Церква потребує мирян. Це звучить, може, дивно. Треба сказати – Церква хоче і потребує активности мирян в сучасному світі. Миряни не можуть бути пасивними її членами. Це противне їхньому покликанню, що його вони одержали, ми всі, в Хрищенні і Миропомазанні, це противне їхній позиції як членів Містичного Христового Тіла і Божого люду. Як зійшов Святий Дух на апостолів, так сходить на кожного нового члена Божого люду. На потребу активної участи мирян в праці Церкви вказував багато разів Папа Пій XII. Він казав: «Досвід все таки показує конечність, що церковне життя має послуговуватись всіма енергіями і засобами, якими може диспонувати». Церква на II Ватиканському Соборі і в конституції «Радість і надія» висловила також це, пропонуючи цілому світові співпрацю. Це сьогодні конечне для відповідальних завдань Церкви. Це, історично порівнюючи, сьогодні остільки більше потрібно, коли майже у всіх державах світу Церква була відділена від держави. В структурі держави, в її правлячих органах є єдині миряни, що можуть боронити Христові правди і їх вкладати в державну будову. Церква не може замкнутись в захристії з групкою старших братів і паламарів. З тією метою оснував у нас Преосв. Кир Іван Бучко Християнський Рух, щоб ним просякати наше суспільне й політичне життя на поселеннях. Цей крок мав на меті зрушити до активної дії всякі наші інші мирянські організації у формі братств, які перестарілими і пасивними методами не виконували свого завдання апостоляту, а фігурували часто тільки на папері та на своїх парадних з’їздах. Було б сумно, коли б в нашій Церкві, в цих модерних часах була думка, що мирян і мирянських організацій нам не потрібно, і ми вибрали б лінію з минулого, коли Церкву звали клерикальною, тобто такою, що в ній все ідентифікується тільки з клиром. Церква і ієрархія – це не синоніми. Не може єпископ сказати, що Церква – це я, тут примасом і папою є я… Якщо таке трапляється в нас, треба прослідити причини, щоб в нас між мирянами та ієрархією та духовенством було бажання і відчуття потреби праці мирян в Церкві. Часто причиною цього є перестарілі методи в праці, і наше духовенство ще не приготоване працювати з мирянами і вживати їхньої праці для добра Церкви. Ще частіше миряни мають хибні поняття про своє місце в Церкві або хибні поняття про Церкву як світську установу, подібну до інших людських організацій. Завданням мирянських організацій буде найперше виправити всі ті хибні погляди.
Зі статті о. др. Івана Музички «Богословіє про мирян», січень-лютий 1983 року
