З огляду на те, що деякі одиниці та організації повели останніми днями в пресі й летючках нагінку на всіх українських католицьких владик, за виїмком двох, а зокрема атака спрямована проти трьох владик, а між ними в окремий спосіб проти нашого Високопреосвященнішого Митрополита Кир Максима Германюка — тому Рада Пресвітерів Вінніпеґської Архиєпархії рішила видати наступну заяву:
Дивним і незрозумілим виглядає оскаржування українцями католиками своїх українських католицьких владик за вірність Апостольській Столиці й за те, що поступають згідно з церковними законами і рішеннями Другого Ватиканського Вселенського Собору відносно створення Українського Патріярхату. Як знаємо, цей Собор, у Декреті про Східні Католицькі Церкви, ясно рішив:
«… Священний і Вселенський Собор дуже бажає, щоб, де цього зайде потреба, були встановлені нові Патріярхати, яких установа застерігається Вселенському Соборові, або Римському Архиєреєві» (п. II). І тому правильно поступив Синод Єпископів Української Католицької Церкви в жовтні 1969 р., що вніс прохання де Святішого Отця Папи Павла VI про створення Київсько-Галицького Патріярхату. Подібне прохання було внесене від нашої Вінніпеґської Архиєпархії, підписане всіми священиками. На жаль, як відомо, Святіший Отець, з огляду на різні обставини, тимчасово відхилив ці прохання, хоч не заперечив, що Патріярхат належиться Українській Католицькій Церкві.
Відносно особи нашого Митрополита Кир Максима, то закиди в його сторону є безпідставні, бо Митрополит Кир Максим завжди був і тепер є за Помісність і Патріярхат для Української Католицької Церкви, але легальною дорогою. Доказом цього є відомі виступи Митрополита на Вселенському Соборі, в Секретаріяті Християнської Єдности, а зокрема його відважний і рішучий виступ про суверенні права для Східніх Церков, у тому й нашої Церкви, в Христовій Церкві, на Пленарній Сесії Синоду Єпископів, у присутності Папи Павла VI, в дні 1-го жовтня 1974 р. в Римі.
Щодо поминання Ієрархії в Св. Літургії — то всі владики, в тому й митрополити і ми священики, повинні придержуватися стисло рубрик Служебника, що його видав і апробував наш Первоієрарх Блаженніший Кир Йосиф (Сліпий) у Римі в 1968 році. Ніхто не має права на власну руку зміняти літургійного тексту, хіба, що появиться відносно цього спеціяльне офіційне зарядження від нашої Церковної Впади.
Ми, священики Вінніпеґської Архиєпархії, стверджуємо наш послух і пошану для владик нашої Церкви і для добра Помісної Української Католицької Церкви та українського народу закликаємо оцим припинити цю шкідливу акцію проти них.
Всі священики Вінніпеґської Архиєпархії заявляють вірність і послух Святішому Отцеві, Намісникові Христовому, й Ісповідникові св. Віри, Його Блаженству Блаженнішому Кир Йосифові, Первоієрархові Помісної Української Католицької Церкви, та рівно ж повну льояльність, відданість, послух і синівську любов свому Архипастиреві Митрополитові Кир Максимові Германюкові.
За Раду пресвітерів Вінніпеґської Архиєпархії:
о. Мирон Дацюк, ЧСВВ, голова
о. Володимир Лучків, містоголова
о. Всеволод Луговий, секретар
Вінніпег, Манітоба,
18 вересня 1975 р.
