє рішення Ватикану заснувати єпархії в Росії представники Московського патріярхату зустріли з таким обуренням, що відмовилися від зустрічі в студії на радіо ВВС у Москві з Архиєпископом Кондрусевичем.
“Створення чотирьох єпархій є виключно адміністративною справою”, – заявив архиєпископ Тадеуш Кондрусевич. На що п. Вижанов відповів: “Були сотні, тисячі, напевно, мільйони католиків в Російській імперії, особливо серед поляків, литовців та німців, але ніколи не було створено такої адміністративної структури, яку ми бачимо сьогодні в країні, де кількість католиків значно менша. Нова структура створюється з метою активного та тривалого поповнення Католицької Церкви в майбутньому. Це ми і називаємо прозелітизмом”.
За матеріялами журналу “The Tablet”
Переклала з англійської Галина Вихневич
