На початку лютого 1976 p., три інженери Дженерал Електрік Компани, Д. Брайденбау, Р. Габбард і Ґ. Майнер, зрезиґнували із своїх високих постів на знак протесту проти інсталювання нуклеарних силових станцій, які вони уважають шкідливими для американського суспільства, небезпечними і можливими спричинниками радіяції, а то й атомових вибухів. Тиждень пізніше, із подібних причин, зрезигнував Р. Поллярд, керівний інженер силової станції над річкою Гадзон. Всі чотири інженери є в віці біля 40 років, позиції їх були керівні і резигнації, цілком добровільні, є пов’язані із дуже серйозними фінансовими втратами.
Це сталось в «зматеріялізованій Америці», у професії інженерів, звичайно далекій від ідеалізму.
При порівнюванні цих резигнацій із подіями в нашій суспільності, зокрема на церковному полі насуваються сумні рефлексії. «Політичні емігранти», готові душу, тіло покласти за ідею на академіях з нагоди різних річниць, але в практичному поступованні, коли треба жертвувати з особистого в користь загального добра чи то для Церкви, чи для народу, тоді не лише тіла, але й душі бракує… І це нажаль стосується більше до тих що ідеалізм проповідують — до деяких єпископів і священиків, збунтованих проти свого рідного Патріярха.
