На форумі літературно-мистецького Клюбу, в Нью Йорку, в передвакаційному сезоні говорив про Українську Католицьку Церкву в Польщі о. крилошанин 3. Злочовський, який приїхав на відвідини до США. Доповідача представила Уляна Любович, якого знає і пам’ятає з давних часів. При цьому Любович підкреслила, що доповідач є відомим священиком, який крім душпастирської праці, багато часу і праці присвячував церковній музичній творчості. Згодом під кінець вечора пані Д. Коранович дала огляд й оцінку його церковно-музичної творчості.
Доповідач, о. Злочовський сказав, якщо хочемо говорити про УКЦеркву у Польщі після другої світової війни то слід цей час поділити на два виразні й окремі для себе періоди, себто від закінчення війни до 1956 р. і від 1956 по сьогодні. Справа в тому, що наша Церква до 1956 р. була гонена і переслідувана, майже з всіх сторін, прямо не існувала — жила в підпіллю. Від 1956 року стало краще в тому її допомагає римокатолицька польська церква. Польські ксьондзи дають свої костели для відправлення Служби Божої. Очевидно в тому певну ролю відограє примас польської церкви кардинал Вишинський. Так, як до 1956 р. наші люди боялись признаватись, що вони українці, так після почали виявляти свою українськість.
УКЦерква в Польщі начисляє біля 400,000 українців католиків і біля 100,000 українців православних. Вести було душпастирську працю, коли наших людей було виселено і порозкидано по різних місцевостях, а зокрема на «одзискане зємє» та на північ не приходилось легко. Акція переселення розпочалась в 1946 р. Тоді арештовано перемиського єпископа Коциловського і всю капітулу. Деякі священики втекли і залишились у Польщі. Наші священики біля 20 осіб попали до табору в Яготині. Покійний вже о. мітрат Василь Гриник нав’язав і вів у імені УКЦеркви діялог з примасом Польщі кардин. Вишинським. В цьому напрямі продовжує цю працю о. мітрат Дзюбина. Кардинал Вишинський давав розпорядження польському духовенству й вірним, щоби допомагали сповняти душпастирську працю священикам східнього обряду. Так поволі наші священики одержували парафіяльні права, якими їх наділював кард. Вишинський. Також наш Патріярх вказав на окремі права нашої Церкви у Польщі. При цьому навів факт, що в римо-католицькій церкві миропомазання міг робити тільки єпископ.
Від 1963 р. кардин. Вишинський є ординарієм УКЦеркви в Польщі. У нашій Церкві після появи у Римі Патріярха Йосифа зайшло багато змін, включно з миропомазанням. Він привернув такий стан, як був колись в минулому. В нашій Церкві вікарій має ті самі права, що й єпископ, за виїмком того, що не може висвячувати священика. В нашому обряді є добра назва — священослужитель.
Наша Церква в Польщі під сучасну пору начисляє 74 душпастирських станиць. Священики виявляють багато ревности і посвяти у своїй духовній праці. Доповідач поруч з тим називав факти посвяти наших священиків, як також вірних. Практикуючих вірних УКЦеркви є біля 50 тисяч. Доповідач підкреслив, що о. мітрат В. Гриник належав до непересічних постатей в нашому церковному й громадському житті. В молодечому віці він займався вихованням молоді в релігійному дусі. Він все правив в п’ятій годині ранку Службу Божу для наших дівчаток — кухарок, які приходили з сіл на працю до міста. Відмітив, що є покликання до священичого і монашого життя. В останньому часі побожність серед вірних зросла.
Доповідач о. Злочовський представив нам дещо підбадьоруючу й обтимістичну ситуацію нашої Помісної УКЦеркви в Польщі. Очевидно, це зрозуміло, але дискутанти звертали увагу і вказували, що наша Церква ще й сьогодні зазнає різних труднощів в Польщі.
Присутній
