Проєкт перекладу «Київська Біблія» – реальна потреба та виклики

Новий переклад Біблії українською мовою – це реальна потреба, про яку говорилося десятиліттями. Проте процес роботи над новим перекладом розпочався лише після обговорення з єпископами УГКЦ. Потребу нового офіційного перекладу Святого Письма Українська Греко-Католицька Церква підтвердила рішенням №6 Архиєрейського Синоду¹, який відбувся 17–18 листопада 2023 р.Б. у  Зарваниці.

На основі цього історичного рішення та відповідно до канону 939 п. 1 ККСЦ, Отець і Глава УГКЦ Патріарх Святослав своїм Декретом Вих. ВА 23/302 від 28 листопада 2023 р. Б.² заснував Координаційну групу: головним науковим координатором проєкту та водночас науковим координатором зі Старого Завіту/Грецька Біблія (Септуагінта) іменовано професора, пана доктора Василя Баботу (Vasile Babota), науковим координатором зі Старого Завіту/Єврейська Біблія пана доктора Олега Правця, науковим координатором із Нового Завіту доктора і пресвітера Романа Островського. Переклад Святого Письма доручено здійснити протягом десяти років.

1. Потреба нового перекладу Святого Письма: сучасні реалії та виклики

о. д-р Роман Островський

Насправді УГКЦ вже не вперше в своїй історії розпочинає переклад окремих книг Святого Письма чи всієї Біблії з оригінальних мов. Ще за часів Митрополита Андрея Шептицького були видані переклади канонічних книг, зроблені різними авторами: отець Олександр Бачинський, Псалтир і Новий Завіт (1903 рік); отець Олексій Слюсарчук, Псалтир (1904 рік); отець Ярослав Левицький, Новий Завіт (1921 рік), Псалтир (1925 рік), П’ятикнижжя Мойсея (1933 рік); отець Михайло Кравчук, Чотири Євангелія (1934 рік), Пісня пісень (1936 рік), Плач Єремії (1938 рік), Псалтир (1966 рік); отець Володимир Дзьоба, Книга Мудрості (1944 рік), Рут, Товита, Пісня Пісень (1957 рік), Юдити (1945–1957 роки), Проповідник (1944–1962 роки).

Ідею перекладу Святого Письма продовжив наступник Митрополита – Патріарх Йосип Сліпий. Він залучив до цієї справи отця Рафаїла Турконяка, який завершив переклад з грецької мови – Септуагінти та Нового Завіту (2007 рік). Також отець Турконяк зробив переклад Єврейської Біблії (Массоретського Тексту), що вийшов друком під егідою «Українського Біблійного Товариства» як повний переклад Святого Письма Старого та Нового Завітів (2023 рік).

Сьогодні, як і в часи Митрополита Андрея Шептицького, Україна потерпає від воєнних дій, що завдають численні рани всьому суспільству. Слово Боже – це ліки, якими Церква як «військовий шпиталь» гоїть рани, всім потребуючим³. Це спонукає нас до того, щоби Слово Боже звучало сучасною та зрозумілою мовою і, що дуже важливо, було підкріплене науковим аналізом та багаторічним досвідом Католицької Церкви та світовим науковим товариством.

Душпастирський план УГКЦ на період до 2030 року «Надія, до якої нас кличе Господь» акцентує на важливих елементах церковної спільноти: Боже слово і катехизація, Святі Таїнства і молитва, служіння ближньому (дияконія)⁴. І цей наголос на Слові Божому є важливим, бо без читання та розуміння людина не здатна зустріти живого Христа. Тому ще одна причина нового офіційного перекладу – це потреба дати усім християнам, а особливо молоді, текст, який був би зрозумілий, на відміну від вже застарілого перекладу отця Івана Хоменка. Щоб ця критика його перекладу не звучала як безґрунтовне обвинувачення, краще спочатку подивитися хоча б на деякі перекладацькі недоліки та обмеження.

2. Про деякі недоліки та обмеження тексту перекладу о. І. Хоменка (1963)

д-р Олег Правець

В усіх виданнях українського перекладу отця Івана Хоменка (Святе Письмо Старого та Нового Завіту: Повний Переклад, здійснений за ориґінальними єврейськими, арамейськими та грецькими текстами), які мали б відповідати католицькому канону, виявлено певні відхилення. Наприклад:

– в книзі Естери бракує важливого додатку, а саме: Молитов Мардохея та Естери, які можна знайти в усіх сучасних католицьких виданнях (напр.: La Bibbia di Gerusalemme: Ester 4,17a-z). Український переклад цього додатку можна знайти в авторських перекладах грецького та старослов’янського текстів Святого Письма здійснених отцем Рафаїлом Турконяком (Біблія: Новий Переклад, Четвертий Повний Переклад з давньогрецької Мови, УБТ Київ 2016, ст.514-515, та Острозька Біблія, УБТ Львів 2006, ст. 842-843) та в Філаретовому перекладі російського синодального видання (Біблія: Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту, Київ 2004, ст. 542-543);

– відповідно до католицького канону, Лист Єремії – це 6-та глава книги Варуха, а не окрема книга. У виданнях перекладу отця Хоменка Лист Єремії подано як окрему книгу, що спричинило розбіжність у кількості книг Старого Завіту в катехизмах. Згідно з Катехизмом Католицької Церкви, Старий Завіт налічує 46 книг, а згідно з Катехизмом УГКЦ – 47.

– в багатьох сучасних католицьких виданнях певні частини деяких книг (наприклад Сираха) подаються з подвійною нумерацією віршів.

На відміну від решти українських перекладів (Огієнка, Куліша, Турконяка) в перекладі отця Хоменка часом пропускаються деякі слова чи вирази, так звані «глоси», які присутні в єврейських чи грецьких текстах. Наприклад:

– в Іс 7,17 пропущено вираз «ассирійський цар»; в Іс 29,10 пропущено два слова «пророків» та «провидців»; в Іс 29,23 пропущено вираз «дітей своїх»; у Суд 4,15b пропущено «вістрям меча»; в Прип 10,1а пропущено заголовок «Приповідки Соломона»; в Іов 31,40 бракує виразу «слова Іова закінчились».

– трапляються незрозумілі довільні доповнення чи поправки: напр. В Іов 40,19: додано «тираном над товаришами»; в Суд 7,3 опущено вираз «з гори Гілеад» і додано фразу «коли Гедеон перевірив їх». Такого роду усунення слів чи виразів, як і поправки або доповнення, не мають під собою жодної текстуальної бази.

В перекладі отця Хоменка існує проблема узгодженості синоптичних текстів як в Старому так і в Новому Завіті. Деякі тексти, що в єврейській чи грецькій мовах є ідентичними, наприклад:

– Іс 36,1-22//2 Цар 18,13.17-37; Єр 52,1-34//2 Цар 24,18–25,30; Іс 2,2-4//Міх 4,1-3; Пс 18[17]//2 Сам 22; Мт 24,24//Мк 13,22), не є тотожними в українському перекладі.

Проблема узгодженості й послідовності стосується також перекладу численних внутрішньобіблійних цитат (напр.: Йоіл 3,1-5а// Ді 2,17-21), алюзій, та ключових богословських термінів.

Використання рідкісних та застарілих слів, які в сучасній українській мові вже стали незрозумілими, а то й взагалі набули цілком іншого значення, наприклад:

– Пс 92,15: «Посаджені в Господнім домі, вони на дворах Бога нашого квітнутимуть. Вони й на старість плодовиті будуть, будуть ядерні й соковиті»; Тов 12,18: «Його благословіте по всі дні, Йому співайте ясу»;

– вживаються такі слова як «луп» (Іс 8,4; Вт. 2,35; 3,7; 2 Цар 21,14; Юд 16,4; Іс 33,23; Єр 15,12; 17,3; 30,16; Дан 11,24); «злуда» (Іс 30,10; Йов 15,35); «архимники» в Іов 13,3; «халупа» (Ам 9,11; Іс 1,8; 24,30; Йон 4,5); «ратай» (Єр 51,23) та інші.

Інколи трапляються помилки, наприклад:

– в Суд 4,3 написано «дванадцять» замість «двадцять»; в Суд 3,14 «вісімдесять» замість «вісімнадцять»; в Зах 14,5 «Осії» замість «Уззії»; в Іс 59,21 «моїх» замість «твоїх»; у Вих 29,42 «зустрічатимуться» замість «зустрічатимуся» та інше.

Тут вибрані лише окремі приклади. Насправді ж такого роду недоліків є дуже багато. Тому можна ствердити, що переклад отця Івана Хоменка застарів, а сучасний християнин має право читати Біблію, перекладену мовою, яка базується на сучасній текстуальній критиці та екзегезі.

3. Біблійний канон, сучасні критичні видання, та текстуальна критика 

проф., д-р Василь Бабота

3.1. Канон Святого Письма

Якщо щодо Нового Завіту проблем як таких нема, то коли мова йде про Старий Завіт, існують розбіжності між католицьким, різними православними та протестантським  канонами. Ми дотримуємось постанов Decretum de canonicis scripturis та Decretum de editione et usu sacrorum librorum (Тридентський собор, 8 квітня 1546 року) та Nova Vulgata Bibliorum Sacrorum еditio (Città del Vaticano 1979 рік, ³1998 рік) ст. 13-22, оприлюднених папою Іваном Павлом ІІ (див. також Liturgiam authenticam, 28 березня 2001 року).

Nova Vulgata є своєрідним дороговказом у трьох основних напрямках, які здебільшого побудовані на методології, закладеній вже святим Єронімом (приб. 347–420 п.Хр.). Перший – це список святих книг та текстів, які слід перекладати. Книги, які містяться в Єврейській Біблії, слід брати звідти; це так звані першоканонічні. Разом з цими книгами до католицького канону входять і так звані второканонічні книги та тексти, які беремо здебільшого з Грецької Біблії (Септуагінти). Вони включають книги Товита, Юдити, 1–2 Маккавеїв, Мудрості, Сираха/Бен Сири, Варуха, як також грецькі так звані Додатки до вже єврейської книги Естер та єврейсько-арамейської книги Даниїла⁵. Щодо Нового Завіту, то список складається зі загальновідомих 27 Книг.

Другий напрямок – порядок книг, у якому вони повинні бути розміщені. Як правило, у католицькому біблійному каноні Старий Завіт замикає книга Малахії, яка водночас сповіщає прихід Месії (3,23-24) – що є основою Нового Завіту.

Третій напрямок – критичнi видання, які потрібно вживати для перекладу. Тут є певний простір для маневру, тому що критичні видання періодично оновлюються та удосконалюються⁶. Це пов’язане як з новими знахідками старих рукописів та їхньою ідентифікацією, так і з методологіями текстуальної критики, які постійно розвиваються: це стосується як Єврейської та Грецької Біблій, так і Нового Завіту.

3.2. Потреба перекладу з оригінальних мов

Ця потреба наголошена в постановах Dei Verbum ІІ-го Ватиканського Собору (1965 рік), прописана в Nova Vulgata (³1998 pік), повторно підтверджена Конґреґацією Божественного культу та дисципліни в Liturgiam authenticam (2001 рік) та доповнена в апостольському повчанні Verbum Domini (2010 рік) папи Бенедикта ХVI. Окремі роз’яснення подані в документі Папської Біблійної Комісії, Тлумачення Біблії в Церкві (1993 рік).

3.2.a) Єврейська (та арамейська) частина Старого Завіту

В перекладі «Хоменка» (1963 року), офіційно відомій під назвою «Римська Біблія», взято за основу критичне видання Biblia Hebraica «BH» (³1937 року)⁷. Відкриття єврейських, арамейських та грецьких сувоїв поблизу Мертвого моря біля Кумрана (1947–1956 роки) та в інших печерах, як також дохристиянських та ранньохристиянських грецьких рукописів Септуагінти, особливо в Єгипті, зумовило появу нового вже п’ятого дипломатичного критичного видання Аdrian Schenker (ред.), Biblia Hebraica Quinta «ВHQ» (Stuttgart 2004–)⁸. Потрібно зауважити, що отець Рафаїл Турконяк не використовував це авторитетне видання. Розраховуємо, що протягом кількох років вийдуть і решта його томів. Попри це, для книг Ісаї, Єремії та Єзекиїла будемо використовувати також дипломатичне критичне видання «Hebrew University Bible», як також інші його томи які мають вийти⁹. Критичний апарат цих видань вміщає у себе всі основні відмінності між різними рукописами: єврейськими, грецькими, латинськими (Вульгата), сирійськими (Пешітта) та арамейськими (Тарґумім); для П’ятикнижжя видають, уже тепер окремими томами, самарійську версію¹⁰. В розробці перебуває ще одне, вже еклектичне, критичне видання¹¹.

3.2.б) Грецька частина Старого Завіту/Второканонічний корпус

Тут візьмемо за основу авторитетну серію Septuaginta: Vetus Testamentum Graecum «VTG» (Göttingen 1931–). Це еклектичне видання замінює Alfred Rаhlfs (ред.), Septuaginta, I-II (Stuttgart 1935)¹², як і її (скромне) перевидання Alfred Rаhlfs – Robert Hanhart (ред.), Septuaginta. Editio altera (Stuttgart 2006), яке використовували отець Хоменко та, відповідно, отець Турконяк¹³. Тут є певні значні виклики, особливо щодо окремих книг.

Наприклад, книга Естер «BHQ» – крім єврейського тексту, який є канонічним – нам відома ще у двох основних грецьких версіях «VTG» (Robert Hanhart, Esther, 1966), крім ще інших. Шість основних Додатків до вже єврейського тексту береться, як правило, зі старогрецької (так званий LXX/Old Greek «OG»): Додаток А (OG A:1–17), Додаток B (OG B:1–7), Додаток C (OG C:1–30), Додаток D (OG D:2-16); Додаток E (OG E:1–24); Додаток F (OG F:1–11). Є дві проблеми, які Координаційна група у співпраці з перекладачами має вирішити: 1) окрім «OG» існує ще грецький так званий «Текст А/Альфа», який не завжди співпадає з «OG»; 2) ці грецькі Додатки створюють чимало хронологічних, наративних та інших проблем, коли їх додавати до єврейського тексту. Існуючі світові авторитетні переклади Святого Письма свідчать про різні підходи до цих проблем. Натомість, перекладачі Nova Vulgata не взяли за основу жодну з цих версій, а надали перевагу версії, згідно з Vetus Latinа. Остання є перекладом з грецької (хоч тут не все однозначно).

Перекладачі Nova Vulgata вчинили так само з книгами Товита, Юдити та до певної міри Сираха. Інакше, хоч і набагато простіше завдання стосується книги Товита. Крім грецької текстуальної традиції, нам відомі з Кумрану чотири арамейські фрагменти (4Q196–199) та один єврейський (4Q200). Щодо грецького тексту, то деякі перекладачі надають перевагу еклектичному виданню серії «VTG» (Robert Hanhart, Tobit, 1983), тоді як інші перекладають згідно з Синайським кодексом (IV століття), який вважають найавторитетнішим текстом цієї книги. Книгу Юдити перекладають переважно з тієї ж серії «VTG» (Robert Hanhart, Іudith, 1979).

Натомість книга Сираха/Бен Сири є чи не найскладнішою завдяки її різноманітним версіям та відношенням між ними. Насамперед існують дві грецькі версії, які, як правило, перекладають разом. Хоч і так званий «Текст А» (коротший) вважається більш усталеним, дещо (довший) «Текст В» часто друкується в додатку та меншими буквами, як у виданні «VTG» (Joseph Ziegler, Sapientia Iesu Filii Sirach, ²1980)¹⁴. Ще більший виклик зумовлений єврейськими рукописами з Кумрану та Масади (датовані ІІ ст. до Хр. до І ст. після Хр.) та ще шість з Каїру (датовані Х–ХІІ ст.), які разом становлять приблизно половину книги Бен Сири, котра оригінально була написана власне єврейською¹⁵.

Мабуть, не останнім викликом є книга Даниїла. Крім канонічного єврейського тексту «ВHQ» згідно з католицьким каноном перекладаються три грецькі Додатки: Дан 3:26-90, як також 13-та (Сусанна) та 14-та (Бел і Дракон) глави взяті з «VTG». Однак, і тут існують дві основні грецькі версії: старогрецька (так звана «LXX/Old Greek»/«OG») та Теодоціона (Joseph Ziegler, Olivier Munich, Susanna–Daniel–Bel et Draco, ²1999).

У цих та інших питаннях Координаційна група УГКЦ ухвалюватиме рішення колегіально, за потреби порадившись із Папською Біблійною комісією та світовими провідними експертами з конкретної книги. Важливо зазначити, що навіть деякі вищезгадані критичні видання вже є застарілими. Утім перекладач повинен знати, які старі рукописи нещодавно віднайдені чи ідентифіковані та які нові досягнення зроблені на філологічному й екзегетичному рівнях.

3.2.в) Новий Завіт

Варто уточнити, що переклад Нового Завіту отця Івана Хоменка «виконано за критичним текстом Авґустина Мерка ([Augustin] Merk) [та інші] у шостому виданні Папського Біблійного інституту»¹⁶. Мовиться про Novum Testamentum Graece et Latine apparatu critico instructum («NTGL»), виданий 1948 року, хоча в 1951-му та 1957-му вийшли, відповідно, сьоме та восьме видання цієї двомовної критичної праці¹⁷. Окрім цього, попри існування 21-го (1952 р.) та ще кращого 23-го (1957 р.) критичних видань, Novum Testamentum Graece cum apparato critico «NTG», останнє під редакцією Eberhard Nеstle та Kurt Aland, ні отець Хоменко, ні Біблійна комісія, яка складалася з п’яти членів ЧСВВ¹⁸, не вважали за потрібне взяти до уваги хоча б останнє 23-тє критичне видання¹⁹.

Із 2012 року науковці широко використовують авторитетне 28-ме видання Eberhard Nеstle, Kurt Aland та інші (ред.), Novum Testamentum Graece «NTG/NA-28» (Stuttgart ²⁸2012). Поданий текст повністю оновлений та вдосконалений, а в критичний апарат включена або врахована неймовірно велика кількість рукописів. На сьогодні нам відомі 135 старих грецьких папірусів, датованих ІІ–ІV століттями (приблизно вдвічі більше, ніж у 23-му виданні), понад 280 грецьких унціялів, до 2860 скорописів та понад 2400 лекціонарів; загалом приблизно 5700 тільки грецьких рукописів²⁰. Ще нам відомі близько 10 000 латинських рукописів і ще стільки ж інших разом узятих: сирійських, коптійських, ґотських, вірменських, грузинських, ефіопських, старослов’янських та інших. Це всі рукописи, написані приблизно до початку ХVI століття, тобто створені й після появи вже друкованих книг Біблії в ХV столітті. А ще для укладення критичного апарату враховані тисячі цитат Отців Церкви перших століть. Вже до 2025 року мало б вийти 29-те видання «NTG» на основі виданих нових томів знаменитої серії Novum Testamentum Graecum. Editіo Critica Maior «ECM» (Stuttgart 1997 – )²¹, яке й ляже в основу нашого перекладу²².

3.3. Інші значні здобутки після «Римської Біблії» (1963 року)

Поява значно покращених критичних видань біблійних текстів протягом останніх вже понад 60-ти років (після перекладу Хоменка), як єврейського-арамейського (Єврейської Біблії), так грецького (Септуагінти та Нового Завіту), є серйозним викликом та давно назрілою потребою у новому перекладі українською мовою, а отже нашою спільною відповідальністю.

Крім текстуальної критики, значні досягнення відбулися у царинах філології, лінгвістики, папірології, палеографії (включно вже з цифровою), біблійної екзегези (з’явилося багато високоякісних коментарів та інших наукових праць на кожну біблійну книгу) в площині розуміння історії біблійних текстів та юдейських і ранньохристиянських спільнот, які зберігали й переписували святі тексти, як також у плані богослов’я (!), ранньої літургії та патрології.

Доступними в електронному варіанті є також багато (та майже всіх найвідоміших) старих рукописів: як Старого так Нового Завітів. Це дає нам можливість самим перевірити деякі сумнівні читання зазначені в критичних апаратах.

Сьогодні існують також різні біблійні програми, які значно допомагають у покращенні перекладу. Після закриття «Bible Works (10)» у 2015 році²³ зараз існують дві передові програми: «Accordance 14» (2022 pік)²⁴ та «Logos 10» (2022 pік)²⁵. На базі останньої розроблена католицька версія «Verbum 10»²⁶. Жодна з цих не вміщає український переклад згідно з католицьким каноном. Отже нашим наміром також є те, щоби наш переклад був включений у майбутні версії цих популярних програм.

4. Стратегічний підхід щодо проєкту «Київська Біблія»

проф., д-р Василь Бабота, д-р Олег Правець, о. д-р Роман Островський

Переклад біблійних текстів вимагає не тільки філологічних знань, а й текстуальних, літературних, історичних та богословських стосовно кожної книги, яка перекладається. Тому важливо довірити переклад людям, які мають відповідний фах (ступінь доктора, або ж його здобувають) та відзначилися певними відповідними публікаціями та специфічною викладацькою роботою. У проєкті будуть брати участь як священнослужителі, монахи та монахині, так і миряни: чоловіки та жінки. Координаційна група, після ознайомлення з Сurriculum vitae кожного/ої, довірить переклад тієї чи іншої книги тій людині, яка найкраще підходить для даного завдання та готова співпрацювати колегіально: з Координаційною групою, з рецензентами та з літредакторами²⁷. Така колегіальна співпраця та кількарівнева перевірка допоможе уберігати переклад від потенційно незрозумілих термінів, висловів, концепцій, та певних авторських тенденцій²⁸.

Для перевірки перекладу кожної біблійної книги будуть окремо призначені по два або три рецензенти-біблісти. Після подвійної перевірки чернетка перейде до подальшої перевірки відповідального з Єврейської Біблії (д-р Олег Правець), з Грецької Біблії/Септуагінти (проф. д-р Василь Бабота) або ж з Нового Завіту (д-р Роман Островський). Опісля переклад перейде до рук головного редактора (проф. д-р Василь Бабота) для остаточної перевірки (особливо у світлі критичного апарату). Після цього переклад буде довірено двом або трьом літредакторам. Щодо книг, які широко використовують у літургійному циклі (Псальми, Євангелія та Апостол), будуть сформовані окремі спеціальні команди, які з ними працюватимуть. Тому підхід буде дещо відрізнятися від попередніх.

Після перекладу поодиноких книг плануємо зробити їх доступними для загалу з метою публічного обговорення. Це дасть змогу всім конструктивно долучитися до покращення якості їх перекладу або ж інших важливих аспектів цього надважливого проєкту.

Методологія перекладу є ще одним стовпом, на якому опирається кожен переклад. Його принципові правила перебувають в розробці та стануть відомі читачам з часом. Те саме стосується текстуальних та інших проблем стосовно окремих книг та віршів Старого та Нового Завіту там, де іноді авторитетні рукописи свідчать про певні розбіжності.

Хочемо зазначити що «Київська Біблія» – це не проєкт для оновленого перевидання перекладу отця Хоменка, тобто «Римської Біблії». Це повністю новий переклад, від Буття до Одкровення. Він буде здійснений різними командами фахівців з належною підготовкою на основі провідних та вже зовсім іншого рівня і якості критичних видань із застосуванням сучасних філологічних, текстуальних та екзегетичних методів, а також богословських здобутків.

Тому пропозиція Координаційної групи – це новий, повний та офіційний переклад Святого Письма під проводом біблістів УГКЦ. Цей переклад, після його завершення та офіційного схвалення Церковною владою, має бути використаний для Літургійних потреб Церкви, його тексти будуть використані у напрестольних Євангеліях, у Апостолі, який звучить під час Літургії, а також у пареміях Вечірні, що містять переважно Старозавітні тексти²⁹. Також переклад «Київська Біблія» має використовуватися в офіційних документах УГКЦ. Із наукового погляду об’єднання біблістів та філологів довкола спільного проєкту дасть нагоду для написання повних коментарів на біблійні книги та інших паралельних проєктів. Потрібно визнати, що добрих та якісних власних українських коментарів нам не вистачає донині. Надіємось, що цим перекладом скористаються також для покращення проповіді та катехизації в Церкві.

Нашою великою надією є й те, що цей історичний проєкт УГКЦ надихне нове покоління біблістів.

Для здійснення цього амбітного проєкту важлива співпраця біблістів та філологів, які своїми знаннями можуть докластися до праці, українських лінгвістів, які матимуть змогу посприяти покращенню українського тексту перекладу і водночас допомогти розвитку богословської термінології. Також важливим є сприяння всіх вірних молитвою, добрим словом і посильною підтримкою, яку з часом можна буде здійснити на сайті проєкту «Київська Біблія».

Усі біблійні тексти є натхнені Божим Духом (2 Тим 3:16), а отже, містять у собі живе Боже Слово. Завдання при перекладі полягає в тому, щоб наблизити якомога більше читачів та слухачів до цього живого Слова, щоб вони Його краще розуміли, сприймали та Йому раділи.

проф., д-р Василь Бабота/Vasile Babota, д-р Олег Правець/Oleh Pravets, д-р Роман Островський/Roman Ostrovskyy info@kyivbible.org

1. https://docs.ugcc.ua/1704/.
2. https://docs.ugcc.ua/1708/.
3. Повна фраза з промови Папи Франциска: «Я чітко бачу, що сьогодні Церква найбільше потребує навчитися лікувати рани і зігрівати серця вірних, через тісні, близі стосунки. Я бачу Церкву як польовий госпіталь після битви. Марно питати важкопораненого, чи є у нього високий рівень холестерину та цукру! Його рани повинні бути загоєні. Тоді ми можемо говорити про все інше. Загоювати рани… А починати потрібно знизу» – Intervista a Papa Francesco // La Santa Sede (https://www.vatican.va/content/francesco/it/speeches/2013/september/documents/papa-francesco_20130921_intervista-spadaro.html).
4. Душпастирський план на період до 2030 року: «Надія, до якої нас кличе Господь» // Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (https://synod.ugcc.ua/data/dushpastyrskyy-plan-na-period-do-2030-roku-nadiya-do-yakoy-nas-klyche-gospod-10311/).
5. Із второканонічного корпусу Єронім переклав, мабуть, тільки Товита і Юдити з арамейської мови, хоч він i стверджує, що йому була відома теж 1 Маккавеїв єврейською мовою (Prologus Scripturarum/Galeatus 55-56, Patrologia Latina 28, кол. 60-603, ред. Jacques Paul Migne). Інші второканонічні книги, як і Додатки до Естер та Даниїла, були взяті переважно з Vetus Latina, яка є перекладом із Септуагінти (с. іі).
6. Важливо наголосити що переклади не робляться з Nova Vulgata, а безпосередньо з критичних видань
7. У Вступі сказано, що «переклад здійснено за науково устійненими масоретськими текстами шостого видання Р. Кіттеля (Kittel)» (с. хіх). Насправді ж такого видання не існувало. Однотомне четверте видання (розпочате в 1968 р.) вийшло аж у 1977-му.
8. Biblia Hebraica Quinta (BHQ) // Deutsche Bibel Gesellschaft (https://www.academic-bible.com/en/scholarly-bible-editions/biblia-hebraica-quinta-bhq). Так зване дипломатичне видання, як правило, подає дослівно текст найавторитетнішого кодексу, тоді як основні текстуальні відмінності між різними рукописами подані в критичному апараті, розміщеному в нижній частині сторінки. Дотепер видано наступні томи: Буття (2016), Левіт (2020), Второзаконня (2007), Суддів (2011), Єзекиїла (2024), Дванадцять (Малих) Пророків (Осії, Йоіла, Амоса, Авдія, Йони, Міхея, Наума, Аввакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії; (2010), Йова (2023), Приповідок (2008), Меґіллот (Рут, Пісня Пісень, Проповідник, Плачу, Естер; (2004), Езри–Неємії (2006).
9. Hebrew University Bible Project (huji.ac.il). Наступним має вийти том Дванадцяти пророків
10. Дотепер вийшли томи Левит (2018 р.) та Буття (2021 р.); основний ред. Stefan Schorch.
11. Ronald Hendel (ред.), The Hebrew Bible: A Critical Edition. Дотепер вийшла тільки книга Приповідок (2015 р.). Див. Hebrew Bible Critical Edition (sbl-site.org).    
12. Хоча на той час для деяких книг вже існували набагато краще обґрунтовані критичні видання «VTG», як вказано у вступі (с. хіх), отець Хоменко взяв за основу спрощене видання Альфреда Ральфса (Rahlfs), яке основується всього на трьох кодексах: Ватиканському (IV ст.), Синайському (IV ст.) та Александрійському (V ст.), жодний з яких не є повним. Щодо отця Турконяка, то він мав змогу, але не вживав це видатне та направду наукове видання «VTG». Для второканонічного корпусу давно вийшли всі нам потрібні томи, а деякі навіть уже перевидані. В свій критичний апарат ці томи включають ряд старіших грецьких рукописів (починаючи з II ст.), як також знамениту Гексаплу Орігена. Також вони порівнюють грецькі рукописи з єврейськими і давніми перекладами Септуагінти, особливо латинським та сирійським. Теж використовують біблійні цитати єврейських авторів, особливо Філона Александрійського (переважно П’ятикнижжя) та Йосифа Флавія, ранніх Отців Церкви, як також уже пізніші церковні лекціонарії.
13. Як видання Alfred Rahlfs, Septuaginta: id est Vetus Testamentum Graece iuxta LXX interpretes, Deutsche Bibelgesellschaft, Stuttgart 1935, так «VTG» є еклектичними. Вони подають вже відтворений, як вважається, найавторитетніший (‘первісний’) біблійний текст на базі різних старовинних рукописів, а знизу, в критичному апараті, подані вже відмінності між ними.
14. Важливими з погляду текстуальної критики є і старолатинська (Vetus Latina) та сирійська версії.
15. www.bensira.org
16. Див. Вступ, с. хіх. Від 1933-го до 1992 р. вийшло одинадцять критичних видань «NTGL».
17. Як випливає з того ж Вступу (с. хіх), основна праця отця Хоменка була завершена якраз у 1957 році після «майже 12-річної праці».
18. До складу Біблійної комісії ввійшли: Йосиф Мартинець, Атанасій Великий, Тарас Олійник, Ісидор Патрило, Сергій Фединяк, Родіон Головацький, Михайло Ваврик, Василь Ваврик та Орест Купранець.
19. Такий підхід дещо зрозумілий, але науково не повністю виправданий. Справді, до Другого Ватиканського Собору та ще деякий час після нього тривало певне змагання між виданнями Мерка (якому віддавали більшу перевагу в римо-католицьких колах) та Нестла (– Аланда). В 1968-му та 1987 роках були узгоджені Дороговкази між Ватиканом та Об’єднаним Біблійним Товариством. З появою 25-го (1963 р.) та особливо 26-го (1979 р.) видань почалося широке використання критичного видання, відомого вже як «NTG» або «Nestle – Aland».
20. Ці дані появилися у вересні 2023 року. Зрозуміло, що будуть нові.
21. Editio Critica Maior (ECM) (bibelwissenschaft.de). Решта томів мали б вийти до 2030 року, що дасть нам змогу вивчити їх до появи нашого офіційного перекладу. «ECM» застоcовує так званий «Coherence Based Genealogical Method». Його мета – відтворити той текст Нового Завіту, від якого, як вважають, походить значна більшість ранніх рукописів, починаючи від папірусів та ранніх перекладів і до кодексів, тобто до того, як постали різні групи текстів (наприклад «візантійський»). Незважаючи на застосування штучного інтелекту, цей метод теж має певні обмеження, а отже, його результати не є досконалими.
22. Насправді видань грецького Нового Завіту, які претендують на «критичні», є декілька, але жодне з них за своїм науковим рівнем не стоїть навіть близько до «NTG». Мовиться здебільшого про їхній так званий «візантійській текст», якому вони віддають перевагу. Вони спираються на пізні (власне) візантійські рукописи, намагаючись довести, що такий текст можна відтворити вже на основі ранніх рукописів. Іншими словами, на відміну від методології «ECM», це певною мірою зворотний пошук тексту. Серед таких видань можемо назвати: The Greek New Testament – Tyndale House. Утім завжди корисно глянути на його критичний апарат. Зараз триває робота над другим виданням, але рік випуску не передбачений.
23. https://bibleworks.com/
24. https://www.accordancebible.com/accordance-14/
25. https://www.logos.com/
26. https://verbum.com/
27. Координаційна група звернулася поіменно до (майже) всіх нам відомих біблістів, зокрема через митрополитів, єпископів, настоятелів монаших згромаджень та ректорів наукових закладів, як в Україні так за її межами. Деякі з них вже дали свою згоду. Сподіваємося, що в процесі всі, хто має відповідну освіту та готові працювати колегіально, відгукнуться на цей історичний заклик, або ж самі звернуться до нас.
28. В Координаційної групи є чітке розуміння того, що цей новий переклад здійснюють не для самих біблістів, а для тих, що не мають змоги читати біблійні тексти оригінальними мовами.
29. У процесі перекладу Координаційна група враховуватиме специфічність візантійської літургії та в деяких випадках радитиметься з літургістами.

Поділитися: