Так зложилося, що мені поставлено питання, чому я визнаю Патріярха Української Католицької Церкви. Тому я постараюсь на це питання відповісти, по можности коротко і ясно. Отже: Я визнаю Патріярха нашої Церкви тому, бо так каже моя совість і моє переконання, умотивоване незбитими аргументами. Ось вони:
1. Коли інші народи сходу, які числять по кільканадцять, чи кількадесять тисяч населення, мають своїх патріярхів, то і наша Східня Католицька Церква, що начисляє понад 7 (сім) мільйонів вірних також повинна мати свого Патріярха, бо він нам належиться і ми стараємось про Патріярхат впродовж сотень літ. Це, що безбожні московські варвари забороняють нашому народові належати до Католицької Церкви і силою сфабрикували показуху, що її назвали «собором», що відбувся 30 літ тому у Львові, не має ніякого значення. Колись римські Нерони також забороняли Христову віру цілих 300 літ, але вона жила і розвивалась в катакомбах. Те саме діється і з нашою Церквою на рідних землях. Там теж діють московські Нерони, але Церква живе в катакомбах. Ця частина нашої Церкви що знаходиться поза рідною землею, має около 2 мільйони вірних і 25 єпископів і архиєпископів, має повне право вимагати від тих чинників, які уважають себе наслідниками Христа, щоб стали на захист нашій розп’ятій Церкві на рідних землях.
2. Коли наш Блаженніший Архиєрей прибув до Риму після 18-літнього ув’язнення, то Папа Римський одверто заявив, що він є Верховним Архиєпископом (Читай письмо Сх. Конґр. з 23 грудня 1963 р.) і має таку саму владу і право, як патріярх (Про східних патріярхів ч. 10 в декреті папи Про Східні Церкви). Це уважаю за признання нам Патріярхату.
3. Коли цей наш Патріярх на Вселенському Соборі II в Римі підніс свій голос, щоб законно визнати Патріярхат нашій Церкві, то всі приявні соборові отці привітали це і затвердили своїми спонтанними оплесками.
4. Коли наш Блаженніший Отець відвідував наші поселення, то всі українці-католики, включно з владиками і священиками поза рідною землею, вітали його, як свого Патріярха, та тим самим без застережень признали йому право бути Патріярхом УКЦеркви.
5. Треба взяти до уваги і те, що ні одного патріярха східних Церков не іменував Ватикан, але вони постали з волі духовенства і мирян, то чому у нас має бути інакше?
Треба тільки, щоб усі наші владики, а головно ті, що їх виховали чинники Латинської Церкви, це знали і розуміли і спільними силами підтримували і підчинялись нашому Патріярхові.
Кінчаючи ці мої слова, хочу поставити і від себе питання до всіх членів нашої Церкви, однаково світських, як і духовних, а саме: Хто переступив і уневажнив постанови «БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ», яку ґарантували найвижчі чинники Католицької Церкви, ми, чи Ватикан? Чейже нам признано тоді усі права помісности, чому тепер їх уневажнюють?!
