Коротка Пам’ять Віллебрандса
Нечуване втручання Ватикану в користь Митрополита Філарета
Ватикан – Італійські поліційні власті дали минулого тижня доказ подиву гідної рішучості відносно одного радянського горожанина, Філарета, Митрополита офіціяльної Православної Московської Церкви, підпорядкованої Кремлеві. Цей, маючи транзитну візу через італійську територію, домагався поїхати до Барі, щоби віддати пошану – говорив він – Святому Миколаєві, мощі якого зберігаються власне у цьому місті. Просьбу Філарета піддержав кардинал Віллебрандс, президент Секретаріату для Об’єднання Християн і архиєпископ Августин Кассаролі, секретар Конґреґації Публічних Справ Церкви. Цей останній – це невдалий дипльомат, що заключив різні контроверсійні договори з державами за залізною заслоною. З найбільшою чемністю, але і не меншою рішучістю, італійські власті заявили так Філяретові як і цим двом визначним представникам Церкви що італійські громадяни у Росії (!) не мають свободи руху по радянській території. З тих причин не можна також дозволити російському громадянинові свобідно подорожувати в Італії. Поліція не виявила ніякого здивування із-за того, що якраз високі достойники Святої Столиці піддержували домагання Філарета. Не треба забувати, що сьогодні Філарет є головою цієї галузі московської церкви, що жорстоко співпрацювала з радянською поліцією у знищенні Української Католицької Церкви. Ще нині, в Києві, Філарет переслідує католиків, які змушені потайки виконувати релігійні практики. Він лютує на багатьох православних, які, хоч не визнають Риму, не бажають, щоби Свята Православна Церква підпорядковувалась комунізмові і була об’єктом зловживання Кремля. Якщо це позірно побожне бажання Філарета, поклонитись мощам Св. Миколая, могло виглядати підозрілим для італійської поліції, то рівночасно зовсім незрозумілим був вияв надмірної любови й всепрощення Ватикану в зустрічі з митрополитом, який у своїй батьківщині таких тенденцій не виявляє. Знову ж централя поліції могла б пригадати, особливо Кардиналові Віллебрандсові, упокорення і незатаєну образу заподіяну якраз йому, коли його, тоді ще звичайного монсеньйора Віллебрандса, вислано до Москви привезти Архиєпископа Йосифа Сліпого, визволеного з радянських лагерів особистою інтервенцією папи Івана ХХІІІ. Тоді большевики прямо не дозволили йому залишити московське летовище і грубо настоювали а тому, щоб Віллебрандс тайно супроводив Архиєпископа Сліпого до Ватикану і зробив так, щоб він з ніким не говорив про свої враження з ув’язнення. Отже чому сьогодні Ватикан вимагає прихильного ставлення до Філарета? Італійська поліція не поставила цього питання. Це могло б виглядати як вмішування у справи Ватикану, просити будь якого вияснення наглядної неспівмірності між теперішніми претенсіями Філарета і способом, в який росіяни повелися з самим Віллебрандсом. Для повної дискретності навіть не підкреслено, що просьба кардинала Віллебрандса в користь Філарета була незаслуженим великодушним втручанням, хоч і не офіційним, Ватикану у правила, які регулюють, свободу руху італійських, громадян у Росії (!). Відмовна відповідь італійської поліції уможливити Філаретові «поклонитися Св. Миколаєві» в Барі викликала лише деякі негодування у тих кругах Апостольської Столиці, що шукають і пропагують діялог з Москвою, але не у Секретаряті Стану, де осуджують уступки Церкви відносно большевиків під плащиком любови миру. (Патріярхат №1, 1970)
