Дорогі у Христі, здається, протягом останніх двох років було багато спроб пояснити, дати відповідь на запитання, яке не дає спокою багатьом людям в Україні, особливо тим, чиї рідні зараз на передовій: де у тій всій ситуації нашого страждання і болю є Бог? Напевно, вичерпної відповіді на нього не дасть ніхто, крім самого Бога.
Любов – ключ до заспокоєння
У книзі Йова, коли Йов запитує про причини своїх страждань, притому що він вповні й узасаднено переконаний у своїй справедливості, Бог також не дає йому вичерпної відповіді. Бог розказує йому про велич космосу і всесвіту, про те, як складно людині зрозуміти не тільки саму себе, а й світ навколо себе. Бог говорить про те, що Він знає краще. Для багатьох людей така відповідь виглядає навіть не спробою дати відповідь, а втечею від відповіді. Що з того, що Бог знає краще? Що з того мені, що Бог знає краще і розуміє весь плин історії? Як я маю дати собі з цим раду? Як ті люди, яких я знаю, які страждають, як вони мають дати собі з цим раду, що Бог знає краще?
Напевно, відповіддю чи доповненням до цієї відповіді, яке дасть нам певне заспокоєння (можливо, не розуміння, а саме заспокоєння), є те, що Бог не тільки знає краще, але й любить нас. Можливо, в теперішніх історичних обставинах це не цілком очевидна справа. Якщо Бог нас любить, чому Він не відкине агресора? Якщо Бог нас любить, чому Він не захистить тих, що захищають нас від сваволі, від ненависті російських нападників? Якщо Бог нас любить, чому страждають діти, жінки, старі? Якщо Бог нас любить, чому міста, які ми також любили, зараз стоять знищені? Якщо Бог нас любить, чому ми маємо прокидатися вночі від повітряної тривоги?
Я не знаю відповідей на ці запитання. Але я знаю, що в історії спасіння Бог завжди є з тими, кого любить. Він є з тими людьми, які зараз боронять нас на фронті. Я знаю, що Він є з тими, які страждають. Знаю, що він є з тими, які переживають за тих, що зараз на фронті. Я знаю, що Він слухає молитви кожної матері, кожного батька, сестри, брата, дітей за своїх батьків, матерів, сестер, братів, за всіх тих, які тепер на передовій, намагаючись боронити нас від зла, яке хоче нас знищити. Бог є з ними! Якщо хтось має сумніви, то навіть неупереджений погляд на події останніх двох років повинен нам ті сумніви, ну, можливо, якщо не повністю розвіяти, то великою мірою зменшити. Чудо оборони Києва, визволення Херсонщини, Харківщини…
Наш народ мужній – це правда, але ворог сильніший і злий. І те, що ми можемо побороти зло в цьому світі, можемо вистояти – це завжди стається завдяки Божій підтримці. Чи міг би Бог повністю за нас все зробити? Теоретично міг би. Але історія, наше життя і сьогодення – це не питання теоретичне. Це наші щоденні практичні рішення. І, можливо, найголовнішим у сьогоднішньому нашому стані та часі є усвідомлення того, що Бог тут, Він близько. Що близькість Бога очевидна. Що вміння розпізнавати знаки часу, зчитувати те, що діється навколо нас, обов’язково має привести нас до усвідомлення того, що Бог із нами.
Пошук Царства Небесного і боротьба за свободу
Очевидно, Христос говорить нам про пошук Царства Небесного як про нашу безальтернативну майбутність. Можна сказати, що пошук Царства Небесного якось не зіставляється з боротьбою за свободу та незалежність нашого народу. Але пошук Царства Небесного означає також життя справедливістю. Справедливість означає завжди мати опцію для тих, що перебувають у небезпеці, в потребі бути захищеними. І ті люди – чоловіки та жінки, які сьогодні на передовій, на фронті, стоять там не за політичні системи, перебувають там не тому, що хочуть боронити чиїсь статки, не тому, що хочуть щось для себе здобути. Вони боронять тих, які безборонні, які тієї оборони потребують. Тому це один із найбільш справедливих способів життя – боронити того, хто не може себе оборонити. Ось чому якоюсь мірою наша боротьба проти російського агресора також є нашим пошуком Царства Небесного. І Бог там, де є люди, які Його шукають. Можливо, Він не діє згідно з нашою волею і нашими планами. Можливо, нам важко зрозуміти те, в який спосіб Він присутній у нашому житті, особливо в тих кардинально складних і прикрих обставинах. Але те, що Бог пішов із людиною через страждання у смерть, як ми це переживаємо в часі Великого посту, означає також, що сьогодні Він є з тими, які страждають, віддають своє життя задля інших людей. У листі до євреїв апостол пише, що Бог завжди той самий. І якщо Він тоді у своїх стражданнях, у своїх страстях не зрікся людини, то напевно не зречеться й тепер.
Як і тоді небагато людей розуміли, що Бог робить на хресті, так і зараз нам не завжди легко зрозуміти, як же то Бог перебуває з нами в шанцях, в окопах цієї великої війни. Але те, що Він там із нами, це, запевняю вас, правда. Де є Бог? Він там, де є ті, що страждають. І не задля того, що Він тішиться нашими стражданнями або вважає, що ці страждання є чимось добрим. Ні, Бог хоче нас із наших страждань вивести. Але для того, щоб ми могли вийти разом із Ним зі своїх страждань, ми повинні повсякчасно тримати Його за руку, незважаючи на те, де ми є: на передовій чи в тилу. І взявши Його за руку, піти за Ним. Слухаючись Його, живучи справедливо, стараючись, щоби це справедливе життя в нашім краю запанувало, бо не за несправедливість борються сьогодні наші воїни, а за те, щоб ми всі разом мали добре, радісне, справедливе суспільство, вільне від гріха та несправедливості. І в ньому також буде Бог. Він сьогодні з нами в нашій боротьбі. Якщо будемо Його слухати, Він приведе нас до перемоги. І згідно з обіцянкою, яку читаємо наприкінці Євангелія від Матея, ніколи нас не залишить. Бог є з нами! Якщо ми це забудемо, то це буде не провина Бога, а наша. Бог є там, де є ми! Ось найголовніше, що ми в ці тяжкі часи мусимо пам’ятати.
о. Ігор Колісник, редемпторист
