Пройшло вже сім літ від часу коли московська патріярхія надала статут автокефалії Російсько-Американській Метрополії, яка до цього часу підлягала безпосередньо патріярхові в Заґорску. Сталось це 18 травня 1970 року, офіційно в присутності американських дипломатів, коли 7 членна делегація з Америки одержала томос (декрет автокефалії) від митр. Пімена, який тоді був адміністратором в Заґорську по смерті патріярха Алексєя. Головою американської делегації був молодий єп. Теодозій із Аляски. Він там заступав митрополита Іренея із Ню-Йорку та брав участь в переговорах між Ню-Йорком і Заґорськом, які закінчились підписанням таємного договору вже 31 березня 1970 р. Про що там ішлося.
Російсько-Американській Метрополії в Америці не було можливо опанувати другі православні церкви в Америці. Всім було відомо, що Російсько-Американська Метрополія є знаряддям Заґорска і діє за їхніми наказами. Щоби опанувати православ’я в Америці, рішено в Заґорску позбутись етнічної назви «Російсько-Американської Метрополії» а офіційно передати тій церкві «самостійність» та перезвати на «Православну Церкву Америки», очевидно задержуючи за собою зв’язок (таємним договором) дочерної церкви до матірньої церкви в Росії. Все це сталось без згоди вселенського патріярха Атенаґораса та всіх інших східніх патріярхів чи єпископів православних церков в Америці. Патріярх Атенаґорас офіційно уневажнив «томос» та призначив грецького архиєпископа Яковоса на свойого екзарха для всіх православних церков в Америці. Та Заґорск собі з цього нічого не робив. За тихою згодою американського уряду «Православна Церква Америки» почала виступати, як єдиний дійсно американський представник православ’я а всі інші православні церкви в США і Канаді названо етнічними, які лише часово існують та кононічно на майбутнє не мають права буття на їхній території.
Вже 8 та 9 серпня 1970 р. митр. Іреней та єп. Теодозій канонізували на Алясці першого свойого святого «Германа-монаха з Аляски», щоби тим здокументувати, що через Аляску «Православна Церква Америки» одержала свою юрисдикцію від «святішого російського синоду» ще в 1867 році. В той час не було інших православних юрисдикцій на терені Америки і тому Заґорськ вважав, що має право над цією територією.
Хто це такий Теодозій, що був увесь час за кулісами тих дипломатичних потягнень між Москвою а Америкою? Єп. Теодозій народився в 1934 році в Канонсбурґу біля Пітсбурґа в родині Лазарів, емігрантів із Західньої України. По закінченні місцевого «гайскул» він вступив до російської православної семинарії св. Володимира в Ню-Йорку та був висвячений на священика в 1961 р. Скоро після цього став секретарем митр. Іренея в Ню-Йорку, який його висвятив на єпископа Аляски 1967 року. Вже тоді він був і тісному зв’язку із Заґорском, часто туди їздив чи приймав у себе представників з Москви. Так наприклад приїхав на «прощу до св. монаха Германа» до Аляски митр. Пімен в серпні 1970 році. Єп. Теодозій був членом різних «екуменічних» комісій та старався заманити до себе різні етнічні православні церкви в Америці. Це йому частинно вдалося. В 1972 році єп. Теодозія перенесено до Пітсбурґа, який є ключевим осередком різних православних церков. Тут він почав свою акцію «з’єднання» різніми конференціями та з’їздами. Його найбільшим успіхом був «Православний Фестиваль», який відбувся в Пітсбурґу 3-го вересня ц. р. Його господарем була «Рада східніх православних лідерів Америки» («СІОЛА»), але практичним керівником був єп. Теодозій та його група. Одинокою точкою цього «фестивалю» була спільна Вечірня, що її відправили запрошені представники вісім православних церков в «Цівік Арена» в Пітсбурґу, а саме: російської, грецької, сирійської, румунської, карпаторуської, болгарської, сербської та української (УПЦеркви в ЗСА). Від УНЦеркви в ЗСА брали участь митр. Мстислав, єп. Константин та протопресвітер А. Бек. Знаменним є факт, що архиєп. Яковос, екзарх царгородського Патріярха та первоєрарх Грецької Православної Церкви в Америці, не був присутній.
На цьому фестивалі було 11 єпископів та 70 священиків. Стадіон на 18 000 місць був досить порожній. Преса подавала між 3000 до 4000 осіб які взяли участь у Вечірні. Все ж таки для єп. Теодозія це був неабиякий усіх. Йому вдалось використати наш неусвідомлений нарід і до певної міри також наших владик! Вечірню правив єп. Теодозій та сім священиків, по одному від кожної православної церкви. Від УПЦеркви співслужив протопресвітер А. Бек, декан Пітсбурґа та духовний провідник Української Православної Ліґи. Ця ліґа вложила багато праці і причинилась до успіху фестивалю. У своїй пропам’ятній книжці з нагоди 30-літнього ювілею Української Православної Ліґи, (який відбувся в час цього фестивалю), вони прославляли єдність православ’я в Америці та підкреслювали, що «Фестиваль Православ’я» є вислідом змагань «…православних молодечих організацій, які започаткували змагання за з’єднання …» під прапором «СІОЛА». Нажаль тут треба лише додати, що за тією організацією стоїть єп. Теодозій із своєю клікою, яка слухає доручень із Заґорска…!
Варто згадати, що теперішнім головою «СІОЛА» є українець, др. Степан Сивулич, колишній голова Української Православної Ліґи в США Він, нажаль не мав багато до говорення в праці комітету підготовки фестивалю, бо всіми важливими справами проводив єп. Теодозій та два інші члени із його церкви. Єп. Теодозієві дуже залежало заманити православних українців,бо вони мають чисельні громад в околицях Пітсбурґа і без їх участи в хорі та на залі, Вечірня не дуже вдала б ся.
Вечірню відправлено майже в англійській мові, за виїмком одного напіву в грецькій мові. Тут треба згадати, що єп. Теодозій в молитвах згадав про «св. Германа з Аляски» і тим показав всім хто має канонічне право в Америці. Цілу Вечірню передала місцева телевізія (Ч. 4) Єп. Теодозій подавав свої коментарі. Було дуже болячим, коли він говорив, що різні етнічні єпископи (не згадуючи національностей) є проти православного з’єднання, але зате їхня молодь змусила їх прибути та спільно відсвяткувати з’єднання православних, очевидно в «Православній Церкві Америки». Взагалі глядач мав вражіння, що в Америці є одна велика «Православна Церква Америки», до якої вся молодь горнеться, а лише деякі «старі етнічні єпископи» є на перешкоді до з’єднання. Єп. Теодозій не представив поодиноких владик, а лише подав заяву, про єдність під американським прапором, який маяв позаду. Про тінь Заґорска там не було згадки. Цілий фестиваль був для Заґорска великим успіхом. Закінчився американським гимном і для зовнішнього світа було ясно, що «автокефалія» із 1970 р. вкорінилась та практично перебрала керму православного життя в Америці. Фільм із цієї Вечірні має бути висвітлюваний по всій Америці та закордоном на «ЦВС» як доказ, що «Православна Церква Америки» є дійсним керівником православ’я в США і Канаді.
Тут треба ще згадати, що єп. Теодозій у свойому слові на Вечірні не лише закликав до об’єднання всіх православних американців у одній Церкві, очевидно вказуючи на «Православну Церкву Америки», як єдину канонічну церкву. Він твердив, що молодь є за тією і прямо ображував своєю нахабністю присутніх «етнічних» владик, між ними митр. Мстислава та єп. Константина від УПЦеркви. Із «Українського Православного Слова» ч. 10 у статті «Український Православний Фестиваль (написаній МСМ) довідуємось, що митр. Мстислав вже на другий день, 4-го вересня 1977 р. зложив на руки президента «СІОЛИ» рішучий протест. Про це одначе загал вже не довідався і американська опінія розуміла, що:
«… Кличучи до «православної єдности» в Америці, єп. Теодозій підкреслював, що вже час скінчити з націоналізмом і шовінізмом у Церкві. В ораторському запалі він переочив, що кличучи до боротьби з націоналізмом і шовінізмом у Церкві, він одночасно пропагує православний американський шовінізм. Адже нераз уже приходилось чути: хто не в Прав. Церкві Америки, той не є патріотом Америки. Цілком як у країні, де знаходиться осідок Московської Патріярхії: — хто не з нами, той не є совєтський патріотом. …» (Цитат із вищезгаданої статті).
Нажаль тут не ідеться про «ораторський запал», але про добре обдуманий плян, як заманити і використати національні православні церкви в Америці, зокрема як збаламутити нашу православну українську молодь. Виглядає, що тим разом єп. Теодозієві це вдалось Видається, що керівні органи, а зокрема духовий провідник Української Православної Ліґи в США повинні більше звернути увагу на ідейне виховання своєї молоді, щоби її врятувати від «американського православ’я», зробленого для обдурення наївних московським патріярхом у Заґорську.
Потягнення єп. Теодозія на «Православному Фестивалі» в Пітсбурґу залишило за собою прикре вражіння та велике занепокоєння. Тут пригадується мені подібний випадок в УКЦеркві, коли недавно на Папському Синоді в Римі в меншій мірі ображено Патріярха Йосифа і других східніх патріярхів, коли їх посаджено ззаду підчас відправи св. Літургії в Сикстинській каплиці. Тоді Патріярх Йосиф і два інші патріярхи остентаційно вийшли підчас відправи служби Божої як відправляв Папа Павло VI. Про їх протест заговорив увесь світ. Було б багато краще коли б наші Владики також вийшли підчас політично-агітаційного слова єп. Теодозія на Вечірні в «Цвік Арена» в Пітсбурґу. Тоді для всіх було б ясне становище УПЦ до зазіхань «Православної Церкви Америки» та маніпуляцій єп. Теодозія. Та нажаль так не сталось….
Видно, що власть імущі в Заґорску були вдоволені із праці та успіхів єп. Теодозія. За нецілих два місяці, бо 26 жовтня ц.р. Синод «Православної Церкви Америки» вибрав його на митрополита — примаса для Америки і Канади із титулом «блаженнішого». Синод відбувся у Монтреалі, треба вибрати наслідника митр. Іренея, який має 85 літ і йде на емеритуру. На синоді в Монтреалі єп. Теодозій не одержав двох третіх голосів, але так само їх не одержав кандидат єп. Димитрий із Гартфорду. Єп. Димитрій одержав 348 голосів а єп. Теодозій лише 179. Єп. Димитрієві бракувало лише декілька голосів, щоби стати митрополитом. В такій ситуацій присутні єпископи (їх було 13) таємно вибрали на митрополита єп. Теодозія.
Вибір митр. Теодозія напевно ще збільшить його намагання злиття всіх православних в один казан. Радимо нашим братам православним почати широку освідомлюючу акцію серед членів УПЦеркви, щоби не дали заманутись і зловитись у сіти «американського православ’я», що їх закидає від сімох літ Москва за допомогою Патріярхії в Загорску.
