Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви в США на пресовій конференції, що відбулась 20 квітня 1977 р. в Нью Йорку, яка була присвячена конфліктові, який постав між єп. А. Горняком і мирянами у Великій Британії наголосила, що конфлікт не є тільки справою наших людей у Великій Британії, але загальною справою Помісної УКЦеркви. Конфлікт на терені Великої Британії заторкає цілу Помісну УКЦеркву у діяспорі, тому нашим обов’язком всіх є зайняти належне становище. Тоді були висунені тези і пропозиції, що слід робити і як впливати, щоби цей конфлікт для добра нашої Церкви і в загальному для української справи зліквідувати. Присутні схвалювали наші пропозиції, даючи для них свою піддержку. Не було жадного застереження. Всі були згідні в тому, що в цій справі треба діяти. В такому дусі був написаний від Крайової Управи лист до єп. А. Горняка на якого управа Т-ва не одержала жадної відповіді. Як нам відомо то єп. Горняк одержав більше такого змісту листів, але виглядає, що це для і нього не мало жадного значення. Конфлікту не зліквідовано. Також не мав жадного впливу лист священиків з екзархату єп. А. Горняка, якого друкуємо на іншому місці, щоби єп. Горняк з нагоди святкувань 60 річчя священнослужіння Патріярха Йосифа поїхав до Риму, зустрівся з Патріярхом Йосифом і зліквідував конфлікт. Нажаль і цього єп. Горняк не зробив.
Нерозв’язане питання вийшло з берегів, людські емоції взяли верх над холодним розумом і прийшло до прикрого зудару мирян з єп. А. Горняком у Ґлостері. Про цей факт широко писала англійська преса, радіо і телевізія в Англії. Також був широкий відгомін в іншій пресі і тут на терені в США писала американська преса. В загальному преса подала сам голісінький факт, а саме, що демонстранти в Ґлостері — Велика Британія побили єп. А. Горняка. Для преси був найбільше важливим сенсаційний факт, вона не старалась углиблюватись в саму суть справи, а саме, що було причиною до цього болючого випадку. Підкреслюю цей випадок, бо як мені відомо то цього ніхто не плянував робити.
Це що сталося у Великій Британії заторкає не тільки нашу Церкву у В. Британії, але Помісну УКЦеркву в цілому. На проблеми, які виринули там не можна закривати очей і вдавати, що нічого не знаємо і нічого не чули та дальше мовчати, але навпаки негайно і рішучо діяти, щоби нашою мовчанкою не давати можливості пописуватись противникам не тільки нашої Церкви, а в загальному української справи. Нажаль, нашу дотеперішню мовчанку і незаітересованість вже до деякої міри використано і дальше використовується.
На іншому місці нашого журнала є два голоси в англійській мові, які передруковуємо з англійської газети «Кетолік Гералд». Один автор є українець, а другий чужинець. Український автор, який не подає свого призвища, але є відомий для редакції газети «Кетолік Гералд» у своїй статті заперечує права Церкви та існування Патріярха Йосифа з його юрисдикцією над нашою Церквою у діяспорі. Якщо анонімний автор так «гідно», «чесно» та «відважно» обороняє ватиканську позицію то чому не мав відваги покласти свого прізвища під своєю статтею? Мабуть його сумління не дуже чисте і немає відваги себе виявити. В ім’я правди люди терплять і страдають, обороняючи її. Анонімний автор не знає або не хоче знати, що Блаженніший Йосиф, як Верховний Архиєпископ має юрисдикцію над своєю Церквою. Він її мав і має тепер. Приверння Києво-Галицькій Митрополії верховного архиєпископства не було жадним особистим вивищенням Блаженнішого Йосифа, але привернення її права яким вона користувалась в історично минулому. Приверення інституційности нашій Церкві має важливе значення. За українського автора, який має квісліґівське походження приходиться тільки соромитись. Насувається питання чому з проблеми, що є самозрозумілою і за якою стоїть безпорівнання подавляюча більшість мирянства УКЦеркви зроблено таку страшну і непроходиму стіну? Нажаль, єп. А. Горняк, кілька його прибічників і василіянський чин поставили над патріярхатом і Патріярхом Йосифом непроходимі колоди і повісили замки, яких не можна відкрити. Зрозуміло, чому це робить Ватикан, але чому це роблять свої???
З другої сторони є лист, який поміщено в англійській мові й перекладі на українське, чужинця, о. мітрата Івана Мовата з Фатіми. Не буду тут зупинятись над представленням о. мітр. І. Мовата, бо це зроблено у статті Михайла Бойка: «Два російські католицькі священики і Українська Католицька Церква о. І. Моват авторитетно вияснив права Верховного Архиєпископа і патріярха в східніх католицьких церквах. Такими правами користується Патріярх Йосиф і його юрисдикція є понад єпископа і коли хтось говорить, що на терені Великої Британії Патріях Йосиф не має юрисдикції тільки єп. А. Горняк то це велике непорозуміння і не знання справи твердить о. Ів. Моват. Юрисдикція Патріярха Йосифа не обмежується тільки до території але також і до обряду, себто всіх вірних того самого обряду незалежно від цього де вони живуть, о. Ів. Моват не спирається на сантиментах, але на основі права, що прислуговує східнім церквам.
Постараймось вдуматись над цими двома документами нашого часу — статтею українського автора і листом о. Мовата. Якщо троха глибше застановимося то побачимо нашу національну трагедію. Чи з цією справою, а це вже не вперше трапилось, треба було йти на сторінки чужинецької преси? Анонімний автор, який добре відомий єп. А. Горнякові, бо це ж його інспірація, старається переконати чужинецького читача, що українцям не належиться патріярхат, що вони ще не доросли, що це тільки маленька ґрупка одної партії бореться за цю справу і т.д. Хто може повірити в те, що Патріярх Йосиф, 18 річний каторжник, який страдав за Христову Віру і за приналежність його Церкви до Апостольської Столиці раптом тут у вільному світі став не лояльним?. Хто може повірити в таку наглядну неправду? Працювати для своєї Церкви, вимагати для неї тих прав, які вона мала в історично минулому не можна називати нелояльністю до Апостольської Столиці чи Папи Павла VI. До речі, коли Апостольська Столиця свідомо забирала права нашої Церкви то це зовсім не робилось з пасторальних, чи канонічних причин, але суто політичних — диктувати і володіти! Це є факт який вже давно доведено не нашими авторами, але німцями, голяндцями, поляками й іншими, а нам закидається політику, екстремізм і нетерпимість.
