Цими днями ми відзначаємо 10-ліття предстоятельського служіння Блаженнішого Любомира (Гузара) на чолі Української Греко-Католицької Церкви. Від імені Патріархального Товариства, редакційної ради, редакції і читачів нашого часопису звертаюсь із найщирішими вітаннями і вдячністю до нашого Патріарха: сьогодні ми святкуємо ювілей часточки Вашого життя, ювілей Вашого часу для нас. І саме сьогодні – гарна нагода подякувати за те, що свій час, тобто своє життя, Ви щедро ділите з нами. Десять років Патріаршого служіння є періодом особливої єдності з усіма, хто визнає себе греко-католиками і цю єдність ми відчуваємо у Вашій молитві, мудрості та любові. Блаженніший Патріарше Любомире, разом з благодаренням, просимо в Господа усіх тих ласк, які потрібні, щоб прославився у Вас Христос. Нехай завдяки цьому служіння Ваше буде плідним у Бозі на спасіння. Складаємо подяку Господу за те, що в цей час Ви були і є з нами.
Провідною темою номера став аналіз подій та явищ минулого року в сфері церковно-державних стосунків в Україні. Нажаль, ситуація в нашій державі стає дедалі більш схожою на країну Океанію з антиутопічного роману Джорджа Оруела «1984», в якій гаслом діяльності влади в гуманітарній царині стали слова «Хто володіє минулим, той керує майбутнім. А хто керує сьогоденням, тому належить минуле». Наша влада навіть засвоїла певні елементи «новомови» (newspeak) з роману «1984» і часто нею послуговується (певними особливостями цієї мови стало застосування для означення певних явищ прямо протилежних термінів, наприклад, міністерство, яке займалось репресіями носило назву «Міністерство любові»). Релігійна сфера не залишилась поза увагою. Користаючись творами того ж Джорджа Оруела (маю на увазі твір «Ферма тварин») можна проілюструвати відносини нашої влади із релігійними конфесіями: «Всі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших». Протягом цілого року влада невміло прикриваючись нормою рівності всіх Церков перед державою, наполегливо і з широким розмахом (суми допомоги сягають десятків мільйонів гривень) робила Українську Православну Церкву, що в єдності із Московським Патріархатом «рівнішою» від інших Церков і релігійних організацій. За цілий рік, не зважаючи на всі звернення релігійних лідерів до президента, останній так і не знайшов часу для зустрічі з ними і з’ясування питання, які турбують українську спільноту віруючих. Натомість представники Московського Патріархату безперешкодно входять в будь-які чиновницькі кабінети. Навіть більше, з боку очільника УПЦ КП прозвучала скарга не тільки на ігнорацію, але й на прямий тиск з боку влади. Можна сказати з очевидністю – нинішню владу не влаштовує та релігійна палітра України, яка утворилась за останні 20 років. І в цьому році ми побачимо ще спроби її переформатування. Ми ж уважно слідкуватимемо за цими процесами та інформуватимемо нашого читача про ці процеси. На разі, пропонуємо вам свого роду вступ до проблематики.
Анатолій Бабинський
