В останній хвилині редакція одержала наступні інформації: Коли почули ґлостерські українські миряни, що новонабуту і відремонтовану церкву буде святити єп. А. Горняк, вони виявили своє невдоволення і дораджували, — було б краще, якщо б єп. Горняк не приїжджав. Єп. Горняк не одноразово ображав мирян, називаючи їх «фашистами», подаючи невірні інформації про ситуацію на церковному полі в чужинецькій пресі.
Перед своїм приїздом до Ґлостеру, на посвячення церкви, єп. Горняк запросив для охорони поліцію, репортерів і телевізійні станції. Щоби церква була непорожньою то зорганізував своїх прихильників, які приїхали у числі від сорок до п’ятдесять осіб з різних місцевостей які замкнулись у церкві разом з чотирма священиками. Під церквою зібралось від 700 до 900 українських мирян — демонстрантів.
Ніхто не сподівався, що єп. Горняк приїде. Коли появилось авто і висів єп. А. Горняк у супроводі о. Орача — демонстранти кинулись в цю сторону. Поліція була на місці й загородила дорогу до єп. Горняка, а о. Орачеві сказали щоби автом виїхав на головну дорогу куди поліція допровадила єп. Горняка без капелюха і окулярів, що згубились у самотосі. Поліція нікого не арештувала, ані не було переведено жадного дослідження. Запрошені телевізійні станції і репортери газет та радіо були на місці і цілу сенсацію зразу подали в своїх новинах.
Після цього з єпископських кругів подавались до англійської преси різні невірні інформації, що мовляв, це не була релігійна, але політична демонстрація і що це не велика група націоналістів, які є фанатиками і т. д. Цим дезінформаціям немає кінця.
Після Ґлостерської події знову спровоковано авантуру у Лестері. На латинське Різдво Христове, 25 грудня 1977 р. о. Григорович (це шкот — Мак Ґреґар, який включився до нашої церкви) після проповіді хотів прочитати мирянам з англійських газет статті та з єпископської канцелярії інформації про «святотацькі» події в Ґлостері. Вірні спонтанно на це зареаґували — співали «О спомагай нас Діво Маріє…» Розлючений о. Григорович кричав до вірних — «шарап, ю камуніст» (мовчіть, ви комуністи). Після такої реакції вірні почали опускати церкву. В тому часі при виході на сходах церкви зчинилось якесь замішання. Це кухарка, ірляндка, о. Ґреґара викрикувала — забирайтесь з Англії і їдьте до Росії. Якась жінка її відповіла, а кухарка пустила в рух парасолю і вдарила жінку. Зчепились дві жінки і ледви їх розірвали. Приїхала поліція. На проти церкви є домівка СУБ-у і там всі зійшлись і поліція списувала протокол. На це вбіг в ризах о. Ґреґар і почав кричати — арештуйте їх, це заколотники. На це голова СУБ-у звернувся до о. Ґреґара, щоби він успокоївся і не робив заколоту , бо це є домівка до якої його ніхто не просив. На це була відповідь о. Ґреґара — я бритійський громадянин і маю право на цьому острові заходити де мені подобається і робити, що мені захочеться. Комісар поліції був іншої думки і попросив о. Ґреґара опустити залю СУБ-у і зачекати на поліцію в церкві. Виходячи з залі о. Ґреґар трутив якусь жінку, так що вона вдарилась головою до стіни. Жінка сказала — священик повинен соромитись так поступати, на що одержала відповідь — шарап, ю … (неприличне слово). Жінка почуваючись ображена кинулась о. Ґреґарові до очей і його подрапала. Місцева англійська преса писала про цей знову болючий випадок, очевидно в насвітленні о. Ґреґара, неприхильна для нашої церкви. Така є болюча дійсність. Коментар до цих подій подамо в наступному числі.
