З Промови Є. Стахова, виголошеної під час Бенкету Л.М. Кравчукові у Валдорф Асторії в Нью-Йорку
Ми хочемо бачити нашу батьківщину вільною, демократичною і справді самостійною державою. Живучи в країні демократії, ми мріємо про українську державу, в якій володарем є її народ, а свою владу він виконує через вільно вибраних депутатів і уряд, які йому служать. Ми переконані, що сьогодні народ України заслуговує на такий парлямент і такий коаліційний уряд, які віддзеркалювали б новий уклад політичних сил сучасної України і далі здійснювали б деклярацію про самостійність. Ми радіємо тим, що сьогодні парлямент і уряд України гарантує всі демократичні свободи своїм громадянам незалежно від національности, раси чи релігії. Але ми також хотіли б бачити повне відродження духовної і матеріальної культури українського народу, нас болить мляве виконування постанови про державну мову України, як і те, що в багатій на ресурси нашій батьківщині український народ страждає від матеріальних недостач, спричинених її пов’язаннями з центром колишньої імперії.
Ми розуміємо об’єктивні політичні, господарські чи мілітарні проблеми і труднощі, які досі обтяжують Україну як колишню складову частину колишнього СРСР, але ми переконані, що тільки сам народ може суверенно рішати про будь-які форми співпраці з іншими народами, що справжній суверенітет України немислимий без її виключної власности на її багатства, без власного банківництва, валюти, армії, органів безпеки, незалежної дипломатичної служби. Ми переконані, що суверенна держава не може приймати ніяких зобов’язань від сторонніх центрів влади, які намагаються їй такі зобов’язання накинути у формі т. зв. союзного договору.
Нас зокрема тривожать останні вістки з України про імперські погрози засобами економічної бльокади ламати волю українського народу і підривати молоді структури його державної будівлі. Ми віримо, що народ України протиставиться таким намаганням в єдиному фронті.
Тому, шановний Леоніде Макаровичу, у Ваших переговорах у Москві не поступайтесь ніякому тискові, бо Ваша і всіх провідників сучасної України найбільша сила і опора — це наш народ, а він хоче врешті бути єдиним господарем своєї землі, а співпрацювати з іншими народами тільки на принципі рівний з рівними.
Патріярхат №11 (251) 199
