Єпархія святого Миколая, як і будь-яка інша єпархія, унікальна. Своєю власною індивідуальністю вона завдячує тим обставинам, в яких постала та існує. Вона водночас є великою і малою, молодою і старою, давньою і сучасною, українською і американською. Її територія простягається на двадцять вісім штатів, шістнадцять з яких мають парафії під омофором єпископа Ришарда Семенюка. Єпархія охоплює всі чотири континентальні часові пояси, включає Аляску і Гаваї та простягається від канадського до мексиканського кордонів. Є регіони, де парафії в безпосередній близькості, але є й такі, де вони одна від одної на сотні миль. Деякі парафії включають сотні сімей, а є й такі, де лише кількадесят греко-католицьких родин. Сорок чотири парафій і місії обслуговують священики та диякони переважно українського походження, проте є й духовенство родом з Аргентини, Бразилії, Канади і США. Для останніх рідною мовою не є українська, а англійська, португальська чи іспанська. Проте всі вони є українськими католиками.
Історично єпархія постала у 1961 році з благословення Папи Івана XXIII і включала тридцять п’ять парафій, які були немов острови, майже автономні через великі відстані, схильні до ізоляціонізму, що не сприяло відчуттю спільності між ними.
Першим єпископом став Ярослав Ґабро, який був уродженцем США та служив на парафії святого Миколая в Чикаґо, що стала катедральним собором. Заснована у 1906 році парафія святого Миколая не була першою церквою на цій території. Ще в 1894-ому в Сент-Луїсі (штат Міссурі) була створена перша парафія, згодом – спільнота у Бел‑ фільді (Північна Дакота), а потім – в Детройті і Міннеаполісі.
Знадобилося кілька років, щоб єпископ зміг відвідати всі парафії, оскільки мусив переривати свої поїздки для участі в засіданнях Другого Ватиканського Собору в Римі. Однією з тогочасних потреб була необхідність розширити кругозір парафій, щоб служити зростаючій громаді в мінливому світі. Для того, аби допомогти об’єднати розпорошених віруючих, єпископ Ярослав заснував щотижневу газету «Нова зоря», в якій ішлося про ті події, що відбуваються в Церкві. Єпископ Ярослав мав ще багато планів, але у 1980 році відійшов у Божі оселі.
Його наступником став єпископ Інокентій Лотоцький (ЧСВВ), який раніше також служив у Святомиколаївському соборі. Після відходу на спочинок єпископа Інокентія єпархом у 1993 році став єпископ Михаїл Вівчар (ЧСВВ). У 2001-ому єпископ Михаїл був переведений на служіння в Саскатун (Саскачеван, Канада), проте виконував обов’язки Апостольського адміністратора єпархії святителя Миколая.
У червні 2003 року єпархія вітала Преосвященнішого Ришарда Семенюка як четвертого архипастиря. Уродженець Філадельфії, Єпископ Ришард приніс на цей середньозахідний «форпост» деякі організаційні зміни з метою підвищення ефективності використання ресурсів. Одне з нововведень було натхнене необхідністю покращення зв’язку між спільнотами в контексті широкої географії єпархії та виходило зі слів Божественної літургії, яка, споминаючи єрархію, просить благодаті, щоб вона «правильно навчала слово Твоєї істини». Яким чином можна регулярно підтримувати зв’язок з таким широко розсіяним стадом, якщо не використовувати інструмент, що вже є в його розпорядженні? Розширена версія бюлетеня «Нова зоря» щомісяця потрапляє до кожної скриньки вірного єпархії – і кожна парафія займається реалізацією цього плану. Також був запущений єпархіальний веб-ресурс, на якому читачі можуть бачити увесь архів «Нової зорі», доступ до якого можливий через активацію QR-коду на першій сторінці бюлетеня.
Для згуртування єпархії, яка охоплює дві третини території США, єпископ Ришард зініціював написання ікони, присвяченої святкуванню єпархіального золотого ювілею в 2011 році. Згодом ікона рушила в паломництво по цілій єпархії, перебуваючи один тиждень в кожній парафії. Починаючи з її крайньої східної точки, через рівнини і прерії, через Скелясті гори аж до тихоокеанського Північно‑ го Заходу, вона продовжувала свій шлях вздовж узбережжя Каліфорнії в пустелю Південно-Західного Техасу і повернулась назад на Середній Захід для кульмінаційної міжпарафіяльної ходи вулицями Чикаґо в супроводі співу акафісту. Єпископ Ришард також подорожував, щоб зустріти ікону у всіх ключових містах кожного з деканатів.
Впродовж всієї історії єпархію святого Миколая відвідали їх Блаженства Йосиф Сліпий, Мирослав-Іван Любачівський, Любомир Гузар і Святослав Шевчук.
В єпархії діють два чоловічі монастирі – один у Каліфорнії, в Редвуд-Веллі (Redwood Valley), другий на Верхньому півострові Мічиґану, в Іґл-Гарбор (Eagle Harbor), та дві парафіяльні школи, які виховують дітей вже більш ніж сімдесят п’ять років, – одна в Чикаґо, друга для Гемтремку і Уоррена (штат Мічиґан).
Розповідаючи про ввірену єпархію з нагоди її 50-літнього ювілею, єпископ Ришард сказав: «Я бачу дію Святого Духа Божого в цьому народі. Єпархія діє, і Бог живе посеред нас. Народ єпархії святого Миколая справді отримав особливе благословення протягом останніх п’ятдесяти років, незважаючи на всі нерівності цієї дороги. Ми є одним тілом в Христі з багатьма членами, кожен з яких приніс життя в цю спільноту».
Отець Джон Лукас
