У не надто далекому майбутньому Львів відзначатиме важливий ювілей – 500 років минуло відтоді, відколи наше місто стало єпископським осідком. На прохання духівництва, шляхти, русько-литовських князів і магнатів, королеви Бони польський король Сигізмунд І видав у Кракові 23 жовтня 1539 р. грамоту про заснування Львівської єпархії як осідку православних єпископів, спадкоємців архиєпархії у Галичі.
Першим його владикою став Макарій Тучапський (1540 – 1549) – львівський міщанин, купець, активний діяч української громади. З його іменем пов’язане впорядкування українського церковного життя після тривалої кризи церковних структур, що настала з ліквідацією Галицької митрополії. До 1700 року Львівська єпархія залишалася у підпорядкуванні Константинопольського патріархату і щойно з початком XVIII століття увійшла у сопричастя з Римською Церквою. 24/22 лютого 1807 р. своєю буллою «In universalis Ecclesiae regimine» Папа Пій VII відновив Галицьку митрополію. Таким чином Львівське єпископство було піднесене до статусу архиєпархії, а княже місто Львів стало осідком галицьких митро‑ политів. Першим галицьким митрополитом став Антін Ангелович (1807 – 1814). З 1946 по 1990 рр., Львівська архиєпархія, як і вся Українська Греко-Католицька Церква, діяла у підпіллі. 19 серпня 1990 р. архиєпископ Володимир (Стернюк) відслужив першу архиєрейську божественну літургію в архикатедральному соборі св. Юра у Львові. Саме звідси почалась поступова легалізація УГКЦ. 30 березня 1991 р. відбулось повернення Верховного Архиєпископа Львівського Мирослава-Івана кардинала Любачівського, Глави УГКЦ, до свого митрополичого престолу у Львові. 29 листопада 2011 року Львів знову став осідком митрополита.
Зі слів владики Венедикта (Алексійчука), єпископа-помічника Львівської архиєпархії, історичний шлях вирізняє її з-поміж інших єпархій. «Останні кілька століть у Львові був осідок митрополита, який керував Греко-Католицькою Церквою, тому це місто ще не один десяток років асоціюватиметься з центром – може, не з адміністративним, бо глава Церкви перебуває у Києві, а з центром історичним. Львів, собор святого Юра у нашій свідомості завжди визначали нашу ідентичність. Звідси досить багато єпархій, навіть митро‑ полій УГКЦ взяли всій початок. Та порівняно з Львівською, вони молоді. Тому можна сказати, що вона є тією, яка все породила, як «бабуся» чи «мама» для наших єпархій. Не тільки в Україні, а й фактично для всіх єпархій, що постали за кордоном. (У різні часи Львівська архиєпархія стала «матір’ю» Івано-Франківської (Станіславівської), Зборівської, Самбірсько-Дрогобицької, Тернопільської, Стрийської єпархій та частково Сокальської – Ред.).
Як правило, у родині дідусь та бабуся посідають особливе місце. Власне Львів є носієм цього особливого місця. Дуже часто й тепер інші єпархії рівняються на Львів. Вважаю, що він у багатьох речах є своєрідним еталоном: як мало б бути. Не те щоб ми претендували на такий статус, просто інші від нас цього очікують – бути взірцем, прикладом.
Майже всі монаші спільноти і згромадження нашої Церкви мають свій осідок у Львові. Навіть якщо це не центр чину чи згромадження – все одно тут є спільнота. Багато храмів у нашому місті діють під опікою богопосвячених осіб, здебільшого чоловічих спільнот, що також вирізняє Львівську архиєпархію з-поміж інших», – ділиться своїми думками владика.
Через поділи давньої території Львівська архиєпархія втратила багато визначних святинь. Але є два місця, такі як Страдч і Глиняни, які знають і шанують вірні УГКЦ. У парафіяльному храмі Страдча (Яворівський р-н) зберігається велика духовна і мистецька цінність – копія чудотворної ікони Матері Божої Нерушимої Стіни, а сама храмова гора відома завдяки древньому печерному монастирю. Ще одним паломницьким центром є село Глиняни (Пустомитівський р-н), де з XVIII століття зберігається чудотворна ікона Розп’яття. 1936 року вона чудесно оновилася.
Окрім цього, Львівська архиєпархія може пишатися чудотвоною іконою Лісківської Богоматері (с. Чернилява, Яворівський р-н), яка тепер зберігається у храмі вмч. Юрія, що в місті Яворові, Теребовлянською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці в катедральному соборі святого Юра у Львові. А ще у княжому місті, в храмі Андрія Первозваного, є Деревнянська чудотворна ікона Страждальної Матері Божої. У львівському Палаці мистецтв експонується чудотворна ікона Львівської Богоматері, якій уже близько шести століть.
Нині Львівську архиєпархію очолює Митрополит і Архиєпископ Львівський Ігор (Возьняк), а допомагає йому єпископ-помічник Венедикт (Алексійчук).
«Якщо говорити про стратегію розвитку Львівської архиєпархії, то, на мою думку, в ній є єдина точка – чинити Божу волю. Це не пафосні, порожні слова, це правда. Тому що ми, як єпархія, вслухаємось, що Бог від нас хоче. Ми маємо свої задуми, свої плани, та ми завжди готові вслухатися у те, що Бог до нас промовляє. Я можу назвати певні плани, скажімо, розбудова паломницьких місць чи праця з молоддю, організація всеєпархіального з’їзду молоді, але, на мій погляд, стратегія – це завжди прислухатися, чого Бог від нас хоче». (Владика Венедикт)
