Українські Дні в Римі
1. Блаженніший Патріярх Помісної Української Католицької Церкви проголосив в Соборнім Посланні нашої Ієрархії з дня 19 серпня 1974 р., що в рямках Ювілею Святого Року відбудеться між 10 — 20 липня 1975 р. в Римі, осідку Апостольської Столиці, проща українського Божого люду — ієрархії, священиків, монаших чинів і мирян.
2. Відгомін на заклик Патріярха ПУКЦеркви був спонтанний: на прощу прибуло понад 5.000 паломників. Вони взяли участь у св. Літургії в базиліці св. Петра в Римі, в суботу, 12-го липня 1975 р.; крім них було ще около 2.000 посторонніх прочан.
В цій св. Літургії, під проводом Блаженнішого Патріярха Йосифа, взяли участь митрополит Кир Максим з Канади, Кир Василій — єпископ в заступстві митрополита Кир Амврозія із ЗСА, Кир Ніль — єпископ едмонтонський і його помічник єпископ Димитрій Грещук, Кир Ізидор — єпископ торонтський, о. мітрат Олійник — Іван уповноважений єпископа Андрея зі Саскатуну (Канада), Кир Ярослав — єпископ чікаґський, Кир Іван — єпископ українців в Австралії і Новій Зеляндії, Кир Плятон — єпископ українців в Німеччині, Кир Володимир — єпископ українців у Франції, Кир Августин — апостольський екзарх українців в Англії, Кир Єфрем Кривий — єпископ помічник Кир Володимира з Бразилії і апостольський візитатор українців в Бенелюксі та Скандинавських країнах, єпископ Кир Мирослав, який досі не ввійшов в склад ієрархії ПУКЦеркви.
В цьому Богослуженні головними діяконами були о. крил. Павло Когут з Франції та о. Роман Набережний з Канади.
Процесійний похід до храму-базиліки св. Петра перейшов через його «Святу браму», у молитвах. Перед входом діякон о. Павло Когут перший підніс до Бога возглас-молитву за «Блаженнішого ПАТРІЯРХА ЙОСИФА».
Через Святу браму похід прийшов до головного вівтаря в базиліці св. Петра, на св. Літургію. ЦЕ ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ!
Чотирнадцять ієрархів і около 120 священиків та понад 7.000 богомольців почали величну св. Літургію. Співав хор УКЦеркви з Нюарку, Ню Джерзі, ЗСА, під управою Михайла Добоша.
Маєстатичність обряду, церковних, священичих і єпископських риз, велике число сослужителів духовних і вірних, та й сам престіл і храм св. Петра творили величню цілість на прославу Бога-Творця. На Великому Вході священики по молитві за св. Отця Папу Римського молились за Блаженнішого Патріярха Йосифа, це започаткував діякон о. Роман Набережний, а закінчив о. проф. д-р Іван Гриньох возгласом у грецькій мові «3а Блаженнішого Отця нашого Йосифа, Патріярха Києво-галицького і всієї Руси», нав’язуючи до історичної традиції.
Це перше історичне поминання Блаженнішого Отця Йосифа як Патріярха ПУКЦеркви в базиліці Голови Вселенської Церкви. Це дійсна інтронізація Патріярха Йосифа в його уряд.
Св. Літургія була схоплена телевізійною мережою і її бачив Патріярх західньої Церкви — папа Павло VI.
Цеї величі Служби Божої і молитовного підйому тисячних душ до свого Творця не могли зламати деякі неприхильно наставлені душі до фактичного заіснування українського патріярхату, а між ними був і митрополит Максим, який порушив догматичність Служби Божої, бо не пом’янув у возгласах, в ієрархічному порядку, по св. Отцеві, Блаженнішого Отця Йосифа, а натомість пом’янув «всіх єпископів…»
3. В неділю, 13-го липня 1975 р., на подвір’ю патріяршого Собору св. Софії в Римі, 7 ієрархів, з головним сослужителем митр. Кир Максимом Германюком, відправили архиєрейську Службу Божу при участі великого числа священиків та вірних.
І на цій Службі Божій митр. Германюк взагалі не згадував Блаженнішого Отця Йосифа, а зробили це, подібно як і в базиліці св. Петра, наші отці і єпископ Ізидор з Торонта, який під кінець Служби Божої промовив до численної маси паломників. Єпископ Ізидор підчеркнув, що Блаженніший Отець Йосиф є визнаний Патріярхом, бо його оплесками признали Отці Вселенського Собору Ватиканського II, бо його Патріярхом називали єпископи підчас його світових візитацій та його спонтанно проголосив своїм патріярхом люд Божий, якого ніхто з цеї дороги вже не заверне, бо й ніхто на це не має сили. «Бо велике число паломників» — говорив єпископ Ізидор — «які не жаліли ні коштів, ні трудів, ні своїх відпочинкових днів для свого Патріярха — це дуже здорова частина вірних нашої Церкви, якої ніхто не може легковажити».
4. Підчас цієї Служби Божої 5-ох отців духовних із різних країн введено в ієрархічний стан крилошанів.
На закінчення Служби Божої ієрарх ПУКЦеркви, Кир Іван з Австралії, вніс стих Многолітствія за Блаженнішого Патріярха Йосифа.
Так як в час виходу процесії на площу базиліки св. Петра до спільної знимки, так і по Службі Божій на подвір’ї св. Софії « паломники «єдиними устами і єдиним серцем» підносили оклики: «Слава патріярхові!» — на підкреслення того, що українські миряни вміють шанувати того, хто є вірним Богові, своєму народові і своїй рідній Церкві.
5. Тої самої неділі, вечером о годині 17:30, відбувся величавий концерт, який ділово був присвячений 30-річчю московського поневолення ПУКЦеркви та її Помісности, виявленій і уосібленій її Головою Блаженішим Патріярхом Йосифом.
На концерті було присутних понад 7.000 осіб. Приявними були 12 кардиналів, наші владики, представники Коптійської Церкви, амбасадори Австрії, Великої Британії, Австралії, Нідерляндів та інші.
Вступне слово виголосив Блаженніший Патріярх Йосиф в українській та італійській мові, обґрунтовуючи права Української Церкви і Народу. Появу Блаженнішого Патріярха всі присутні привітали спонтанними оплесками і повстанням з місць з окликами «Слава Патріярхові»!
Цими самими мовами виголосив історичну промову єпископ Кир Іван Прашко з Австралії, стверджуючи, що ми маємо Патріярха Блаженнішого Йосифа та що ПУКЦерква станула твердо на шлях патріярхального устрою без огляду на всі перешкоди, і завертати назад не буде. З черги проф. д-р Петро Зелений, голова УПСО, прочитав доповідь п.з. «3а Єдність Церкви і Народу», яку присутні прийняли спонтанними оплесками.
Численні хори з різних країн світу, з перевагою молодечих декляматори та рецитатори із відповідно дібраними до святочного концерту піснями, поезіями і рецитаціями утримали на мистецькій висоті цей дуже вдалий вечір «Єгоже сотвори Господь» через Блаженнішого Патріярха Йосифа для українського Божого люду.
6. В понеділок, 14-го липня 1975 р., представники УПСО запросили чужинецькі пресові агенції та журналістів на пресову конференцію, яка відбулась в готелі «Колюмбус». Темою цієї конференції були: східня політика ватиканських кіл, переслідування за віру в Україні, та патріярший устрій ПУКЦеркви. Ева Піддубчишин відкрила конференцію. Справи реферували: проф. д-р Василь Маркусь і проф. д-р Леонід Рудницький. В конференції взяли ще участь о. проф. д-р Іван Гриньох і проф. д-р Петро Біланюк. Перекладачем на італійську мову був проф. д-р Богдан Лончина.
На конференції були заступлені пресові агенції та представники італійської, англійської і американської преси та польські журналісти у вільному світі. Дискусія між чужинцями і діячами патріярхального руху продовжувалась також підчас прийняття, якого господарем було Т-во за Патріярхат УКЦеркви в ЗСА. Цю успішну пресову конференцію підготовила комісія під проводом Еви Піддубчишин та д-р Роми Навроцької.
7. У вівторок, 15-го липня 1975 р., відбувся 1-ий Світовий Конгрес УПСО у Кастельґандольфо, в Обителі оо. Студитів. Учасниками Конгресу були представники Крайових патріярхальних Т-в і Організацій і запрошені гості. Конгрес мав честь привітати і представників Світового Об’єднання Т-ва Священиків ім. св. Андрея, якими були оо. Роман Набережний і Володимир Жолкевич з Канади.
Конґрес започатковано молитвою в каплиці. Коротку науку виголосив о. д-р Любомир Гузар, настоятель манастиря Студитів.
Конґрес відкрив вступним словом голова УПСО проф. д-р Петро Зелений, після чого вибрано Президію Конгресу під проводом д-ра Романа Осінчука з Нью-Йорку, ЗСА.
Після привітів відзначено померлого визначного діяча патріярхального руху і історика Церкви, бл. п. проф. д-ра Миколу Чубатого.
Програмову доповідь виголосив секретар УПСО др. Кирило Митрович з Парижа, після чого розвинулась жива дискусія. Реферат і дискусія послужили багатим матеріялом для таких 4-ох студійних комісій:
I. Зовнішних звязків УПСО — голова д-р Кирило Митрович — Франція
II. Синодальних постанов — голова д-р Маркіян Заяць — Німеччина
III. Екуменічної — голова д-р Володимир Попович — Бельгія
IV. Організаційної — голова інж. Сидір Тим’як — ЗСА.
Резолюції поодиноких комісій стали основою загальних резолюцій Конгресу.
8. Під час «Українських Днів» в Римі провід УПСО на окремих засіданнях виготовив письма до єпископів ПУКЦеркви в справі їхньої постави до патріярхального устрою ПУКЦеркви, до папи Павла VI відносно його листа до нашого Патріярха та листа до державного секретаря Ватикану, кардинала Війо, про положення нашої Церкви в Україні та в інших комуністичних країнах.
Головна Рада УПСО під проводом свойого голови проф. д-ра Петра Зеленого відбула потрібні кількакратні засідання Головної Ради УПСО для схвалення програми своєї діяльности і пов’язання цеї діяльности із всіма групами паломників.
Президія З’їзду УПСО
д-р Роман Осінчук — голова
інж. Сидір Тимяк — заст. голови
ред. Ілія Дмитрів — секр.
Кирило Митрович — секр.
