Філядельфія, 1 березня 1976 р.
Слава Ісусу Христу!
До Хвальної Екзекутиви
Українського Конгресового Комітету Америки В Ню Йорку
Високоповажані Пані і Панове!
Українська Католицька Церква стоїть перед питанням — БУТИ ЧИ НЕ БУТИ!
Коли ми всі сьогодні не здобудемось на зусилля, щоб забезпечити Її помісність — ми вже завтра можемо стати офірним козлом на жертівнику «східньої політики» ватиканської держави.
В критичних хвилинах звертаємось до Вас з апелем — зробити те, чого від Вас довго очікує свідома частина українців католиків і некатоликів, які передали у Ваші руки провід суспільно-громадських організацій у ЗСА. Прийшла хвилина, коли треба:
- Запротестувати проти «східньої політики» Ватикану.
- Заявити Папі Павлові VI, що УККА стоїть на принципах помісности і патріярхату УКЦеркви, та згідно з волею свідомої української діяспори признає патріяршу владу їх Святости Йосифа Першого, Кардинала Сліпого.
- Опротестувати ложні пресові комунікати речника Ватикану, професора Алессандріні (Рим, 18. VII. 1975) та заявити, що ніхто не має права рішати про нас — без нас!
- Запросити їх Святість Патріярха Йосифа до Філядельфії на святкування з приводу 100-ліття українського поселення у ЗСА.
Прийшла хвилина, коли не можна довше твердити, що проблема помісности і патріярхату УКЦеркви — це справа даної Церкви «а не національна проблема» (В. Душник: 28. VII. 1970).
Прийшла хвилина, коли тільки іґнорантів можна заспокоювати такими фразами як — «не відповідає правді» — «що Провід УККА негативно ставиться до очолення Української Католицької Церкви Патріярхатом» (Екзекутива УККА: 16. XII. 1975).
Прийшла хвилина, коли навіть УККА має обов’язок заявитися чітко і недвозначно ЗА або ПРОТИ! — 3 Ватиканом до Москви, чи з народом до ПОМІСНОСТИ і до ПАТРІЯРХАТУ!
Головна Рада УЦР в Аргентині, рішенням з дня 27. VII. 1975 p., привітала їх Святість Йосифа, Кардинала Сліпого, як Першого Патріярха Помісної Української Католицької Церкви.
Головна Управа СУМА, в листі з дня 24. X. 1975 р. зайняла таке саме становище.
Редакція польського журналу КУЛЬТУРА, в грудні 1975 p., виступила в обороні прав УКЦеркви і Українського Патріярхату.
На встид і сором, по сьогоднішний день УККА не здобувся на заяву в обороні Нашої Церкви, не виступив з протестом ані проти листа Папи Павла VI, ані проти валуївського стилю тверджень професора Алессандріні.
Є пізно, але ще не запізно!
Прийшла хвилина, коли треба не тільки словами, але й достойними ділами доказати, що дійсно — жолобити камінь твердий — це не фраза на зібрання УНФонду, але, що це дійсно «було й є завданням і обов’язком УККА перед Українським . Народом» (Екзекутива УККА — «СВОБОДА»: 2. X. 1975)
БУТИ чи НЕ БУТИ! Це питання перед Українською Католицькою Церквою, це «камінь твердий», що його жолобити повинно бути обов’язком і УККА, перед Українським Народом.
Очікуючи Вашої гідної і достойної дії в обороні нашої Церкви, остаємось з належною для Вас пошаною
За Крайову Управу ТзПУ ПУКЦ
Д-р Мирослав Навроцький (голова)
Д-р Леонід Рудницький (секретар)
