ІНТЕРВ’Ю З БЛАЖЕННІШИМ МИРОСЛАВОМ-ІВАНОМ
При кінці жовтня 1987 р. появилася друком книжка-інтерв’ю італійського журналіста комуністичної газети «Юніта» Альчесте Сантіні з московським патріярхом Піменом, що її видало Видавництво Павлінів під заголовком «Тисяча років віри в Росії». Книжка має 252 сторінки, в якій автор – патріярх Пімен, між іншим, негативно висловлюється про Папу Івана-Павла II та Українську Католицьку Церкву. Знаючи, що стан здоров’я патріярха Пімена є такий, що він нездібний проводити довгі розмови й інтерв’ю, та беручи до уваги факт, що над редакцією згаданої книжки працював цілий ряд людей упродовж одного року, стає ясно, що висловлені думки – це офіційне становище московського патріярхату. Кілька днів після появи цієї книжки різні проворні журналісти зуміли дістати першу редакцію інтерв’ю з липня ц. р., в якій знаходились цілі сторінки гострої критики про понтифікат теперішнього Папи, а зокрема про нашу Українську Католицьку Церкву. В кінцевій редакції ці вислови усунено. Маючи під руками всі ці інформації, італійський журналіст від церковних справ Ораціо Петросілльо, 20 листопада 1987 р. провів з Блаженнішим Мирославом-Іваном інтерв’ю, яке опублікував італійський католицький місячник «30 днів» за грудень 1987 р. Текст цього інтерв’ю поміщуємо в українському перекладі.
Питання: Говорячи про українців, з’єднаних з Римом, в інтерв’ю з Альчесте Сантіні, патріярх Пімен твердить: «Діялог, який розвивається успішно, родить у нас надію, що минуле загинуло раз на завжди і що єдність, до якої змагаються право‑ славні та католики, буде свобідним з’єднанням у вірі, надії й любові. Були й існують певні труднощі. Одначе, думаю, що це поборимі труднощі, якщо екуменічна праця (дія) поступатиме в дусі любови і в пошукуванні миру». Як Ви, Еміненціє, ставитеся до цього твердження?
Відповідь: Якщо б якась стороння особа читала ці слова, напевно в неї збудилися б великі надії. Я є тієї думки, що кожен християнин бажає, щоб було поховане минуле нетерпимости та переслідувань і щоб одного дня дійшло до об’єднання між католиками та православними. На жаль, автор цих слів противорічить собі, коли розглядає питання українців-католиків, яким навіть не признає права на існування. Між словами і ділами існує велике розходження. Коли патріярх Пімен говорить загально, висловлюється позитивно, але коли входить у деталі, головно у нашому відношенні, повторяє помилки своїх попередників. Опріч віри, надії і любови, потрібна є і пошана до правди. Для мене не існує жодна неподолана трудність щодо братніх відносин між католиками та православними – вистачить стисло дотримуватися Христової заповіді любови. Напевно щось змінилося в московському патріярхаті, якщо після сорока літ повсякчасного заперечення Української Католицької Церкви такий високий представник як митрополит Філарет київський публічно признав, що існують українці-католики – миряни, священики і єпископи – у межах СРСР. Поділяю вповні настанову у відношенню до московського патріярхату, яку висловив мій Попередник Кардинал Йосиф Сліпий у своєму Слові з 28 липня 1981 р. у Кеніґштайні: «Ми бажаємо Російській Православній Церкві святости та духового росту в дусі Христової Євангелії. Ми є готові визнати всі її права. Але ми вимагаємо рівноцінної пошани наших прав з боку московського патріярхату».
Питання: Багатозначним є факт, що перед остаточною редакцією Пімен усунув цілі сторінки свого інтерв’ю, між ними і ці полемічні проти Папи і католицької Церкви, головно відносно «уніятизму». Чи Ви вважаєте, що цей крок є позитивним для дальшого діялогу?
Відповідь: Якщо б сторінки першої редакції були опубліковані, напевно вони завдали б багато болю Святішому Отцеві й нанесли б нам ще більшу несправедливість і не довели б до жодної користи для екуменічної справи. Дотепер ми не дістали жодного знаку нової настанови в нашому відношенні з боку патріярхату, але ми того очікуємо, головно з нагоди Тисячоліття Християнства Київської Руси. Якщо б московський патріярхат вложив свій позитивний вклад у домаганнях українців-католиків для відзискання прав їхньої Церкви на батьківщині, тоді напевно це було б не лише новим напрямом, але головно конкретним кроком у поборюванні труднощів минулого, як це бажав сам патріярх Пімен. Хочу надіятися, що внутрі самої російської православної ієрархії існують люди, які були б готові зробити цей відважний крок.
Питання: Чи був якийсь відгук на Ваш крок прощення супроти російської православної Церкви, який Ви зробили минулого року, 6 листопада?
Відповідь: Історія відносин між українцями і росіянами є повна сумних подій. Не легко є дійти до взаємного примирення. Не було мені легко побороти тягар історії, не буде це легко для них. Але ми, єпископи, маємо зробити перший крок. Тисячоліття нашого Хрещення стало наче Богом даною нагодою, щоб сповнити наш християнський обов’язок, який ми мали вже давно сповнити.
Повна версія: Патріярхат, лютий 1988 року
