В нарадах взяв участь Преосвящений Владика Ізидор Борецький, який був присутній майже весь час нарад УПСО, слухаючи пляни праці, звіти і низку проблем, що їх має зорганізований мирянський рух. Також були присутніми парох церкви св. Миколая о. Іван Сиротинський, о. Роман Набережний, о. мітрат Петро Хомин, о. д-р Юрій Федорів і о. Микола Матичак. В нарадах взяли участь крім членів президії і головної Ради також представники крайових мирянських товариств й організацій, представники брацтв і сестрицтв, представники Священичого Товариства св. Андрея та запрошені гості. Наради відкрив заступник голови УПСО інж. Сидір М. Тим’як і попросив о. Романа Набережного провести молитву. Після молитви прочитано привіт — благословення та побажання Глави Помісної УКЦеркви Патріярха Йосифа, також прочитано привітання від духовного опікуна зорганізованого мирянського руху Владики Івана Прашка з Австралії. Безпосередньо, теплими словами привітав наради Владика Ізидор Борецький.
Загальний звіт з праці Президії УПСО склав заступник голови інж. Сидір Тим’як, який у хронологічній формі подав проведену працю та намічені пляни. Ще на вступі відмітив, що через родинні труднощі голова УПСО проф. Петро Зелений не міг прибути безпосередньо на наради. С.Тим’як підкреслив, що члени президії УПСО є порозкидувані по різних континентах так, що контакт відбувався листовно або телефонічно. Такою самою формою вдержувано зв’язок з складовими організаціями, товариствами та брацтвами. З рамени УПСО С. Тим’як двічі відбув засідання з крайовою Управою в CШA. Поінформував, що в останньому часі УПСО, як неприбуткову установу прийнято в члени ЗУАДК і тим самим складені пожертви на УПСО можна відтягати від податків. Поруч з тим С. Тим’як подав плян і програму III Конґресу Мирян, який має відбутись в середу, 22 листопада 1978 p., в Нью Йорку на передодні відбуття Конґресу СКВУ. На Конгресі Мирян запляновано три основні доповіді на тему: 15 років змагу за патріярхальний лад Помісної УКЦеркви, роля мирян — доповідатиме д-р Богдан Цимбалістий, роля священиків, тентативно має говорити о. д-р Іван Гриньох і роля владик — доповідач ще не устійнений. Додаткові інформації до загального звіту Тим’яка подав ред. Роман Данилевич. Він сказав скільки вислано різних писем, петицій й інформацій. Д-р Володимир Бачинський подав докладний фінансовий звіт, при цьому відмітив, що Президія УПСО плянує зорганізувати окремий інформаційний центр. Реалізація цієї ідеї буде вимагати додаткових фінансових вкладів.
Над заслуханими звітами і поданими плянами відбулась дискусія в якій займали слово: Василь Маркусь, Микола Кушпета, Михайло Марунчак, Богдан Климовський, Володимир Пушкар, Богдан Лончина, Рома Гайда, Володимир Дацко й інші. В дискусії схвалено ідею створення інформаційного центру і запропоновано, щоби такий створити в Чікаґо при УКУ, але також були думки, в яких аргументовано, що такий центр не може бути при УКУ. Схвалено вступ УПСО до ЗУАДК-у. В загальному одобрено пропозицію, щоби УПСО вступило до СКВУ. В цьому напрямі з рамени президії УПСО зроблено всі заходи. Прийнята має наступити на окремому засіданні управи СКВУ в Нью-Йорку перед самим початком конґресу СКВУ.
Окрема точка була присвячена журналові «Патріярхат». Цю справу реферував виконуючий обов’язки редактора Микола Галів, який підкреслив, що мабуть не всім відомо і не всі здають собі з того справу, що появу журналу слід завдячувати редакції й адміністрації, які виконують велику працю без жадної винагороди. Якщо б цього не було ми не могли б журнал видавати. Нам ідеться не про заробіток, але щоби журнал був якнайширше почитний серед нашої громади. У зв’язку з піднесенням почтової оплати поважно відбилось на наших фінансах. Оплата одного числа журнала коштує біля 40 центів, коли до цього додати друк то фактично журнал є дефіцитним. Не йдеться про заробіток, але про форум з якого можна поширювати патріярші ідеї. Треба, щоби побільшити, чи вірніше поширити кольпортажу і передплату журнала. Додаткові інформації з адміністрації журнала подав д-р Володимир Пушкар. Під сучасну пору журнал «Патріярхат» розходиться біля дві з половиною тисячі. Називав скільки до кожної країни висилається. В адміністрації крім В. Пушкара багато допомагають мґр. Мирослав Субтельний, Н. Сум й інші, яким належить справді велике спасибі. У завваженнях до цих питань підкреслювано, що журнал здобув собі право громадянства, його точна й регулярна поява має своє значення. Журнал став більше почитний, а його рівень значно покращав. Журнал «Патріярхат» належить піддержати інформаціями і дописами з місць про що і просив у свойому виступі М. Галів. Очевидно всі підкреслювали потребу більше поширити журнал, бо це наша візитівка, це наш форум виступу, журнал, це наші очі. В загальному всі висловлювались, що для журнала повинна бути дана всестороння піддержка так фінансова, як також у формі дописів й інформацій з місць.
Ще в передобідовому часі заслухано бюджет на 1979 рік, який прийнято і усталено, що Загальні Збори УПСО, які відбудуться в наступному 1979 р. вирішено відбути на терені Великої Британії — пропозицію прийнято.
В дальшому слідували інформаційні звіти Крайової Ради Українських Організацій за Патріярхат — Канада, за яку звітував її голова д-р Михайло Марунчак. Він подав під яким кутом проходила праця, відмітив обильну працю проведену на видавничому відтинку, підкреслив що на терені Канади є також патріярхальні товариства базовані на безпосередньому, індивідуальному членстві. Звіт з праці Крайової Управи Т-ва за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви, у відсутності голови ред. В. Качмара, який через стан здоров’я не міг прибути на наради склав секретар Крайової Управи Микола Галів, підкреслюючи, що праця спиралась на поширенні патріярших ідей серед нашої громади, видаванні журнала «Патріярхат», як також ми старались допомагати нашим братам у Великій Британії. Крайова Управа, а зокрема референтка інформації Дарія Кузик систематично розсилала відповідні летючки в церковних справах та з приводу різних подій не тільки до Відділів Т-ва в США, але також до Канади й Великої Британії. Василь Маркусь подав звіт з праці Брацтв і Сестрицтв, подаючи, де такі вже існують і де плянується оснувати.
Крім цього були зачитані звіти з Бельгії від проф. Петра Зеленого, Великої Британії голови Центрального Патріярхального Комітету інж. Б. Кудлика, Німеччини — новообраного голови патріярхального товариства Михайла Рудка, і Франції за підписом секретара С. Семенюка, Аргентини, Австралії і подано інформацію про Бразилію. Після заслуханих звітів відбулась коротка дискусія.
Президія УПСО висунула питання грекокатолицьких владик у Югославії у зв’язку із їх заявою. Тому що з документом наших владик в Югославії всі знайомі вирішено, щоби до архиєп. Г. Букатка написати в цій справі окремого листа. До речі вже відомо, що духовенство нашої Церкви в Югославії не схвалило потягнення наших владик.
Преосвященний Владика Ізидор Борецький, який прислухався нарадам висловив свої думки й завваження до мирянського руху та його проблем. Владика підкреслив — ми з увагою прислуховуємося та приглядаємось до вашої праці і рівночасно подивляємо вашу охоту, відданість, посвяту, любов та вірність ідеям Блаженнішого Патріярха Йосифа. Недавно, тут в Канаді, ми владики мали наради в справі підготовки святкувань хрещення України. Я звертався до владик, монаших чинів і священиків, щоби вони зблизились до мирян, серед яких є багато наших професорів, науковців й професіоналістів, які чимало присвячують уваги, часу, пишучи наукові праці й розвідки про нашу Церкву. За це їм належать вислови признання, а ми не тільки що не оцінюємо їх вкладу праці, але й не знаходимо зрозуміння для них. Я також бажаю, щоби і ви, миряни нахилились до ваших владик і священиків. Під час нарад наших владик в Канаді, коли посилали листа до Папи була мова і про лист до Блаженнішого Йосифа. Тут зайшло, а як затитулувати. Я радив, щоби затитулувати до Патріярха Йосифа, але так не вийшло.
Мені здавалось підкреслив Владика Борецький, що після похорону митрополита Амврозія Сенишина, де були присутні всі владики і тоді єп. А. Горняк обняв Блаженнішого і просив прощення і також Патріярх Йосиф з своєї сторони просив вибачення. Здавалось, що цим актом буде закінчений конфлікт у Англії. Ми не можемо дальше цього продовжувати. Ми повинні змагати до єдности. В справі наших владик у Югославії треба знайти більше терпеливості. Архиєп. Г. Букатко все був прихильником патріярхату і він дальше є. Архиєп. Букатко є важко хворий і тому не треба зараз посилати до нього листа, а зачекати, щоби прийшов до сили. Зараз наступає нова доба і ми повинні готовитись до неї. Гадаю, що велика праця була проведена, вона випливала з наших сердець. В дальшому знайдім у праці нові засоби й нові методи — закінчив Владика Ізидор.
Д-р Роман Осінчук у свойому окремому виступі з’ясував справу Св. Софії, а саме збірку на патріярший фонд. Він підкреслив, що всі дотогочасні надбання Патріярха Йосифа вимагають фінансів для їх забезпечення і просперування. Д-р Б. Лончина, який недавно прибув з Риму подав коротеньку інформацію про літні курси на Українському Католицькому Університеті в Римі. При цьому він відмітив, щоби заносити спільні молитви за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея і спільно молитись за гідне й достойне відсвяткування Хрещення Руси-України. На цьому закінчено цілоденні наради УПСО. Владика Ізидор провів молитву.
Вечером відбулась спільна зустріч патріярхальних діячів з українським громадянством міста Торонта під час якої д-р Василь Маркусь виголосив доповідь на тему: «15 років патріярхального руху … що далі». Доповідач підкреслив, що 10 жовтня ц. р. буде рівно 15 років, як постав зорганізований мирянський рух за патріярхат. Доповідач в хронологічній формі подав широко етапи, якими проходив і розвивася зорганізований мирянський рух на терені CШA. Вказав на його труднощі і досягнення. Хоч доповідь була дещо довша то все ж таки присутні прослухали з непослабленою увагою. Після доповіді відбулась жвава дискусія в якій взяли участь: Б. Климовський, Михайло Марунчак, О. Тарнавський, М. Кушпета, Р. Осінчук, М. Галів, В. Пушкар, С. Тим’як, Роман Данилевич і о. Р. Набережний. Дискусія була річева й до теми. В дискусійному виступі ред. Р. Данилевич розказав присутнім такий факт — я мав щастя бути на свяченю єп. А. Горняка у Філядельфії. Після всіх церковних церемоній і свячень відбувся бенкет під час якого виголошувались різні промови. Також говорив нововисвячений єп. Августин Горняк і з його промови мені запам’ятались такі слова — що піднесення його до єпископа, це є однострій не на мене пошитий, — сказав єп. Горняк. Фактично треба признати, що це свята правда, яку єп. А. Горняк сказав в той час, бо це справді однострій не на нього пошитий. Це видно сьогодні з тих всіх подій і потягнень єп. А. Горняка у Великій Британії. На закінчення доповідач давав відповіді на заторкнені питання в дискусії та висловив своє заключне слово.
