Ударили у дзвони…
Із хат виходили, йшли люди
І в церковцю пішли — на поклони…
Воскові свічі тихо гнуться,
На землю скапують їх сльози,
До неба вогники їх рвуться…
Народ побожний на підлозі
З отцем стареньким б’є поклони
І молиться…
Тихенький шепіт
Всю церковцю сповняє мирно,
Із образа Христос Розп’ятий
На люд свій споглядає вірний
І молитов вислухує…
Народ покірно в груди б’ється
І на коліна припадає,
Відпущення гріхів благає —
І кається душа і гнеться
Перед Всевишнім…
… Боже мій!
Гріхів моїх не пом’яни!
І далі б’є народ поклони
І покаянно дзвонять дзвони
І в церковці тихенький гомін —
плине: «Претерпівий страсти…
Мій Христе…
О, не дай пропасти!..
Прости, помилуй!..»
Поділитися:
