Період коронавірусу і широкомасштабне вторгнення Росії в Україну вплинули на стан і функціонування масмедіа в Україні. Не винятком стали й релігійні медіаресурси, серед яких традиційні ЗМІ та інші канали інформації УГКЦ. У запланованій серії публікацій, маючи в науковому доробку десятки статей на релігійну тематику в медіа, хочу зробити короткий огляд і дати загальну характеристику ЗМІ нашої Церкви. Окреслюючи цю категорію, відштовхуватимуся від термінології Закону України «Про медіа», який набув чинності 31 березня 2023 року, а також проаналізую статистичну інформацію і належність того чи того ресурсу до конкретного типу засобу масової інформації. Поза дужки в цих статтях буде винесене питання медіаменеджменту та фінансування: залишу його для розгляну потенційно компетентніших авторів.
Отже, в Законі України «Про медіа» поняття «медіа» і «засіб масової інформації» ототожнені: медіа (засіб масової інформації) – це засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, який періодично чи регулярно виходить у світ під редакційним контролем та постійною назвою як індивідуалізувальною ознакою1. Натомість конкретні ЗМІ, які належать до певних типів і об’єднані спільними способами передачі інформації, означені поняттям «медіа» − аудіовізуальне, друковане, онлайн-медіа, вебсайт. Саме в такому ключі й згрупуємо медіаресурси УГКЦ мовою цифр, яка є цілком умовною в часі цієї смертоносної війни, в період, коли державні інституції, відповідальні за статистику, не завжди ефективно працюють2.
Для читачів «Патріярхату» не буде особливим відкриттям той факт, що масмедіа у зв’язку з технологічними змінами та винаходами в цій сфері протягом цілого XX століття завжди були одним із засобів поширення євангельського вчення і науки Католицької Церкви. За твердженням дослідниці у цій ділянці Наталі Гадьо, Церква стала творцем терміна «соціальна комунікація», що його вперше запровадили під час Другого Ватиканського Собору. На думку Гадьо, в контексті служіння суспільству такі терміни, як «технології поширення інформації», «аудіовізуальні засоби інформування» чи навіть «засоби масової інформації» («масмедіа», «медіа») та «масова комунікація», не відповідали тому значенню, яке вкладає у нього Католицька Церква. «Католицьке вчення про соціальну комунікацію (…) називають найґрунтовнішою богословською розробкою всього спектра проблем, пов’язаних із комунікацією, інформаційним суспільством та медіаорієнтованістю Церкви», − наголошує авторка3.
Офіційна статистика медіа УГКЦ
Попри термінологічні розбіжності стосовно розуміння ЗМІ у гуманітаристиці та богослов’ї, розгляну для початку статистику медійних ресурсів УГКЦ кількарічної давності. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), створена при уряді в 2020 році, щороку на своєму сайті оприлюднює звіт про мережу релігійних організацій в Україні. У відповідній таблиці розділу, який стосується медіа, станом на 1 січня 2021 року в стосунку до УГКЦ подані 56 позицій без вказування назв. Із них 24 внесені в колонку «друковані медіа», 2 – в колонку «аудіовізуальні» і 30 – в колонку «електронні»4. У звітах ДЕСС станом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року статистики про медіа релігійних організацій немає.
Власний авторський моніторинг ресурсів УГКЦ на основі структури Церкви і вебкаталогу сайту РІСУ5 дозволив автору визначити такі цифри: офіційні онлайн-медіа загальноцерковного рівня – 2 позиції; офіційні онлайн-медіа регіонального рівня – 13 позицій; друковані медіа в паперовому вигляді ‒ 7 позицій; друковані медіа протягом 2022 і 2023 років, із 2024 року − у форматі онлайн-медіа − 6; аудіовізуальні медіа (теле- і радіоканали або окремі радіопередачі) – 5; всецерковні медіа, засновниками яких є закордонні церковні інституції або мирянські рухи, – 2. Загалом 35 позицій масмедіа УГКЦ. Кожний і цих ЗМІ має особливу інформаційну місію, в дечому подібне, а в дечому відмінне тематичне наповнення і свою цільову аудиторію всередині Церкви й поза нею. Оті 35 позицій медіа, на мою думку, охоплюють широку аудиторію як на всецерковному, так і на регіональному рівнях. Масмедіа УГКЦ, які коротко розглядатимемо в серії публікацій, є читабельними з огляду на такі критерії, як відвідуваність онлайн-медіа і вебсайтів, наклад, покриття теле- і радіосигналом в Україні або конкретному регіоні.
Водночас ми не врахували у мові цифр такі типи церковних друкованих медіа, як інформаційні бюлетені парафій, масмедіа ситуативного характеру, які не мають періодичності та не були зареєстровані Комітетом з питань радіомовлення і телебачення в Україні (цей орган досі займається такою процедурою реєстрації). Не ввійшли до цієї кількості й вебсайти більшості митрополичих, архиєпархіальних, єпархіальних комісій УГКЦ в Україні; вебресурси монаших інститутів богопосвяченого життя УГКЦ тощо.
Загальноцерковні структури комунікації через інтернет
УГКЦ в Україні має низку інституцій, які відповідають за комунікацію та зв’язки з громадськістю, серед яких Рада соціальних комунікацій, Департамент зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні. Завдяки їм розробляється медіастратегія Церкви через офіційні ресурси, передусім офіційний сайт УГКЦ: https://ugcc.ua/ (до 1 серпня 2023 р. – «Медіаресурс УГКЦ»), який відображає новинну інформацію з життя УГКЦ в Україні та поза нею. Із перенесенням осідку глави Церкви до Києва до 2020 року видавали друкований «Вісник Києво-Галицького Верховного Архиєпископства». Рішення вищих церковних інституцій можна прочитати на вебресурсі «Собор УГКЦ» − тут публікують матеріали Патріарших, єпархіальних і екзархальних Соборів (sobor-ugcc.org.ua), є актуальна рубрика новин про події в церковних одиницях.
Об’єднувальним із погляду різних засобів поширення інформації стало «Живе ТБ» (https://zhyve.tv/), яке завдяки трансляціям богослужінь у часі пандемії коронавірусу набуло популярності серед ширшої аудиторії через загальнонаціональні канали і на платформі Youtube. З початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну це телебачення стало провідним всецерковним аудіовізуальним медіа (в серпні 2023 р. відсвяткувало 10-річчя). Зараз Youtube є основною платформою для «Живого ТБ» із найбільшою кількістю підписників (понад 213 000) і майже 10 000 відеоматеріалів. Увесь контент має релігійне спрямування. Відеоматеріали збирають у середньому по кілька тисяч переглядів. Працівники задіюють різні можливості Youtube, створюючи подкасти, shorts (короткі відеоролики), плейлисти тощо. Тут представляють щораз нові відеопроєкти з військовими та капеланами; коментують такі болючі теми, як убивства людей на війні, бажання смерті іншим тощо.
Час повномасштабного вторгнення об’єднав ще більше людей у молитві на «Живому ТБ», особливо українців, які вимушено виїхали за кордон. Така молитовна форма, як «Вервиця єднає» о восьмій вечора за київським часом, знайома мільйонам греко-католиків в Україні та на поселеннях.
Каналами комунікації «Живого ТБ» у соціальних мережах є сторінка у Facebook (https://www.facebook.com/Zhyve.tv/), сторінка в Instagram (https://www.instagram.com/tv.ugcc/), а також ефіри на телевізійних каналах-партнерах («5 канал», новини на «24 каналі», «Еспресо TV», регіональні телеканали), кінотеатри, покази відеоматеріалів на спеціальних церковних та світських заходах.
До знакових проєктів «Живого ТБ» належать «Історії з історії УГКЦ», «Додому», «Відкрита Церква», «Бог (не)просто говорить» та багато інших. Окремою темою з початку великої війни може стати пастирське слово Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава на згаданих каналах «Живого ТБ» (відомий його вислів «Україна стоїть, Україна молиться, Україна бореться»). На вебсайті «Живого ТБ» дуже зручний інтерфейс із читабельними вкладками. Такі рубрики, як «Трансляції», «Новини» та «Партнери», містять архів повідомлень із 2015 року. Ще один вагомий проєкт «Живого телебачення» − «Воскресіння. Живе радіо». Це цілодобова інтернет-радіостанція, мовлення якої спрямоване на спілкування з аудиторією на різносторонні теми (з позицій воцерковленої особи). Там у прямому ефірі відбуваються тематичні розмови з цікавими особистостями (проєкт «Добра розмова»), дискусії, транслюють новини. На сайті розміщена велика бібліотека подкастів.
Єпархіальні ресурси
Завдяки розвитку глобальної мережі для локальної аудиторії Церкви базовим джерелом інформації стали інформаційно-аналітичні онлайн-медіа архиєпархій, єпархій, екзархатів, які щодо оперативності частково замінили з десяток газетно-журнальних видань названих церковних одиниць (деякі з них уже не видають у паперовому форматі; наприклад, у Львівській митрополії УГКЦ не видають газет «Жива вода» (Трускавець), «Джерело життя» (Сокаль)). Кожне з цих онлайн-медіа виробляє власний стиль подавання інформації, має різне оформлення, але, що найважливіше, показує активну роботу окремої архиєпархії чи єпархії в період російсько-української війни в духовному, благодійному вимірах, капеланському служінні на фронті. Тематичний розбір цих онлайн-медіа міг би зайняти не одну сторінку.
Із благословення митрополита Львівського УГКЦ Ігоря Возьняка, окрім давнішого архиєпархіального онлайн-медіа, відновило роботу в 2023 році онлайн-медіа «Католицький оглядач» (http://catholicnews.org.ua/), яке інформує про події в Церкві в Україні та світі, коментує їх. Особливими формами хронікальної інформації з життя єпархій стали бюлетені, як-от Бюлетень Стрийської єпархії: https://stryiugcc.org.ua/. Івано-Франківська архиєпархія останніми роками розвинула Департамент суспільної комунікації (медіацентр), в структуру якого входять, окрім інформаційного вебресурсу архиєпархії, друковані медіа інституцій, про які мовитиметься в наступній статті.
Окрім церковних онлайн-медіа, в традиційно греко-католицьких за конфесійною ознакою регіонах інформаційно-аналітичні ресурси функціонують у екзархатах та єпархіях півдня і сходу України та є умовно локальним джерелом інформації. Спільною тематичною рисою більшості онлайн-медіа та інтернет-ресурсів церковних одиниць УГКЦ, окрім новинного компонента, є молитовна підтримка вірян і війська в протистоянні російській агресії. Жертовність парафій заради порятунку ближнього, який опинився в біді, особливо помітна на ресурсах тих церковних онлайн-медіа, які висвітлюють релігійне життя в прифронтових регіонах.
Із-поміж знакових вебсайтів патріарших структур варто виокремити сайт Патріаршої молодіжної комісії «Дивенсвіт» (https://dyvensvit.org/). Біблійна тематика з розважаннями на щодень, календар, коментарі до складних екзистенційних тем у часі війни з погляду богословів, священників, опис проєктів названої вище інституції, залучення молоді до Церкви – ось головні тематичні штрихи до «Дивенсвіту».
Із початку пандемії коронавірусу й донині Youtube відкриває можливості авторам у індивідуальних проєктах, чим скористалися священнослужителі для проповідницького слова в короткій формі або в представленні записаних проповідей і наук на богословські, історичні та сучасні теми. Це цілком паралельна інформаційна ніша (в дечому незалежна від церковних онлайн-медіа УГКЦ), у якій яскраво проявляються такі молоді автори-проповідники, як: єромонах-студит Юстин Бойко; отець Тарас Бровді із села Ділове на Закарпатті; єромонах-редемпторист Сергій Гончаров під ніком Падре Серж; єромонахи-василіяни Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, серед яких отець-проповідник Корнилій Яремак; отець Василь Колодій із парафії у Дніпрі та багато інших.
Ігор Скленар, доцент кафедри теорії і практики журналістики ЛНУ ім. І. Франка
Продовження буде
- Закон України «Про Медіа». Сайт Верховної Ради України. Редакція від 01.01.2024. // Верховна Рада України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text).
- У статті використані розробки випускників факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка Марти Гнат і Анастасії Доскач.
- Гадьо Наталія. Медіастратегії Католицької Церкви в інтернеті. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій. 27.00.04 – теорія та історія соціальних комунікацій. URL: https://lnu.edu.ua/thesis/hado-nataliya-romanivna/
- Статистичні матеріали. Звіти про мережі релігійних організацій України // Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (https://dess.gov.ua/statistics-rel/).
- Вебкаталог сайту РІСУ // Релігійно-Інформаційна Служба України (https://risu.ua/veb-katalog_t127).
