В зв’язку із близьким вже Евхаристійним Конгресом 1-8 серпня 1976 р. появляються відносні різні матеріяли: офіційні — від організаторів Конгресу та від Української Католицької Архиєпархії у Філядельфії, і статті та інформації в пресі. Подаємо перегляд деяких із тих матеріялів та наші завваги.
Офіційне видання організаторів Конгресу «Конгресовий дух», ч. 4, за вересень 1975, подає статті про голод в світі і про Мати Тересу, опікунку бідних в Індії. Крім цього є організаційні вісті і згадка, що українські єпископи з цілого світу, разом з іншими католиками східніх обрядів, відправлять Літургію в східнім обряді. Організатори в офіційних повідомленнях ні разу не згадали голови ПУКЦеркви Патріярха Йосифа І Цю вістку подав єп. Лостен. В ч. 7 цього ж видання, за грудень 1975, є поданий загальний плян Конґресу, із вичисленням конгресових подій. Участь українців є згадана тут лиш один раз: в суботу, 7-го серпня, о год. 10-ій рано, будуть українські евхаристійні святкування в українській катедрі. Також одна згадка про українську участь в Літургії східнього обряду є в інформаційній листівці «20 питань і відповідей».
Для українських вірних філядельфійська архиєпархія видала листівку із поданням української участі в Конгресі. Листівка є в українській мові, але наголовки є друковані по-англійськи. Українська участь буде полягати в слідуючому: 2-го серпня — сповідь і Літургія в укр. соборі Непор. Зачаття; 3-го серпня — сповідь і Літургія в укр. соборі, симпозіюм «Укр. Катол. Церква в pp. 1946-1976», участь в загальній Літургії; 4-го серпня — сповідь, участь в заг. Літургії, Літургія в укр. соборі; 5-го серпня — сповідь і Літургії в укр. соборі; 6-го серпня — сповідь. Літургія в укр. соборі, виклад для молоді в приміщенні при Френклін вул., релігійний концерт в Музичній академії; 7-го серпня — сповідь, участь в загальній Архиєрейській Літургії Візантійського Обряду, де наша митрополія буде господарем, участь в загальній процесії; 8-го серпня — Літургії в укр. соборі, участь в загальній процесії.
Крім цих є вичислено багато інших подій без згадки про українську участь.
«Америка», орган «Провидіння», подав обширну вістку-статтю про участь українців в числі із 14 травня 1976. У статті є вияснення, що програму укладала філядельфійська дієцезія латинського обряду і українці мусіли до цього пристосуватися. Стаття твердить, що українці є вирізнені, нпр. в процесії 1-го серпня українці виступають як окрема група, з національним прапором, нашу Літургію включено в програму в суботу, нашій Митрополії призначено керівне місце під час Літургії Візантійського Обряду, для українського концерту призначено найкращу залю і то в найбільш відповідний час, відзнаку Конґресу дозволено змінити, признаючи окремішність та рівноправність УКЦеркви з іншими складовими частинами Церкви. В дальшому стаття подає склад Евхаристійного Комітету нашої Митрополії та описує його працю.
В числі «Америки» із 25 травня 1976, є поміщений Комунікат Українського Евхаристійного Комітету, який намагається «припинити дальші тенденційні вістки у тій справі, що їх поширюється серед громадянства в цілі ширення непорозумінь і розладу». Комунікат твердить (в 4-ій точці), що «Від Блаженнішого Кир Йосифа ще 21-го лютого 1976 року прийшло повідомлення про прийняття Його Блаженством запрошення та про заповіджений приїзд». Подібний характер має більш обширний виступ мґр-а Івана Скочиляса по радіо 30 травня 1976, а надрукований в «Америці» 4 червня 1976. Мґр. Скочиляс, крім вияснень, виступає гостро проти погроз і «наголошування, що вірні будуть мати нагоду ділами говорити з Владиками».
«Свобода», в числі із 19 травня 1976, принесла статтю майже ідентичну до інформації в «Америці» із 14 травня 1976, з додатком, що «Порядковою службою керуватимуть бувші вояки Першої Дивізії Укр. Нар. Армії».
Цей дуже неповний огляд повідомлень і преси всетаки дозволяє зробити деякі зауваження.
Є багато мови про екуменізм. Наша участь у Конгресі мінімальна, хоч наша Церква є найбільша зі всіх Східніх Церков і серйозніша постава до нашої Церкви дала б дуже добру нагоду показати щирість екуменічного думання в Латинській Церкві.
Літургія в східнім обряді властиво не існує. Друковані наголовки в українському повідомленні Філядельфійської Архиєпархії є в англійській мові.
Вражає, що офіційний порядок Конґресу подає участь українців лиш один раз, як учасників спільної Літургії східнього обряду, а повідомлення Філядельфійської Архиєпархії витворює враження багато більшої участи. Щойно точніший перегляд повідомлень виказує, що дійсної різниці таки нема.
Ще краще враження про нашу участь намагається витворити стаття в «Америці» із 14 травня 1976. Вона вичисляє події, які в офіційному повідомленні Конґресу цілком не підкреслюють ролі українців, або не є й згадані.
Комунікат в «Америці» із 25 травня 1976 нічого не роз’яснює. В комунікатах Е. Комітету Кир В. Лостена вражає відсутність належного титулу Патріярх для Голови ПУКЦеркви. Комунікати справу титулу обминають, називаючи Патріярха коротко лиш Блаженніший Кир Йосиф». Наша офіційна участь в цьому Конгресі, виглядає, буде скупа. Це вимагає аналізи і, якщо вже не вдасться багато направити на цей раз, може поведемо себе краще в майбутньому. На жаль, наш єпископат не присвячує тій справі належної уваги.
Невже це ще одна подія, ще одна можливість, яку ми знову недоглянемо?
Ми часто вину за наші негативи складаємо на рахунок «агентів», чи різних «воріженьків». Час зрозуміти, що першими і головними нашими ворогами є таки свої духові раби на престолах, які співпрацюють з воріженьками.
В нинішних жорстоких обставинах, для нашої Церкви і народу поклонами нічого не здобудемо. Християнський дух це не дух рабів, і не ці, а воїни Христові ширили християнство, яке сьогоднішні достойники звели до своїх особистих почестей і взаїмної адорації… Евхаристійний Конґрес мав би бути доступним для всіх могутнім спонтанним виявом любови до Евхаристії, без тіні маніпуляцій, і без заборони Голові страждаючої Церкви бути учасником і співтворцем цього людського гимну на честь Христа.
