(Виголошена промова голови УПСО проф. П. Зеленого)
Традиційно вже з’їзджаються кожного року до Риму в дні 17-го лютого представники патріярхальних, мирянських і громадських організацій, щоб поклонитися Блаженнішому Патріярхові в день Його уродин. Цього року день 17-го лютого припав на п’ятницю. Блаженніший Йосиф запросив до себе на обід представників, які прибули до Риму, всіх около 12 осіб. Тепло і щиро привітав на вступі секретар Блаженнішого о. д-р І. Дацько та провів до вітальні.
По якомусь часі увійшов Блаженніший Йосиф, привітав нас по батьківськи і для кожного з нас мав якесь приємне слово, цікавився нашою працею та бажав нам дальших успіхів в обороні прав нашої Церкви. Атмосфера при обіді була святочна і рівночасно родинна. Нам здавалось, що гостимо в рідній хаті, у рідного батька. Це ж бо цього року святкував Блаженніший не тільки свої уродини, але також 15-ліття освободження з неволі та започаткування старань за патріярхальний устрій нашої УКЦеркви.
На ці важливі моменти із життя Блаженнішого Патріярха звернув увагу проф. П. Зелений, голова УПСО, коли іменем всіх присутніх вітав Достойного Господаря такими словами:
Блаженніший Патріярше!
Високоповажані Пані і Панове!
Здається, що ще так недавно святкували ми тут, в Римі, річниці знаменних дат із життя нашого Блаженнішого Патріярха Йосифа. Ці святкування викликали у всіх — і тих, що були їх учасниками, як і тих, які про це читали в пресі, глибоке вражіння і непроминальний вплив на дальший розвиток і поглиблення патріярхальної ідеї серед широкого загалу наших вірних.
А нині відмічуємо дві дати у Вашому житті, Блаженніший Отче: день народження і 15-ліття визволення з московської неволі.
Хоч день народження — це свято більш інтимного характеру то всеж таки тисячі наших вірних, розкинених по всіх континентах, згадують нині Вас у своїх молитвах, а ми, представники патріярхальних, мирянських і громадських організацій з’явились тут, щоб зложити Вам, Дорогий нам всім Патріярше, глибокий поклін в день уродин і рівночасно підкреслити, що 15-ліття звільнення з неволі стало вже історичною подією, бо започаткувало відновлення і поглиблення патріярхальної ідеї серед нашої інтелігенції, а також серед широкого загалу нашої спільноти. Нині вже без перебільшень можна сказати, що патріярхальна ідея стала всенароднім рухом. І цього руху, згідно з природніми законами, не можна вже спинити чи знівечити. Чим далі то більш і глибше вкорінюється ця ідея в умах і серцях нашого народу не лиш в країнах нашого поселення, але також і на рідних землях, в умах більшости наших священиків та владик, але, на жаль, не всіх: вплив виховання і оточення робить своє, а дехто може навіть прикривається мімікрою, щоб тільки без шкоди для себе і своєї карієри перебути цей критичний час.
Коли Ви, Блаженніший Патріярше, на Вселенськім Соборі Ватиканськім II. поставили внесок на створення українського католицького патріярхату — то загал нашої громадськости, а в першу чергу професійна інтелігенція, зрозуміли про що йдеться. Бо вже сама ідея українського патріярхату стала наче частиною нашої душі і тільки лихоліття нашого народу приспали її, але не знищили. І ось з’являєтесь Ви, Блаженніший Отче, правний наслідник наших великих митрополитів, В’язень і Ісповідник віри, Свідок мучеництва нашої Церкви і нашого народу, гідний представник вічно живої України — і Ви своєю появою об’єднали Україну і її дітей, розсіяних по цілому світі в одну нерозлучну родину. А на Вселенськім Соборі спокійним голосом поставили внесення, щоб нашу Церкву і на рідних землях і на поселеннях об’єднати під проводом патріярха. Захоплення було загальне і можна було припускати, що тим разом весь наш Божий Люд стане муром за своїм церковним провідником і піддержить цей історичної ваги внесок.
Та, на жаль, дальші події виявили, що ми не так то легко зрікаємося нашої традиційної вдачі: ділитись на атоми у важливих, історичних моментах. А що цікавіше: ця думка поділу назріває в нас часто в кругах найменш очікуваних, через що в нас вже не одна ідея чи почин були ударемнені, і замість змагань висувається гасло: «треба вичікувати сприятливіших умовин».
І нераз «ці сприятливіші умовини» просувались попри нас, але ми їх або не помічали або усвідомлювали собі це тоді, коли було запізно. І брак однодумності у великій мірі унеможливив реалізацію Вашого історичного внеску, Блаженніший Патріярше.
В день Ваших уродин, в 15-ліття звільнення з неволі та 15-ліття започаткувань змагань за власну ідентичність нашої Церкви — іменем патріярхальних і мирянських організацій, які є об’єднані в УПСО та іменем тут присутніх — клонимо наші голови перед Вами, нашим Отцем і Главою нашої Церкви в Україні і в країнах нашого поселення, нашим Першим Патріярхом та бажаємо Вам довголіття і Божого благословенства у Вашій праці та заявляємо, що доложимо всіх зусиль, щоб патріярхальний рух об’єднано, вперто і послідовно ступав шляхом Вами вказаним аж до осягнення наміченої цілі.
Бажаємо Вам, Блаженніший Патріярше, многих і благих літ!
