В. ґ.
Лондон, 2.4.1976.
Вповажаний Пане Редакторе!
Приїзд митр. Максима до Лондону не вплинув на патріярхофобів Максим відбув радше інформативного характеру розмови з представниками Патріярхального комітету. Виходить, що він діє з власної ініціятиви, але в порозумінні з Блаженнішим. Поінформував, що поробив заходи для скликання Архиєпископського Синоду, ще перед Евхаристійним Конгресом, щоби вирішити всі справи, які не могли бути вирішені досі і запевнив собі невтручання Ватиканських чинників. Згідно з його словами, він мав добитись згоди від Війо, Філіппе, та від Папи, що перешкод не буде. (Питання тепер лише, якою знов ціною?) Він, мовляв, старається узгіднити думки єпископів, щоби не було ніяких відхилень на Синоді. Ніяких вимог до представників Патріярхального Комітету не ставив, але вони зложили на його руки готовий меморіял у справі ліквідації стану війни у В. Б. Перша й негайна вимога — відкликати шкідливі заяви та рішення соборчика, щоби люди бачили фактичну плятформу наших отців. Інакше не можна навіть думати про дальші кроки. Друга вимога — не на словах, але на ділі визнання зверхности Патріярха, і його влади як голови нашої Церкви, а трета вимога — забрати єпископа, який втратив не лише довір’я, але авторитет, та наніс великі рани нашій Церкві на цьому терені. З ним ніяка спіпраця вже не можлива.
Розмови відбувались приватно, без участи єпископа і священиків.
Після нарад з представниками П.К. у вечірних годинах, Максим принимав також делегатів Антипатріярхальників. Цікаве при тому одне, що були лише самі мельниківці, з поминенням цілковитим всіх немельниківців (Данилів, Фундак, Бірчакова — хоч такі були під рукою і на телефоні).
Максим мав ще сказати що хоч він діє консультуючись з Блаженнішим, але це його ініціятива виключно. А сам Блаженніший не має великих надій на успіх того задуму погодити всі ці розбіжні думки. Блаженніший мав сказати, що крок цей наразі передвчасний.
