17 січня 2023 року на 79 році життя, 52 році священства і 17 році єпископства упокоївся в Господі преосвященний владика Іван Бура, вислужений єпископ-помічник Філадельфійської архиєпархії.
Похоронні богослужіння відбулися 23 і 24 січня в катедрі Непорочного Зачаття у Філадельфії під час богослужінь, які очолив митрополит Борис Ґудзяк, співслужили єпископи Павло Хомницький (Стемфордська єпархія), Богдан Данило (єпархія Святого Йосафата в Пармі), Браян Байда (єпархія Торонто та Східної Канади), а також римо-католицький єпископ Грінсбурга (Пенсильванія) Ларрі Кулик та близько чотирьох десятків священників.
Під час похорону були зачитані листи-співчуття, які надіслали Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук та Державний секретар Ватикану кардинал П’єтро Паролін.
Єпископа-емерита поховали на цвинтарі Андрія Первозваного у Баунд-Бруці (штат Нью-Джерсі), який є посілістю Української Православної Церкви в США. Під час чину погребення до молитви доєднався митрополит Антоній Щерба.
«Через цей символ владика Іван буде свідчити до кінця історії про єдність у Христі, про те, що людський гріх, роздор, стіни, що є на цій землі, не сягають до неба», – зазначив митрополит Борис Ґудзяк.
Іван Бура народився 12 червня 1944 року у Вегелебені (Німеччина) в родині Григорія та Марії Бур. У 1950 році його сім’я переїхала до США і поселилася в містечку Джерсі (штат Нью-Джерсі, США).
Емігрувавши до США, члени родини стали парафіянами української католицької церкви Святих Петра і Павла в Джерсі. Після закінчення початкової середньої школи у 1959 році Іван вступив до Малої семінарії Святого Василія у Стемфорді. Впродовж 1965 – 1970 років вивчав богослов’я в Українській католицькій семінарії Святого Йосафата і Католицькому університеті Америки у Вашингтоні.
Висвячений на священника 14 лютого 1971 року митрополитом Амвросієм Сенишиним в катедральному храмі Непорочного Зачаття у Філадельфії. Служив у ньому впродовж 1971 року. З 1971-го до 1972-го викладав релігію в Малій семінарії Святого Василія у Стемфорді, а з 1972 до 1975 року — українську мову. Також був віцеректором цього навчального закладу.
Душпастирські призначення:
1975 – 1976 рр. – адміністратор церкви Святого Йосафата в Трентоні (штат Нью-Джерсі, США);
1976 – 1980 рр. – адміністратор церкви Святого Миколая в Маханої (і в 1983 році) (штат Пенсильванія, США);
1976 – 1987 рр. – адміністратор церкви Святого Михаїла в Шенандоа (штат Пенсильванія, США).
Саме у той час, коли владика Іван служив парохом церкви в Шенандоа – першій українській католицькій церкві в Сполучених Штатах Америки, у Великодній понеділок 7 квітня 1980 року історична церква та прилегле до неї приходство були повністю знищені пожежею. 27 листопада 1983 року відбулося благословення відбудованої церкви.
Упродовж 1987 – 1997 років обіймав посаду ректора Української католицької семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні.
З 1997 до 2002 року був парохом церкви Святого Духа в Честері (штат Пенсильванія, США) і церкви Святого Миколая в Міллвіллі (штат Нью-Джерсі, США).
У 2001 році призначений парохом церкви Святого Миколая в Вілмінгтоні (штат Делавер, США).
12 червня 1991 року Святіший Отець Іван Павло ІІ іменував його монсеньйором.
Єпископське служіння
3 січня 2006 року Конгрегація для Східних Церков Апостольської Столиці повідомила, що Святіший Отець Бенедикт XVI поблагословив рішення Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив монсеньйора Івана Буру єпископом-помічником митрополита Філадельфійського для українців. Архиєрейська хіротонія преосвященного владики Івана відбулася 21 лютого 2006 року в українському католицькому соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії (США). Головним святителем був Блаженніший Любомир Гузар, а співсвятителями – високопреосвященний архиєпископ Стефан Сорока, митрополит Філадельфійський, та преосвященний владика Михаїл Кучмяк, єпископ-емерит.
29 липня 2009 року Святіший Отець Бенедикт XVI прийняв зречення владики Роберта Михаїла Москаля, правлячого єпископа єпархії Святого Йосафата для українців-католиків у місті Парма та призначив владику Івана Апостольським адміністратором вакантного престолу Пармської єпархії (штат Огайо, США). Своє служіння владика Іван Бура здійснював до 2014 року, до введення на престол Пармської єпархії Святого Йосафата нового правлячого архиєрея владику Богдана Данила.
2015 року митрополит Стефан Сорока призначив владику Івана спеціальним послом Української Католицької Церкви у Вашингтоні.
15 листопада 2019 року у Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Папа Франциск прийняв зречення з уряду єпископа-помічника Філадельфійської архиєпархії УГКЦ в США, подане владикою Іваном Бурою у зв’язку з досягненням граничного віку.
Після зречення владика Іван Бура і далі мешкав у семінарії Святого Йосафата.
«Владика Іван вирішив своїм життям свідчити про відповідь на основне питання, яке стоїть перед людиною. Від Хрещення, прийнявши дар вічності, живлячись Святими Тайнами, він відповів на Христове запрошення цим даром ділитися – хрестити, причащати, розрішати і вінчати та допомогти людям розуміти смерть, розуміти, що вони мають покликання жити вічно. На потужній течії цієї істини ми супроводжуємо владику Івана в останню путь. У час, коли нас оточує смерть, коли про смерть пишуть, говорять, коли смерть є щоденним болісним досвідом наших людей, нашої Церкви, нашого народу. Коли світ говорить про смерть в Україні. І коли українці кажуть, що це історія не лише про смерть, а про життя, про вічність.
Владика Іван своїм життям свідчив про цю правду. Про неї свідчать єпископи, священники, монахи і монахині, тут присутні. Кожен із нас через Хрещення до цього покликаний»
(із проповіді митрополита Бориса Ґудзяка на під час Божественної літургії 24 січня).
***
«В парастасі нашої традиції є одна стихира, яка говорить, що наше життя – довге чи коротке – є неначе корабель на воді. «Отаке-то життя наше, браття, видовище на землі, не сущим бути, а булим зотліти. Сон ми є мінливий, подув невдержимий, ширяння птиці перелетної, корабель на морі, що сліду не має».
Корабель – великий чи маленький – творить хвилі. Великий корабель утворює величезні хвилі, але через 5-15 хвилин, можливо, пів години, коли ми поглянемо на поверхню води, вона знову стає такою, як була перед тим.
Бог дає нам час на землі, щоб творити хвилі. Владика Іван їх творив у своєму священничому житті, в родині, на парафіях, на яких служив, і в семінарії. Він культивував дар священства і проповідував слово Боже – проповідував Того, Хто дає життя і повертає те, що Йому належить»
(зі слова на Архиєрейському парастасі владики Богдана Данила, єпархія Святого Йосафата в Пармі).
***
«Владика Іван Бура сприймав кожен пастирський виклик з розсудливістю та турботою, досліджуючи потреби та довіряючи нашому Господу і Спасителю Ісусові Христові. У вирішальних рішеннях він був відкритим на Божу Волю, щоби якнайкраще задовольнити потреби парафії як священник, потреби архиєпархії як Генеральний вікарій та член консультурської ради, а як відданий єпископ-помічник він гідно виконував єпископські обов’язки в архиєпархії та за її межами, як, наприклад, на Синоді Української Католицької Церкви.
Глибоко вдячний Господеві за те, що він дав мені можливість бути частиною життєвого шляху владики Івана, а також за його неоціненну допомогу та поради. Мабуть, найрадісніші часи для мене під час проживання в резиденції архиєпископа у Філадельфії були тоді, коли єпископ Іван Бура, єпископ Волтер Паска і я жили там разом. Радість, довіра і братерство були нашим даром одне одному»
(із листа митрополита-емерита Філадельфійського Стефана Сороки).
За матеріалами служби комунікацій Філадельфійської архиєпархії
