(В.П.) В суботу 7-го червня 1975 р., в Українському Народному Домі, в Ню Йорку, ЗСА, відбувся V-ий З’їзд Ради Мирян ПУКЦеркви в ЗСА. У З’їзді взяли участь бувші голови і теперішні члени Крайової Управи Т-ва за Патр. Устрій ПУКЦеркви, голови і секретарі та члени відділів Т-ва, в числі около 150 осіб. Заступлені були також далеко-віддалені відділи: Дітройт, Клівленд, Пітсбурґ, Вашінґтон, та новооснований відділ в Чікаґо.
Зборами провадила Президія: ред. Роман Данилевич — голова Ради Мирян, д-р Мирослав Навроцький, д-р Роман Осінчук, секретарювали д-р Юліян Колтун і д-р Леонід Рудницький. До почесної Президії ввійшли Впр. Мати Марія Должицька ЧСВВ, маестро Йосип Гірняк, проф. М. Лабунька і д-р М. Барусевич. До Резолюційної Комісії вибрано інж. Миколу Галіва, д-ра Зиновія Ґіля, д-ра Романа Осінчука, ред. Василя Пасічняка, мґр. Володимира Сенежака і інж. Сидора Тим’яка.
Голова Ради Мирян, ред. Роман Данилевич, у вступному слові підкреслив, що З’їзд відбувається в 30-ліття поневолення і переслідування ПУКЦеркви московським безбожним урядом та його вислужниками з московського патріярхату. Присутні на внесок предсідника Зборів хвилинною тихою молитвою пом’янули поляглих світських і духовних, які відійшли у вічність в стані вірности Рідній Церкві і українському народові.
Голова Крайової Управи Т-ва д-р Навроцький поінформував зібраних про біжучі справи Церкви та відчитав привітання від Блаженнішого Патріярха Йосифа І, який присутні, стоячи, прийняли спонтанними оплесками (цей привіт поміщений в З.П. ч. 6, 1975, ст. 3). Також прочитано привіти від почесного голови Т-ва Впр. о. крилошанина Володимира Білинського і усні привіти зложили Впр. мати Марія, голова Т-ва св. Андрея о. Крилош. д-р Володимир Андрушків, від б. почесного голови проф. Михайла Тершаковця, місто-голова відділу Т-ва в Чікаґо п. Микола Косарчин, від відділу в Ст. Люіс пані Рома Гайда.
Доповіді виголосили д-р Василь Маркусь (Чікаґо) на тему «Українська Католицька Церква сьогодні і завтра» та інж. Сидір Тим’як (Пітсбурґ) про «Завдання патріярхального мирянського руху на найближчий час». В доповідях вказано на актуальні справи в ПУКЦеркві і в мирянському русі та подано пропозиції для дальшої праці на довшу мету. Д-р Василь Маркусь поклав наголос на труднощі в нашій Церкві, що походять з Москви із чисто політичних причин, і які Ватикан завиває в канонічні, богословські, пасторальні плати. Інж. Сидір Тим’як головно підкреслив потребу єдности духовенства і мирянського руху коло особи Блаженнішого Патріярха Йосифа І, щоб в цей спосіб протиставитися натискові руйнуючої чужої сили. На марґінесі промовець згадав, що через послух українського митрополита Ватиканові в Пітсбуржчині дійшло до того, що наша Церква стратила 60 парохій (із 100) в користь московської Церкви, а врешті відірвано від нашої Церкви всі парохії братів закарпатців. Надмірна, неоправдана ніякою причиною льояльність наших єпископів до ватиканських урядовців надзвичайно шкодить нашій Церкві і спричиняє в ній замішання, хаос і прірву між єпископами і вірними, на радість юродивій Москві.
По доповідях відбулася річева, часом гаряча дискусія над питанням взаємин між єпископами і вірними. Подано ряд доказів, що єпископи не працюють як слід для добра нашої Церкви і занедбують свої обов’язки, які випливають з їх уряду і св. Євангелії.
Дискутанти подавали пропозиції для дії паломників до Риму на Українські дні і провели дискусію над проектом резолюцій, які опісля прийнято одноголосно.
Від З’їзду Мирян вислано Блаженнішому Патріярхові щирий привіт із запевненням дальшої стійкої підтримки, для здійснення його задумів в змаганні за єдність Церкви і народу.
Із зібраних інформацій виходить, що проти ПУКЦеркви діє зорганізована підпільна змова для роз’єднання духовенства і мирян випробуваним способом «діли, пануй і нищ». Чи годиться єпископам бути знаряддям цеї змови, навіть, якщо такими стали функціонері Ватикану? Цю справу мусить вирішити ввесь Божий люд засобами, якими розпоряджає, якщо її не вирішать самі єпископи.
