В червневому числі Бюлетеня Місцевого Патріярхального Комітету ПУКЦеркви в Лондоні надруковано листа о. С. Вічарука до Пана М. П. і його відповідь о. С. Вівчарукові. Тому що обидва листи є характеристичні для ситуації у вітці нашої Помісної УКЦеркви на терені Великої Британії пропонуємо нашим Читачам запізнатись з їх змістом
Редакція
ЛИСТ
о. Степана Вівчарука до пана М.П.
Посилаючи Вам декілька конверт на Ваші недільні пожертви,
вітаю Вас з Новим Роком і призиваю Божого Благословення!
Душпастир.
Примітка:
Дозволю собі післати Вам для інформації деякі витинки з преси, які тепер напливають до нашої канцелярії. Відчуваю, що релігійна криза біля Вас дальше поглиблюється, а радше Ви самі її витворюєте на підставі бажань, які вже уважаєте за факти. Це релігійна ілюзія і донкіхотство! Стоїмо тепер перед дилемою: залишитись при Католицькій Церкві, або вибрати Національну. Національна Церква була і залишається дальше скритою мрією ОУНр… Я стою при першій Церкві до кінця, до останнього вірного на Службі Божій.
Священики М. і М. є таки суспендовані, отож їх священодійство є незаконне і грішне. Політика нашої Церкви є НЕЗМІННА. Святіший Отець її апробував. Прошу Вас нічого не міняти у своїй релігійній практиці і других в блуд не впроваджувати. Закликаю Вас на Рани Христа не нищити нашої парохії і збаламучених людей. За це можете важко покутувати. Моє слово до Вас, — це упімнення ЗАКОННОГО КАТОЛИЦЬКОГО СВЯЩЕНИКА! Якщо Ви не залишите злої дороги, я буду змушений про Вас сказати слово в Церкві, щоби перестерегти своїх вірних.
С. І. Христу!
8.3.1978
Відповідь пана М.П.
Законний священик о. С. Вівчарук Лондон.
С. І. Христу!
Законний Отче!
Не підходить мені дякувати Вам за всю повну злоби писанину, котру Ви мені надіслали, моїй дружині та багатьом людям нашої парохії. І на що воно здалося, та кому це потрібне? Чи думаєте, що сьогодні люди похопляться на гачок та будуть вірити брехні? Люди добре знають, що Ви з єпископом обложилися римо-католицькою пресою та англійською поліцією і знущається над нашою Помісною Церквою, над її Головою та над вірними тієї ж Церкви.
Наша пословиця каже: хто сіє вітер — збиратиме бурю. Та свята правда нашої пословиці вже сповнилася у Ґлостері. Тепер Ви далі сієте вітер своїми засекреченими листами і ніхто не буде здивованим, коли хтось вийде з рівноваги та подряпає Вам носа під церквою. Це буде друга буря, на яку Ви знову чекаєте, щоби відтак знову нас очорнити перед чужим світом. Ви вже цілком втратили гідність священика. Своїми законами Ви повиганяли людей й з Церкви, бо Вам не ходить, щоби була Христова Церква, в якій витав би сам Христос, але щоби та Церква була законна,без християнської любови ближнього.
Та коли Ви вибрали такий шлях, то Бог з Вами. Ідіть тим шляхом, та нас залишіть в спокою, не легковажте восьмою заповіддю Божою. Зазначую недвозначно, що в нашій парохії немає ніякої кризи релігійної, яку Ви нам хочете накинути. У нас відправляються регулярно Служби Божі, раз на місяць, було Водосвяття, священик відвідав цілий ряд домів зі свяченою водою. Скажете — це все незаконно, та люди в нас вже розбираються самі де чужі закони, а де своя свята віра. У них отці: крилошанин Матичак та о. митрат Музичка є рідні священики і ніхто їх суспендувати нам не може, крім Блаженнішого Отця Йосифа, нашого Патріярха. Бо ми є лише в злуці із Вселенською Церквою і визнаємо Папу як її голову. Наші предки вимагали й ми тепер домагаємося лише своїх прав, загарантованих нам Берестейською Унією та потверджених Другим Ватиканським Собором. Не є бажанням нашого Блаженнішого Отця Йосифа відділятися від Вселенської Церкви, але вибороти і передати нащадкам наш рідний устрій в Українській Помісній Церкві.
Тому шкода Вашого труду висилати мені конверти на пожертву ЗАКОННІЙ ЦЕРКВІ, бо я нічого не пожертвую. А Вам не личить наперед грозити мені, що проти мене виступите в Церкві, а потім простягати руку. Тут ніякі Ваші погрози вже не поможуть. Вірні нашої парохії добре знають, що я зробив у громаді, та що далі роблю для її піднесення. Наші вірні вже самі розбираються що хто робить та куди веде. Вони помагають тим священикам, що їх благословлять, а не тим, що їх проклинають та обзивають. Отже ще раз прошу, залишіть мене й мою родину в мирі.
Остаюсь з християнським привітом
М.П.
