В січневому числі нашого журнала появилась стаття під заголовком «Українська Церква в Людовій Польщі», яка мала бути підписана ініціялами «В. К», нажаль, через недогляд під статтею не подано наведених ініціялів, але були подані в змісті журнала. За недогляд просимо вибачення в Автора. До цієї статті нам надіслав додатковий документ інж. Володимир Сушко, який містимо по лівій стороні. Це є дві світлини. На першій в горі є мурована церква в селі Германовичі, біля Перемишля, при шляху, що пробігає з Перемишля до Хирова. Церкву побудував о. Василь Сушко, батько Володимира в 1930 роках. Це була гарна, велика мурована церква на горбку села, на яку о. В. Сушко збирав гроші по цілій Галичині. Побудова вимагала багато зусиль й успішно закінчилась. В низу є друга світлина цього самого місця, де стояла вище показана церква. На цьому місці не осталось і знаку по церкві тільки не позбирані каміння. Це дуже дивно що сталось в католицькій Польщі, де Польська Церква з своєю ієрархією на чолі має поважний голос і комуністичний режим волі, чи поневолі мусить з думкою польської католицької ієрархії рахуватись не зуміла зберегти української церкви — Божого дому? Чи справді ще не вивітрів серед польського духовенства і її ієрархії загумінковий і шкідливий польський шовенізм? В сучасній дійсності в Польщі можна б було сподіватись більшого зрозуміння до цих проблем. Деякі кола й поодинокі особи тут в західному світі говорять, що в Польщі серед польської католицької ієрархії, духовенства і вірних є зрозуміння до Української Католицької Церкви в Людовій Польщі. Дав би Бог щоби так було. Нажаль мова фактів говорить про щось іншого. Було б добре, якщо б поляки з Заходу впливали, щоби справді в Польщі ставились не тільки до українців, але всіх меншин з почуттям зрозуміння, а не шовенізму. Вже давно прийшов час на отверезіння.
