Блаженніший Патріярх Йосиф, маючи на увазі приготування до ювілею 1000-ліття Хрещення Руси-України та деякі важні проблеми нашої Церкви, скликав наради наших Владик на час 17-20 листопада ц. р. В нарадах взяли участь: Впреосв. Митр. Максим — Вінніпег, Впреосв. Митр. Йосиф — Філядельфія, Преосв. Владики: Ніль — Едмонтон, Ізидор — Торонто, Андрій — Саскатун, Володимир — Париж (дав свій голос Впреосв. Митр. Максимові, бо через недугу не міг особисто взяти в нарадах участи), Іван — Австралія, Платон — Мюнхен, Ярослав — Чікаґо, Василь — Стемфорд, Єфрем — Куритиба, Дмитро — єпископ помічник едмонтонський, о. Михайло Гринчишин ЧНІ — Протоігумен оо. Редемптористів, о. д-р Любомир М. Гузар — архимандрит Студитів, (о. Протоархимандрит д-р Ісидор Патрило ЧСВВ був перешкоджений і відсутній в Римі в часі нарад). Крім цього на наради були запрошені митрофорні архимандрити як дорадники: о. д-р Віктор Поспішил, о. д-р Іван Хома, о. д-р Іван Музичка.
Для успішного плянування і переведення відзначення 1000-ліття хрещення Руси-України створено Центральний Комітет, в склад якого увійшли голови чи предсідники всіх єпархіяльних Комітетів під проводом Владик, а патронат над цим Комітетом має Блаженніший Патріярх Йосиф і обидва наші митрополити — Впреосв. Митр. Кир Максим і Впреосв. Митр. Кир Йосиф.
З рамени Центрального Комітету буде діяти сталий Секретаріят із осідком у Вінніпегу. В часі нарад зладжено подрібний плян для праці впродовж цих десять літ і цей плян буде програмою праці для Секретаріяту.
Розглянено актуальний стан процесу беатифікації Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького і стверджено, що підготовка до беатифікації поступає вперед; із зібраних матеріялів про життя і чесноти Слуги Божого робиться остаточну синтезу для формального внесення прохання до беатифікаційного суду. Потрібні молитви вірних за прославу Слуги Божого тут на землі і потрібні ще додаткові зізнання про геройські чесноти Митрополита.
Рівнож рішено внести до Апостольської Столиці справу беатифікації всіх наших мучеників та ісповідників — Владик, священиків, монахів, монахинь і мирян, які по геройськи віддали своє життя в обороні св. Віри і єдности з Апостольським Престолом.
Розглянено теперішнє положення нашої Церкви в Україні і на поселеннях, виготовлено відповідний меморіял і вручено його Святішому Отцеві Папі Іванові-Павлові II на авдієнції, яка відбулась в понеділок 20-го листопада.
Владики звертаються до всіх наших вірних, щоб включились до достойного відзначення 1000-ліття нашого хрещення згідно із програмою, яка буде подана до відома. Владики звернуться до наших братів Православних і Євангеликів, щоб цю спільну для нас всіх епохальну подію ми відзначили єдиним серцем і єдиними устами.
Найважнішою справою в нашій підготовці до ювілею 1000-ліття є наша духовна обнова в Христі, яку під проводом наших духовних Отців треба нам усім пильно відбути, щоб свідченням нашого християнського життя ми вшанували прихід Божого Царства на нашій землі за часів рівноапостольного св. князя Володимира.
Секретаріят нарад єпископів Рим, 20-го листопада 1978
ЗАКРИТТЯ
Високопреосвященні Митрополити, Преосвященні Владики,
Дорогі Отці Архимандрити, мої Дорогі!
Пережили ми разом щасливих кілька днів, в часі яких ми стрінулись на наших спільних нарадах і братніх розмовах. Очі нашого народу були звернені на нас і цей наш нарід тішився, що побачив нас разом, відчув, що ми журимося і дбаємо про його долю, хочемо йому добра духовного і земського, хочемо спільно для них як одного народу і одної Церкви жити. То було значення і вага наших нарад.
Найважнішими рішеннями нашими були постанови про підготовку нашого народу до 1000-ліття нашого християнства. За десять літ стрінемо цю подію. Певно не всі, по людськи говорячи, багатьох з нас покличе Господь. Багато великих змін може змінити світ в цих десяти літах. Наша Батьківщина може випрямитись в своїм ярмі, а може і зовсім його скинути. Словом — великі зміни можуть наступити — на добре і на зле. Та ми до цього ювілею прямуймо і готуймося. Ми старші почали, показали напрям, а Ви молоді продовжуйте з Богом. Щоб цей ювілей приніс благодать Божу на весь наш нарід, щоб Христове слово знова стало законом на нашій землі.
Я з цілого серця дякую Вам, Дорогі Владики, що приїхали, не жаліючи ні труду, ні часу. В єдності і єдиномислії йдім вперід, не дивлячись на перешкоди. Велика ціль і ще більша відповідальність єднає нас. Не бійся мале стадо. «Господь наше світло і наше спасення, кого маємо боятись. Господь нашого життя твердиня, кого маємо страхатись!» (Пс.27)
Рим, дня 20 листопада 1978
