Слава Ісусу Христу
До Апостольського Екзарха у Великій Британії,
Кир Авґустина Є. Горняка, ЧСВВ.
Волвергамптон, дня 9.9.1975 р.
Ваша Ексцеленціє!
Наша делеґація з Волвергамптонської парафії приїхала до Вас, щоб закомунікувати Вам свій жаль й обурення з витвореної Вами ситуації на останнім Соборчику, яка довела до резиґнації нашого пароха, о. д-ра І. Музички.
Ця вістка до глибини душі потрясла нашими почуваннями й викликала гостре обурення серед усіх вірних нашої парафії. Парафіяни не можуть пережити цього факту, що така ситуація створилася тому, що наш отець поминав у своїх Богослужіннях Блаженнішого Кир Йосифа титулом Патріярха Помісної Української Католицької Церкви. Ваша настанова відкрила в наших вірних глибокі рани, які не вдасться загоїти на протязі довгого часу.
Ваша Ексцеленціє, ще більш болюче стає для нас, коли слухаємо Вашу заяву в найновішому Пастирському слові, що Ви, Владико, мали нагоду бачити в Римі своїми власними очима письмо Патріярха від 12-го червня 1975 року до Вселенського Архиєрея, якому нібито Патріярх заявив, що він Пасхального Послання не підписав титулом Патріярха. Невже ж Вселенський Архиєрей довів до того, щоб лист, писаний нашим Патріярхом до нього, став публічним, не зважаючи на засади дипломатичної етики? Якщо навіть наш Патріярх зробив тактичний крок, то ми, вірні, є обурені, що Ви, Владико, в такій формі насвітлили цю справу, до крайности принижуючи особу нашого Патріярха.
Наш парох, який на протязі двадцяти років учив нас любити нашу Церкву і її провід, на превеликий жаль упав жертвою в обороні пошани до найбільшої національно-релігійної постаті в особі Патріярха. Тож ми, як парафіяни, вірні тим принципам, за які наш парох був примушений зложити свою резиґнацію перед Вами, не можемо відцуратися його та цю резиґнацію прийняти, а також топтати його духову науку, яку ми глибоко засвоїли.
Дивує нас, що мимо того, що в останньому часі померли два наші священики, Ви в цій ситуації змогли одразу знайти нового священика на місце нашого пароха, без жодного порозуміння з вірними нашої парафії. Знаємо, що був час, коли нашого пароха хотів забрати до Риму Патріярх, але не було на це від Вас дозволу, тому що не легко було знайти іншого священика на його місце.
Ваша Ексцеленціє, сподіваємося, що предложені Вам наші наболілі почування Ви візьмете до уваги й відкличете прийняту Вами резиґнацію о. д-ра І. Музички, та при тому знесете всі вимоги, які примусили нашого душпастиря уступити, а саме — право визнавати Блаженнішого Йосифа Сліпого Патріярхом Помісної Української Католицької Церкви.
За делегацію від Волвергамптонської парафії: М. Кузик, Т. Могилевич, пані І. Польняк і Попович та Богдан Нагайло.
